8.4. Функції держави в економіці. Цілі державного регулювання економіки

Втручання держави в економіку переслідує певні функції. Як правило, воно корегує ту «недосконалість», яка властива ринковому механізму і з якими він сам або справитися не спроможний, або це рішення неефективне. Держава бере на себе відповідальність за створення рівних умов для суперництва підприємців, для ефективної конкуренції, за обмеження влади монополій.

Державі належить піклуватися про інвалідів, незаможних, людей похилого віку. Йому також належить сфера фундаментальних наукових розробок. Це необхідно тому що для підприємців це дуже ризиковано, надзвичайно дорого і, як правило, не приносить швидких доходів.

Оскільки ринок не гарантує право на працю, державі доводиться регулювати ринок праці, приймати заходи зі скорочення безробіття.

У цілому держава реалізує політичні і соціально-економічні прин-ципи даного співтовариства громадян. Воно активно бере участь у фор-муванні макроекономічних ринкових процесів.

Для розкриття механізму ДРЕ доцільно охарактеризувати суб’єкти і об’єкти регулювання.

Рис. 8.2. Функції, що виявляють роль держави в ринковій економіці

Об’єкти ДРЕ – це сфери, галузі, регіони, а також ситуації, явища і умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути труднощі, проблеми, що не вирішуються автоматично або вирішувані у далекому майбутньому, причому зняття цих проблем настійно необхідно для нормального функціонування економіки і підтримки соціальної стабільності.

До основних об’єктів ДРЕ можна віднести наступні: економічний цикл; секторна, галузева і регіональна структури господарства; умови накопичення капіталу; зайнятість; грошове звернення; платіжний баланс; ціни; НІОКР; умови конкуренції; соціальні відносини, включаючи відно­сини між працедавцями і що працюють по найму, а також соціальне за­безпечення; підготовка і перепідготовка кадрів; навколишнє середовище; зовнішньоекономічні зв’язки.

Ці об’єкти охоплюють макроекономічні процеси: господарський цикл, накопичення капіталу в масштабах країни, окремі галузі, територіа­льні комплекси і навіть відносини між суб’єктами; умови конкуренції; відносини між профспілками і об’єднаннями підприємців, між державними регулюючими органами.

Об’єкти ДРЕ розрізняються залежно від рівня вирішуваних ними завдань. Це наступні ієрархічні рівні: рівень фірми; регіону; галузі; сектори економіки (промисловість, сільське господарство, послуги); господарства в цілому; глобальний (соціальні відносини, екологія); наднаціональний (економіко-політичне відношення із зарубіжними країнами, інтеграційні процеси). Суб’єкти ДРЕ діляться на три групи: носії, виразники і виконавці господарських інтересів.

Носії господарських інтересів  це соціальні групи, що відріз­няються один від одного за рядом ознак: майновому, за доходами, професіях, галузевих і регіональних. Це найняті робітники і господарі підприємств, і землевласники, дрібні і крупні підприємці, керівники і акціонери, особи вільних професій, державні службовці і текстильники, селяни.

У різних країнах з ринковим господарством носії економічних інтересів об’єднані в численні союзи, асоціації: це профспілки, союзи підприємців, фермерів, різних торговців, студентів, аптекарів і т.п. Одні з цих союзів налічують мільйони членів (наприклад, профспілки), інші грають організуючу роль в економіці країни із-за товариств, що предста­вляються ними (союзи підприємців, банківських установ). Є і зовсім малозначні об’єднання, асоціація фізичних і юридичних осіб, зацікавлених у приватизації конкретної земельної ділянки, що належить муніципалітету.

Генеральною метою ДРЕ є економічна і соціальна стабільність, зміцнення та вдосконалення існуючого ладу усередині країни і за кордоном, адаптація його до умов, що змінюються. Разом з генеральною метою існує велика кількість конкретніших цілей, підлеглих генеральної, без здійснення яких генеральна мета не може бути досягнута. Усі ці цілі в сукупності з генеральною утворюють дерево цілей.

Розглянемо детальніше цілі «магічного чотирикутника», що є типовими для ДРЕ розвинених країн. Постійне і помірне господарське зростання. Тільки в умовах економічного зростання можуть бути забезпечені нормальна зайнятість приріст населення, зростання життє­вого рівня, розвиток інфраструктури, збільшення доходів державного бюджету, забезпечення зачепила для господарського зростання в май­бутньому.

Поняття «помірний» конкретизується в процесі узгодження інте­ресів соціально-політичних груп, недопущення «перегріву» кон’юнктури, небезпечного зростання цін, дефіциту платіжного балансу і інфляції. Постійне економічне зростання повинне пом’якшувати порушення рівно­ваги між попитом і пропозицією в масштабах народного господарства та сприяти безперешкодному і динамічному здійсненню економічного кругообігу.

Без стабільних грошей не може бути здорової економіки, тому стан цін – це предмет постійної турботи будь-якого уряду. Індикаторами рівня цін є індекси цін валового внутрішнього продукту, корзини товарів і послуг приватного споживання населення, речовинних носіїв основного капіталу. Високий ступінь зайнятості. Безробіття з народногосподарської точки зору є невикористанням одним з чинників виробництва, його старіння, втрату якості (дискваліфікацію). З чисто людської точки зору – це замах на основні елементарні цілі існування суспільства: свободу, справедливість і добробут особи.

