Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сотніков Теорія Господ. редакция.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

А) мікроекономічний;

б) макроекономічний;

в) позитивний;

г) нормативний?

10. Чи правильні наступні твердження:

1. Макроекономіка – це наука про функціонування національної еконо­міки в цілому.

2. Кредитно-грошова політика належить до основних інструментів макро­економічної політики.

3. Ринкова економіка – це економіка з жорстким державним регулюван­ням.

4. Предметом макроекономіки є механізм функціонування економічної системи.

5. Засновником макроекономіки вважають А. Маршала?

Тема 8. Державний господарський центр та суб’єкти господарювання

Мета вивчення теми –визначення місця державного господарсько­го центру та значення суб’єктів господарювання в економічній системі господарства.

Вивчення теми сприяє формуванню наступних професійних компетенцій:

здатність розрізняти основні типи економічного розвитку та їх основні фактори;

здатність обґрунтовувати необхідність державного втручання в економіку;

здатність розглядати господарський процес вираження розвитку економічної системи.

8.1. Економіка як динамічне господарство. Господарський центр і макроекономічне зростання

Проблема державного втручання в економіку є основною для будь-якої держави, незалежно від того, чи ринкова це економіка або ж розподільна. У розподільній економіці все простіше: держава бере на себе всі права і обов’язки з виробництва і розподілу товарів і послуг.

Держава не переймається такими завданнями, як безпосереднє виробництво і розподіл ресурсів, товарів і послуг. Але воно не має і має рацію вільно розпоряджатися ресурсами, капіталом і проведеними товарами, як це робиться в розподільній економіці.

Держава повинна постійно балансувати, то збільшуючи, то зменшуючи ступінь втручання. Ринкова система – це перш за все гнучкість і динамізм в ухваленні рішень як з боку як споживачів, так і з боку виробників. Державна політика просто не має права відставати від змін в ринковій системі, інакше вона перетвориться з ефективного стабілізатора і регулятора в бюрократичну надбудову, гальмуючи розвиток економіки.

8.2. Господарський прогрес як повне та закінчене вираження розвитку економічної системи. Економічний розвиток і праця

Економічний прогрес – основа суспільного прогресу, складовими елементами якого, поряд з економічною, є соціальна, правова, полі-тична, національна, культурна, мистецька й інші сторони.

В широкому історичному контексті такий рух вперед виражається в послідовному переході ролі провідних рушійних сил від переважно природних факторів розвитку суспільних систем (географічна середу, кількість населення) до нових, більш складним факторам і джерел розвитку. Так, у сучасних умовах до якісно нових чинників суспільного, в тому числі економічного прогресу, відносяться національний менталітет, енергія і активність нації, психологія та свідомість людей.

Результат економічного прогресу – реальні досягнення в процесі економічного розвитку. Такі досягнення в найбільш абстрактній формі і виступають критеріями соціально-економічного прогресу.

Розвиток продуктивних сил є найбільш загальним його критерієм. Це обумовлено тим, що до складу продуктивних сил входить людина, природні ресурси, засоби виробництва, наука, інформація і т. д. і від рівня їх розвитку залежить обсяг створюваних матеріальних та духовних благ, а значить, і рівень життя населення.

Основними індикаторами динаміки економічного зростання на мак-роекономічному рівні є зростання обсягів валового внутрішнього про-дукту (ВВП) і національного доходу, темпи зростання цих показників у розрахунку на душу населення та ін. До них також належать коефіцієнти зростання (визначаються як відношення показника досліджуваного року до базового), темпи зростання (коефіцієнт зростання, помножений на 100%) і темпи приросту (темп зростання мінус 100). Однак темпи економічного зростання в умовах інтенсивного розвитку можуть тимчасово знижуватися, що буває обумовлено прогресивними струк-турними перетвореннями в економіці.

Одна з основних рушійних сил інтенсивного економічного зростання – ефективність інвестиційного процесу –у свою чергу, залежить від норми заощаджень, розвиненості фінансового ринку, здатного трансформувати заощадження населення в інвестиції рівня їх прибутковості.

До важливих параметрів розвитку продуктивних сил відносяться співвідношення між масою застосовуваних засобів виробництва і чи-сельністю зайнятих працівників, або технічна будова виробництва (йдеться про кількість засобів виробництва, що приводяться в рух одним працівником). Зростання даного показника виявляється у збільшенні фондоозброєності, енергоозброєності праці, в умовах НТР – в його автоматизації та комп’ютеризації, а в кінцевому рахунку свідчить про перехід від одного технічного ладу виробництва до іншого. З розвитком продуктивних сил зростають продуктивність праці, національне ба-гатство, з’являються нові виробництва, джерела енергії, продукти і т. п.

Оскільки головна продуктивна сила – робітник, трудящий, одно-часно виступає носієм виробничих відносин, суб’єктом відносин привласнення, головним критерієм прогресу у розвитку суспільного способу виробництва є розвиток сутнісної природи людини. З цієї точки зору відмінність між способами виробництва полягає в тому, що в одних з них економічний прогрес підпорядкований переважно розвитку лише певного класу, а в інших – розвитку більшості населення, трудящих.

Розрізняють два типи економічного розвитку –екстенсивний та інтенсивний (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Типи економічного розвитку

Фактори розвитку продуктивних сил групуються залежно від рівня технічної оснащеності праці, розвитку НТП, глибини спеціалізації і кооперації праці, його інтенсивності, ступеня розвитку сутнісних сил людини, її здібностей і т. д. Тому зростання продуктивності праці є лише іншим проявом економії часу, яку Маркс називав першим економічним законом, що відображає найбільш загальну основу і внутрішню логіку економічного прогресу, джерело і спосіб підвищення ефективності виробництва.