Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття системи матеріально-технічного забезпечення.

2. Які існують організаційні структури МТЗ?

3. Які існують методи визначення потреби в матеріальних ресурсах?

4. Які основний зміст комерційної логістики і зв'язок з логістикою постачання?

Питання для самостійного вивчення

1. В чому виражається єдність комерційних і маркетингових функцій в системі МТЗ підприємства?

2. Які ви знаєте методи планування в постачанні і логістиці?

Тема 18. Організація операційної діяльності

Загальну сукупність виробничих процесів, які відбуваються на підприємствах, поділяють на групи за певними ознаками: призначенням, перебігом у часі, ступенем автоматизації.

1. За призначенням виробничі процеси поділяють на основні, допоміжні та обслуговуючі.

2. За перебігом у часі розрізняють дискретні та безперервні виробничі процеси.

3. За ступенем автоматизації виробничі процеси бувають механізовані, автоматизовані та автоматичні.

Система раціональної організації виробництва будується на певних принципах:

• принцип спеціалізації передбачає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу;

• принцип пропорційності потребує, щоб у системі взаємопов'язаних підрозділів підприємства була узгоджена пропускна спроможність;

• принцип паралельності передбачає одночасне виконання окре­мих операцій і процесів;

• принцип прямоточності означає, що предмети праці при обробці повинні мати найкоротші маршрути на всіх стадіях і операціях виробничого процесу без зустрічних переміщень;

• принцип безперервності потребує, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальними або ліквідовані;

• принцип автоматичності передбачає економічно обґрунтоване вивільнення людини від безпосередньої участі в роботі у важких або шкідливих умовах;

• принцип гнучкості означає забезпечення оперативної адаптації організаційно-технічних умов виробничого процесу, пов'язаних з переходом на виготовлення іншої продукції;

• принцип гомеостатичності потребує, щоб виробнича система була здатна стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам.

Особливості діяльності підприємства залежать від типу виробництва (рис.18.1).

Рисунок 18. 1 – Типи виробництва

Основною складовою виробничого процесу є тривалість технологічних операцій, яка становить технологічний цикл.

Розрізняють три основних способи поєднання операцій технологіч­ного циклу:

• послідовне поєднання - наступна опе­рація починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції. У цьому разі тривалість технологічного циклу розраховують так:

, (18.1)

де п - кількість предметів у партії; t_і - тривалість обробки одного предмета на і-тій операції; М_і - кількість робочих місць, на яких виконується і-та технологічна операція; m – кількість операцій.

• паралельне поєднання - кожний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну операцію й обробляється.:

, (18.2)

де п_т - транспортна партія;

• паралельно-послідовне поєднання - обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії на попередній, але за умови, щоб партія оброблялась на кожній операції безперервно.

. (18.3)

Для обчислення виробничого циклу обробки партії предметі» поряд із технологічним циклом треба визначити інші його елементи:

, (18.4)

де Д- тривалість виробничого циклу при різних типах поєднання; k_кал - коефіцієнт календарності (відношення кількості календарних днів до кількості робочих днів у певному періоді); Т - тривалість технологічного циклу при різних типах поєднання; К_зм - кількість змін за добу; Т_зм - тривалість зміни в годинах; Т_пр - тривалість природних, допоміжних операцій, що не перекриваються; Т_м/о - тривалість міжопераційної перерви; R – ефективнысть використання робочого часу.

Розрізняють непотоковий і потоковий виробничі процеси.

Непотокове виробництво має такі ознаки: на робочих місцях об­роблюються різні за конструкцією і технологією виготовлення пред­мети праці, робочі місця розташовуються однотипними групами, предмети праці переміщуються складними маршрутами.

Потокове виробництво є високоефективним методом організації виробничого процесу, що передбачає закріплення за групою робочих місць складання предметів одного найменування, послідовне розташування робочих місць та передачу предметів праці з операції на операцію поштучно або невеликими транспортними партіями.

Перед запровадженням потокового виробництва розраховують параметри потокових ліній:

Такт потокової лінії - це інтервал часу, за який з лінії сходять вироби, що пересуваються один за одним:

, (18.5)

де r - такт потокової лінії, хв; Ф - дійсний фонд часу роботи лінії за розрахунковий період, хв; V - обсяг виробництва продукції.

Ритм потокової лінії - - це інтервал часу, за який з лінії сходить транспортна партія:

. (18.6)

Кількість робочих місць для i-ї операції (М_р)

, (18.7)

де t_i. - тривалість обробки одного предмета на i-й операції.

Довжина потокової лінії

, (18.8)

де l - відстань між двома сусідніми робочими місцями.

Швидкість руху потокової лінії залежить від її такту і відстані між сусідніми виробами:

. (18.9)

До форм суспільної ор­ганізації виробництва належать:

• концентрація - це процес зосередження виробництва, робочої сили, засобів праці на великих підприємствах, тобто процес усуспіль­нення виробництва через збільшення обсягів випуску продукції;

• деконцентрація - це процес появи широкої мережі малих і середніх підприємств;

• диверсифікація - одночасний розвиток різних, невзаємопов’язаних видів виробництв, розширення номенклатури та асортименту вироблюваної продукції в межах одного підприємства;

• спеціалізація – це процес зосередження випуску певних видів продукції в окремих галузях промисловості, на окремих підприємствах та в їх підрозділах;

• кооперування – це тривалі виробничі взаємозв’язки підприємств, що спільно виготовляють кінцевий продукт;

• комбінування - це поєднання в одному підприємстві різногалузевих виробництв, взає­мопов'язаних технічно, економічно і організаційно;

• конверсія - перепрофілювання частини або виробничого потенціалу підприємства загалом на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.