Література

а) основна

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

3. Господарський процесуальний кодекс України.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України.

5. Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий 18 березня 2004 року.

6. Закон України “Про судоустрій в Україні”від лютого 2002р.

7. Правознавство: Підручник /За ред. В. В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 595 – 597, 657 –668.

б) додаткова

1. Правознавство: Навчальний посібник / За ред. М. В.Кравчука. – 2-ге вид. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – С. 188-199.

2. Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи /Матеріали науково-практичної конференції, 18-19 квітня 2002 року, м. Харків. – Київ-Харків: Юрінком Інтер, 2002. – 281 с.

3. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник /Відп. ред. Маляренко В. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 69-75.

4. Цивільне процесуальне право України: Підручник /За ред. Комарова В.В. – Х.: Вид-во “Основа”, 1992. – 416 с.

Глава XIV. Законодавство України про вищу освіту

Освіта і виховання є важливими чинниками становлення України як демократичної і правової держави. Освіта – це основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Мета освіти – всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей та утвердження гуманізму, взаємоповаги між націями і народами, виховання високих моральних якостей.

Розвиток у державі системи освіти є свідченням духовного і соціального прогресу суспільства. Але для того, щоб цей процес був ефективним, необхідно, аби члени суспільства мали потребу і можливість здобути відповідну освіту.

1. Загальна характеристика законодавства України про вищу освіту

Законодавство України про вищу освіту регулює суспільні відносини у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України. Право на освіту є одним з основних соціальних і культурних прав громадян, закріплених Конституцією України (ст. 53). Це право має кожен громадянин не залежно від соціального походження, національності, політичних, релігійних та інших переконань, статі, майнового стану та інших ознак. У Конституції закріплено, що повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава має забезпечувати доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Законодавство України про вищу освіту складається з законів України “Про освіту” від 4 червня 1991 р. (у редакції від 23 березня 1996 р.), “Про наукову і науково-технічну діяльність” від 1 грудня 1998 р., “Про вищу освіту” від 17 січня 2002 р., міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів.

Закон України “Про вищу освіту” встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях. У ньому сформульовані основні засади державної політики у галузі вищої освіти.

Державна політика у галузі вищої освіти грунтується на принципах:

1) доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;

2) незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

3) інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;

4) наступності процесу здобуття вищої освіти;

5) державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

6) гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.

Реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпечується шляхом:

1. збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;

2) підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх можливостей для отримання вищої освіти;

3) створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;

4) надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

5) забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад;

6) надання особам, які навчаються і вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;

7) належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на основі спеціальних освітніх технологій.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності. Іноземці та особи без громадянства навчаються у вищих навчальних закладах України за кошти, крім випадків, встановлених міжнародними договорами.