- •Тема 1. Основи загальної теорії господарства
- •Господарювання й виробництво: сутність, взаємозв’язок, взаємодія.
- •Предмет теорії господарства. Основні категорії загальної теорії господарства.
- •Господарська діяльність. Єдність продуктивних сил і виробничих відносин.
- •Роль і місце теорії господарства в пізнанні і перетворенні людського світу.
- •Тема 2. Господарська власність і способи господарювання
- •2.1. Господарство як система і як спосіб господарювання.
- •2.2. Промислова власність як складова господарської власності
- •2.3.Теоретичні основи і критерії класифікації способів господарства.
- •2.4. Спосіб господарювання й спосіб виробництва: сутність, взаємозв’язок
- •Тема 3. Економічне господарство і його категорії
- •3.1. Товар і товарне господарство.
- •3.2. Вартість та споживча вартість, ціна. Механізм ціноутворення.
- •3.3. Конкуренція як спосіб господарювання економічного суб’єкта і як спосіб взаємодії економічних суб’єктів
- •Конкурентно-ринкове середовище. Стратегія усунення конкуренції
- •Тема 4. Вартість і гроші в системі господарювання
- •Феномен капіталу та підприємництва
- •Особа підприємця як ключовий фактор організації виробництва.
- •Капітал як виробник прибутку. Підприємницький доход.
- •Заробітна плата як доход. Проблема оплати праці як одна з основних економічних та соціальних проблем в Україні
- •Тема 5. Господарська влада і владні відносини
- •5.1. Суспільна влада в економічній системі. Суспільно-необхідний порядок влади.
- •Державне управління та функції управління
- •5.3. Планування як функція управління. Держава в механізмі розподілу доходів
- •Тема 6. Мікрогосподарство і мікро- господарювання
- •6.1. Монопольне мікрогосподарювання. Феномен монополії в економічному господарюванні
- •6.2. Причини появи та існування монополії. Теорія монополістичної конкуренції. Природна монополія
- •6.3. Монопольна влада і її вплив на ціноутворення. Цінова дискримінація як принцип ціноутворення. Наслідки панування монополій
- •6.4. Причини існування та прояву монополістичного поводження в українській перехідній економіці
- •Тема 7. Макроекономічне господарство
- •7.1. Національне господарство як економічне макрогосподарство
- •7.2. Макрогосподарство та його економічний зміст. Господарський центр у системі макрогосподарства
- •7.3. Роль фінансової системи у господарській структурі країни та підприємництва. Суб’єкти фінансових відносин
- •7.4. Структура фінансової системи та система бюджетів держави. Сучасна фінансова система України
- •А) мікроекономічний;
- •10. Чи правильні наступні твердження:
- •Тема 8. Державний господарський центр та суб’єкти господарювання
- •8.1. Економіка як динамічне господарство. Господарський центр і макроекономічне зростання
- •8.2. Господарський прогрес як повне та закінчене вираження розвитку економічної системи. Економічний розвиток і праця
- •8.3.Необхідність державного регулювання економіки. Історія еволюції уявлень про роль держави в економіці.
- •8.4. Функції держави в економіці. Цілі державного регулювання економіки
- •Тема 9. Мегагосподарство і його організація
- •9.1. Феномен мегаекономіки як сучасний феномен. Еволюція виникнення та розвитку міжнародних економічних відносин
- •9.2. Світове господарство та його складові. Траєкторії розвитку світової економіки
- •9.3. Господарюючі суб’єкти в мегаекономіці та їх структура. Світові ресурси, конкуренція, капітал, гроші, відтворення
- •9.4. Інтернаціоналізація світового господарства. Перспективи розвитку сучасного господарства в Україні
- •Тема 10. Господарські трансформації та переходи
- •10.1.Трансформація способу господарства як явище і категорія
- •10.2. Трансформація як складова постсоціалістичного періоду. Механізм трансформацій
- •10.3. Історичні форми капіталізму: вільний (ліберальний) капіталізм. Трансформації і прогрес капіталізму
- •10.4. Теорія економічної конвергенції. Біфуркації та поліфуркації. Трансформація структури економіки України
- •Тема 11. Становлення нової системи господарювання
- •11.1. Глобалізація як поняття та процес. Історичні та теоретико-методологічні передумови виникнення сучасних процесів глобалізації
- •11.2. Зміст та структура процесу глобалізації. Базові основи суб’єктивного та об’єктивного глобалізму.
- •11.3. Глобалізація економічної діяльності як тенденція розвитку сучасного світу. Об’єктивність та закономірність глобалізаційно-інтеграційних процесів
- •11.4. Інтелектуалізація суспільного розвитку. Модель економічної та соціальної політики в Україні
- •10. Інтелектуальний капітал є економічною категорією та належить до категорії «капітал», тому що:
- •Рекомендована література
А) мікроекономічний;
б) макроекономічний;
в) позитивний;
г) нормативний?
10. Чи правильні наступні твердження:
1. Макроекономіка – це наука про функціонування національної економіки в цілому.
2. Кредитно-грошова політика належить до основних інструментів макроекономічної політики.
3. Ринкова економіка – це економіка з жорстким державним регулюванням.
4. Предметом макроекономіки є механізм функціонування економічної системи.