Головні показники рівня зайнятості – це частка безробіття в самодіяльному населенні, чисельність повністю і частково безробітних в зіставленні з числом вільних робочих місць, число осіб, що стали безробітними за певний період часу, порівняно з числом осіб, що знайшли за цей же час роботу.

Зовнішньоекономічна рівновага відбивається в сальдо поточних платежів, сальдо платіжного балансу і курсі національної валюти щодо до валют інших країн. При активній участі країни в світо господарських зв’язках, стан її кон’юнктури, зайнятості, рівня цін знаходиться під сильною зовнішньоекономічною дією. Напрямок масштабів цієї дії залежать від сальдо балансів країни (активне або пасивне), стану зовнішньої заборгованості, дострокового вивозу капіталу і принципу формування курсу національної валюти.

Цілями зовнішньоекономічної рівноваги служать підвищення націо­нальної конкурентності, успішна політика стабілізації національної економіки при плаваючому валютному курсі і розвиток довгострокового міжнародного економічного співробітництва. Вивчення ролі держави в народному господарстві є одним з найважливіших складників системи економічних наук. Протягом усієї історії людства держава різною мірою і формах, але постійно брала участь в економічних процесах у рамках всього народного господарства, у сферах економіки, в галузях і регіонах.

Державне регулювання економіки має довгу історію – навіть у період раннього капіталізму в Європі існував якісний контроль над цінами, якістю товарів і послуг, процентними ставками та зовнішньою торгівлею. У сучасних умовах будь-яка держава здійснює регулювання національної економіки, з різним ступенем втручання в економіку.

Державне регулювання економіки в умовах ринкового механізму є системою типових заходів законодавчого, старанного і контролюючого характеру, здійснюваних правомочними державними засадами та гро­мадськими організаціями в цілях стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються.

Запитання для контролю

1. У чому суть еволюції уявлень про роль держави в економіці? Розкрийте основні школи та їх положення?

2. Назвіть основні об’єкти та суб’єкти державного регулювання економіки? Обґрунтуйте, чому саме вони?

3. Які, на вашу думку, існують основні найважливіші функції дер­жави в ринковій економіці? Відповідь обґрунтуйте.

4. Яка з цілей державного регулювання економіки є основною в «магічному чотирикутнику» цілей, який є типовим для державного регулювання розвинених країн?

5. Чому держава повинна втручатись в економіку країни? До чого може привести втручання держави в економіку?

6. Обґрунтуйте необхідність участі держави в механізмі розподілу доходів від господарської діяльності.

Тести

1. Яка з цих функцій не входить в основний набір функцій, через які проявляється роль держави в ринковій економіці?

а) створення правової основи для ухвалення економічних рішень;

б) стабілізація економіки;

в) соціально-орієнтований розподіл ресурсів;

г) забезпечення соціального захисту і соціальної гарантії;

д) зниження безробіття.

2. Кейнс відзначав, що зростання цін стимулює розширення торгівлі і виробництва. Це положення співпадає з точкою зору.

а) економістів-класиків;

б) неокласиків;

в) меркантилістів;

г) маржиналістів.

3. Кейнс розглядав економічні цикли як явища, які викликані циклічними змінами в:

а) граничній ефективності капіталу;

б) середній ефективності капіталу;

в) граничній ефективності праці;

г) граничній тяжкості праці.

4. В економіці, яка характеризується повною зайнятістю, високі темпи економічного зростання потребують:

а) низької норми збережень та низької норми інвестицій;

б) високої норми збережень та низької норми інвестицій;

в) високої норми збережень та високої норми інвестицій;

г) зниження норми збережень і інвестицій.

5. Яка група не відноситься до суб'єктів державного регулювання економіки?

а) носії господарських інтересів;

б) законодавці господарських інтересів;

в) виразники господарських інтересів;

г) виконавці господарських інтересів.

6. Наближення до повної зайнятості (за Кейнсом) значною мірою може бути забезпечене:

а) соціалізацією інвестицій;

б) зменшенням споживання;

в) регулюванням норми відсотка державою;

г) банківською політикою з регулювання норми відсотка.

7. Кейнс був згоден з меркантилістами в тому, що недолік гро­шей в країні є причиною:

а) безробіття;

б) економічного спаду;

в) збільшення інвестицій;

г) падіння ставки позикового відсотка.

8. Яка з цілей державного регулювання економіки є основною в «магічному чотирикутнику» цілей, який є типовим для держав­ного регулювання розвинених країн:

а) стабільність цін;

б) постійне і помірне господарськезростання;

в) високий ступінь зайнятості;

г) зовнішньоекономічна рівновага?

9. За допомогою якої політики держава може впливати на опо­даткування:

а) кредитно-грошовою;

б) соціальною;

в) фіскальною;

г) зовнішньоекономічною.

10. Як називається стійке зниження цін:

а) стагфляція;

б) інфляція;

в) дефляція;

г) стабілізація?