4. Право громадян на житло і форми його реалізації

Потреба людини в житлі виникає з моменту її народження, зберігається протягом усього життя і припиняється після смерті. Отже, задоволення потреби людини в житлі – дуже важливе соціальне завдання. Тому Конституція України проголошує: “кожен має право на житло” (ст.47).

Суб’єктивне право на житло – це можливість людини й громадянина мати житло у власності чи одержати його за договором найму з державного чи громадського фонду, користуватися житлом і вимагати від зобов’язаних суб’єктів забезпечення реалізації цього права у повному обсязі.

Законодавство України визначає такі форми реалізації права на житло:

1) будівництво житла. Ця форма реалізації права на житло має два варіанти: будівництво приватного житлового будинку чи вступ до житлово- будівельного кооперативу;

2) придбання житла у власність. Придбання житла у власність можливо через укладання договору купівлі-продажу або приватизацію житлового приміщення, що належить державі чи органам місцевого самоврядування;

3) оренда (наймання) житла;

4) надання житла безкоштовно або за доступну для незаможних плату державою чи органами місцевого самоврядування.

Отже, реалізація права на житло пов’язана з активною діяльністю суб’єкта, що потребує поліпшення житлових умов у процесі: надання жилих приміщень; володіння, користування і розпорядження жилим приміщенням; участі в управлінні жилим фондом; здійснення експлуатації та охорони різних видів житлового фонду; утримання від дій, що порушують житлові права інших суб’єктів; вимагання від компетентних державних органів, громадських організацій і посадових осіб застосовувати відповідні норми житлового права, виносити справедливі рішення з цих питань і домагатися їх виконання.

Важливою гарантією права на житло є положення Конституції України, відповідно до якого ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Право на житло тісно пов’язане з обв’язками інших фізичних і юридичних осіб і державних органів щодо створення відповідних умов, охорони, захисту та відтворення житлових прав людини й громадянина.

Держава й органи місцевого самоврядування, відповідно до вимог Конституції України, повинні створити умови, за яких кожний громадянин, відповідно до своїх потреб і можливостей, зміг би задовольнити потребу у житлі.

У Житловому кодексі України (ст. 10 та ін.) сформульовані також житлові обов’язки громадян. Вони вимагають:

1. дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають;

2. використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення;

3. дотримуватися правил користування жилими приміщеннями;

4. економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію;

5. своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Жилі будинки і жилі приміщення громадяни не можуть використовувати на шкоду інтересам суспільства.