5. Засновником макроекономіки вважають А. Маршала?
Тема 8. Державний господарський центр та суб’єкти господарювання
Мета вивчення теми –визначення місця державного господарського центру та значення суб’єктів господарювання в економічній системі господарства.
Вивчення теми сприяє формуванню наступних професійних компетенцій:
здатність розрізняти основні типи економічного розвитку та їх основні фактори;
здатність обґрунтовувати необхідність державного втручання в економіку;
здатність розглядати господарський процес вираження розвитку економічної системи.
8.1. Економіка як динамічне господарство. Господарський центр і макроекономічне зростання
Проблема державного втручання в економіку є основною для будь-якої держави, незалежно від того, чи ринкова це економіка або ж розподільна. У розподільній економіці все простіше: держава бере на себе всі права і обов’язки з виробництва і розподілу товарів і послуг.
Держава не переймається такими завданнями, як безпосереднє виробництво і розподіл ресурсів, товарів і послуг. Але воно не має і має рацію вільно розпоряджатися ресурсами, капіталом і проведеними товарами, як це робиться в розподільній економіці.
Держава повинна постійно балансувати, то збільшуючи, то зменшуючи ступінь втручання. Ринкова система – це перш за все гнучкість і динамізм в ухваленні рішень як з боку як споживачів, так і з боку виробників. Державна політика просто не має права відставати від змін в ринковій системі, інакше вона перетвориться з ефективного стабілізатора і регулятора в бюрократичну надбудову, гальмуючи розвиток економіки.
8.2. Господарський прогрес як повне та закінчене вираження розвитку економічної системи. Економічний розвиток і праця
Економічний прогрес – основа суспільного прогресу, складовими елементами якого, поряд з економічною, є соціальна, правова, полі-тична, національна, культурна, мистецька й інші сторони.
В широкому історичному контексті такий рух вперед виражається в послідовному переході ролі провідних рушійних сил від переважно природних факторів розвитку суспільних систем (географічна середу, кількість населення) до нових, більш складним факторам і джерел розвитку. Так, у сучасних умовах до якісно нових чинників суспільного, в тому числі економічного прогресу, відносяться національний менталітет, енергія і активність нації, психологія та свідомість людей.
Результат економічного прогресу – реальні досягнення в процесі економічного розвитку. Такі досягнення в найбільш абстрактній формі і виступають критеріями соціально-економічного прогресу.
Розвиток продуктивних сил є найбільш загальним його критерієм. Це обумовлено тим, що до складу продуктивних сил входить людина, природні ресурси, засоби виробництва, наука, інформація і т. д. і від рівня їх розвитку залежить обсяг створюваних матеріальних та духовних благ, а значить, і рівень життя населення.
Основними індикаторами динаміки економічного зростання на мак-роекономічному рівні є зростання обсягів валового внутрішнього про-дукту (ВВП) і національного доходу, темпи зростання цих показників у розрахунку на душу населення та ін. До них також належать коефіцієнти зростання (визначаються як відношення показника досліджуваного року до базового), темпи зростання (коефіцієнт зростання, помножений на 100%) і темпи приросту (темп зростання мінус 100). Однак темпи економічного зростання в умовах інтенсивного розвитку можуть тимчасово знижуватися, що буває обумовлено прогресивними струк-турними перетвореннями в економіці.
Одна з основних рушійних сил інтенсивного економічного зростання – ефективність інвестиційного процесу –у свою чергу, залежить від норми заощаджень, розвиненості фінансового ринку, здатного трансформувати заощадження населення в інвестиції рівня їх прибутковості.
До важливих параметрів розвитку продуктивних сил відносяться співвідношення між масою застосовуваних засобів виробництва і чи-сельністю зайнятих працівників, або технічна будова виробництва (йдеться про кількість засобів виробництва, що приводяться в рух одним працівником). Зростання даного показника виявляється у збільшенні фондоозброєності, енергоозброєності праці, в умовах НТР – в його автоматизації та комп’ютеризації, а в кінцевому рахунку свідчить про перехід від одного технічного ладу виробництва до іншого. З розвитком продуктивних сил зростають продуктивність праці, національне ба-гатство, з’являються нові виробництва, джерела енергії, продукти і т. п.
Оскільки головна продуктивна сила – робітник, трудящий, одно-часно виступає носієм виробничих відносин, суб’єктом відносин привласнення, головним критерієм прогресу у розвитку суспільного способу виробництва є розвиток сутнісної природи людини. З цієї точки зору відмінність між способами виробництва полягає в тому, що в одних з них економічний прогрес підпорядкований переважно розвитку лише певного класу, а в інших – розвитку більшості населення, трудящих.
Розрізняють два типи економічного розвитку –екстенсивний та інтенсивний (рис. 8.1).
Рис. 8.1. Типи економічного розвитку
Фактори розвитку продуктивних сил групуються залежно від рівня технічної оснащеності праці, розвитку НТП, глибини спеціалізації і кооперації праці, його інтенсивності, ступеня розвитку сутнісних сил людини, її здібностей і т. д. Тому зростання продуктивності праці є лише іншим проявом економії часу, яку Маркс називав першим економічним законом, що відображає найбільш загальну основу і внутрішню логіку економічного прогресу, джерело і спосіб підвищення ефективності виробництва.
