Діяльність Розподільної і Спостережної Комісій

За час з 1-го липня по 15 грудня 1925 року засідань Спостережних Комісій було 22, з них: Чернігівської - 10, Городнянської - 7 і Остерської - 5.

Усіма Спостережними комісіями було розглянуто заяв усього - 1000, з них: про дострокове звільнення - 463, про зняття суворої ізоляції - 138, про надання короткострокових відпусток - 91, про перевід в інші БГПР - 89, про призначення на зовнішні роботи - 219.

З цього числа заяв Спостережними Комісіями було підтримано клопотань по 876 заявам і відмовлено по 124 заявам, а саме:

Про дострокове звільнення підтримано - 389; відмовлено - 74.

Про зняття суворої ізоляції підтримано - 110; відмовлено - 28.

Про надання відпусток підтримано - 83; відмовлено - 8.

Про перевід в інші БГПР підтримано - 76; відмовлено - 13.

Про призначення на зовнішні роботи підтримано - 218; відмовлено - 1.

Усі ці постанови Спостережних Комісій були розглянуті Розподільчою Комісією поступово у 7 засіданнях, при чому Розподільча Комісія затвердила постанов Спостережних Комісій - 822 і скасувала - 54.ю

Постанова Розподільчої Комісії оголошувалась ув'язненим і спрямовувалась у суди негайно після засідання.

Охорона ув'язнених

Охорона ув'язнених у стінах БГПР проводилась винятково службою нагляду, а зовнішні пости навколо огорожі БГПР забезпечували конвойні частини. Особового складу служби нагляду для несення вартової служби було недостатньо, а тому охорона ув'язнених у стінах БГПР була визнаною не задовільною. Резерву особового складу служби нагляду при БГПР не було, а тому в критичні моменти можливо було розраховувати тільки на конвойні частини, що могли прибути тільки після закінчення деякого часу, а до цього БГПР залишались майже беззахисними. Особовий склад служби нагляду зібрати у випадку тривоги було неможливо, тому що особовий склад, про що вже йшла мова, жив по всьому місту. Вартові приміщення при БГПР були обладнані задовільно. Сигналізація була тільки при Чернігівському БГПР, а в інших БГПР - ні, тому що кошти на це не були асигновані.

Не дивлячись на перевантаженість БГПР, погані умови утримання ув'язнених і незадовільний стан охорони, надзвичайних подій у БГПР Чернігівського округу було тільки дві. Перша - втеча, яку скоїли 17 серпня 1925 року 10 ув'язнених з Городнянського БГПР шляхом насильства над охороною і друга - невихід на роботу в майстерні і голодування більш 200 ув'язнених у Чернігівському БГПР. Про ці події було вчасно повідомлено у Виправно-трудовий відділ, Окружну прокуратуру та в Окружний адмінвідділ.

Щодо 10 ув'язнених, які скоїли втечу з Городнянського БУПР - 1 був при затриманні вбитий, 7 - затримано, а інші 2 - не розшукані.

Голодування в Чернігівському БГПР було ліквідоване, і всі робітники на 2-3 день вийшли на роботу.

Розслідування за цими подіями провадилося прокуратурою, і посадові особи, винні в допущенні втечі з Городнянського БУПР, були засуджені, а результати розслідування по події в Чернігівському БГПР невідомі. Крім цих 2-х подій інших надзвичайних не було, за винятком одиничних голодувань, що скоювались підслідними ув'язненими на ґрунті тривалого часу утримання. Таких голодувань за звітний період було у всіх БГПР округи 48 і усі вони припинялися або внаслідок задоволення прохання голодуючого, або ж завдяки доведенню ув'язненим про необґрунтованість голодування. Смертних випадків на ґрунті голодування не було, не було також випадків самогубств ув'язнених, убивств ув'язненими ув'язнених або ж співробітників служби нагляду і адміністрації. Випадки непокори та образи співробітників служби нагляду ув'язненими або ж биття ними скла і посуду в камерах були, але вони ніяких наслідків не залишали і розпорядку БГПР не порушували. З зовнішніх робіт скоїли втечу сім осіб: один - з Городнянського БГПР і шість - з Чернігівського. Засуджені, які скоїли втечу, - без суворої ізоляції і були виведені на зовнішні роботи за постановами Спостережних Комісій. Крім того скоїв втечу один підслідний Чернігівського БГПР, виданий конвою для супроводу в суд, звідки і була скоєна втеча. Про всі факти втеч вчасно повідомлялись органи міліції для розшуку і затримки осіб, які скоїли втечу.

У відношенні руху етапів необхідно відзначити, що в листопаді і грудні 1925 року з Чернігівського БГПР двічі відправлявся етап у Конотоп, Харків та інші міста, але щоразу він повертався назад у Чернігів. Перший раз через запізнення чернігівського потяга, а другий -через відсутність місць у вагоні для перевезення ув'язнених. Це явище визначалось як ненормальне і його слід було усунути, тому що ув'язнені, що повернулися з етапу вдруге з етапу, почали голодування, яке мотивували затримкою етапу. Інших випадків порушення етапного руху не було.