11.2. Зміст та структура процесу глобалізації. Базові основи суб’єктивного та об’єктивного глобалізму.

Протягом останніх десятиліть глобалізація проявлялась як ключова тенденція світогосподарського розвитку. Сучасні системні трансформації надають їй нової якості – із тенденції глобалізація переростає в всепоглинаючий процес, що включає в себе політичну, економічну, соціальну, екологічну, науково-технічну, культурну та інші складові, і не має зворотного напрямку.

Рушійні фактори глобалізації виокремленні в табл. 11.1.

Таблиця 11.1

Рушійні фактори глобалізації

Вид фактору глобалізації	Опис дії даного чинника
1. Економічні чинники	концентрація і централізація капіталу, зростання числа великих промислових та фінансових груп, які все більше виходять за національні кордони, здійснюючи діяльність по всьому світу
2. Політичні фактори	державні кордони поступово втрачають своє значення, стають усе більш прозорими, посилю­ються ліберальні тенденції, дерегулювання ринку і товарів
3. Міжнародні події	прийняття Європейського акту, який проголосив свободу переміщення товарів, послуг, людей та капіталів; введення єдиної валюти тощо
4. Технічні фактори	Інтернет, транспортні комунікації і т.д.
5. Громадські фактори	ослаблення ролі традицій, соціальних зв’язків і звичаїв, підвищення мобільності людей

Джерела глобалізації:

1. Природно-кліматичні і економіко-географічні відмінності, що зу­мовлюють територіальний поділ праці, спеціалізацію країн та викликають розвиток і поглиблення взаємозв’язків між ними.

2. Необхідність подолання нерівномірного розміщення сировинних і енергетичних ресурсів по території планети.

3. Технічний прогрес призвів до зниження транспортних витрат і значного поліпшення комунікацій.

4. Наростання відкритості ринків і міжнародних відносин.

5. Перетворення багатонаціональних підприємств і інших організа­цій, як приватних, так і державних, в основних суб’єктів економіки (переміщення міжнародних конфліктів із рівня країни на фірмовий рівень).

6. Досягнення глобальної однодумності в оцінці ринкової економіки та системи вільної торгівлі.

7. Необхідність кооперації зусиль в екологічній сфері.

8. Тенденції сучасного глобалізованого культурного розвитку.

Стримуючі фактори глобалізації: 1) відмінності соціально-економіч­них систем; 2) втручання держави і політика протекціонізму; 3) валютні обмеження, коливання валютних курсів; 4) традиційні конфлікти;5) ідеологічні невідповідності; 6) релігійні обмеження. Головними ідеями суб’єктивного глобалізму є: 1) повне розкриття національних економік, фінансової системи, інформаційної сфери всіх країн, які не здатні чинити цьому опір; 2) скасування суверенітету країн на їх природні ресурси.

Сутність суб’єктивної глобалізації проявляється в тому, що це: 1) використання світовим капіталом сучасних методів і засобів для проти­стояння кризі світової капіталістичної системи та подальшого перерозподілу на користь світової олігархії не тільки доданої вартості, створеної в макроекономіці, але і заздалегідь створеного людством ба­гатства; 2) збереження існуючого регулювання світосистемних відносин на позиціях ринкового фундаменталізму; 3) встановлення світового порядку на основі руйнування національної державності, суверенітеті та формування світового уряду олігархів.

У свою чергу, об’єктивна глобалізація – це об’єктивний, закономірний процес формування світового простору ринкової цивілізації обміну. Її сутність проявляється в тому, що це: 1) історичний процес розширення і прискорення міжнародного поділу праці на основі революційних наукових досягнень людства, інформатизації виробництва, макроекономічної відкритості, подолання асиметрії розвитку в усіх її напрямках; 2) становлення постіндустріального суспільного укладу; 3) встановлення нового світового порядку на основі врахування інтересів всіх членів світового співтовариства, формування інституційних структур глобального регулювання світосистемних відносин.

Позитивні та негативні сторони глобалізації розглянуті в табл. 11.2.

Таблиця 11.2

Позитивні та негативні сторони глобалізації

Позитивні сторони глобалізації	Негативні сторони глобалізації
1. Економія на масштабах виробництва	1. Нерівномірний розподіл переваг:
	a) серед країн – основну частину пере­ваг отримують багаті країни або індивіди, що породжує загрозу конфліктів на регіона­льному, національ­ному та інтернаціо-нальному рівні	б) у галузевому розрізі – ряд галузей програють від глобалізаційних процесів, втрачаючи свої конку-рентні переваги через зростання відкритості рин-ків. Як результат, відбу-ваються хворобливі транс-формації в традиційній господарській структурі, що вимагають великих соціальних витрат
2. Поглиблення міжнарод­ного поділу праці	2. Потенційна регіональна і глобальна нестабіль­ність через взаємозалежності національних економік на світовому рівні
3. Більш ефективний розподіл світових засобів; розширення життєвих перспектив насе­лення	3. Деіндустріалізація економіки – глобальна відкритість асоціюється зі зниженням зайнятості в обробних галузях, збільшенням питомої ваги зайнятості в сфері послуг
4. Мобілізація більш значних фінансових ресурсів	4. Переклад виробничих потужностей у країни з низькою оплатою праці
5.Підвіщення продуктивності праці в результаті раціо­налізації виробництва та розповсюдження передової технології	5. Збільшення розриву в рівнях оплати праці кваліфікованих і менш кваліфікованих працівників, зростання безробіття серед останніх

Істотна відмінність об’єктивної і суб’єктивної глобалізації полягає в тому, що об’єктивна глобалізація відкрита для світового співтовариства, вона відображає історичний процес формування єдиного міжцивілізацій­ного, міжнаціонального простору у всіх сферах життя людей (економіці, культурі, політиці) на основі міжнародного поділу праці.

На противагу, суб’єктивна глобалізація відображає ідеологію ринку, зміст і правила якого диктують Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, індустріально розвинені країни, олігархічні клани.

Об’єктивні та суб’єктивні процеси глобалізації неізольовані один від одного, знаходяться у взаємозв’язку і взаємовпливі. Суб’єктивний глобалізм використовує об’єктивний процес міжнародного поділу праці для реалізації своїх інтересів, формує міжнародні зв’язки в необхідних для себе напрямках. У той же час об’єктивна необхідність в міжнародному обміні, спільному вирішенні загальносвітових проблем в інтересах спільнот стає перепоною на шляху суб’єктивного глобалізму.