3. Припинення трудового договору (контракту)

Демократичність і гуманізм норм трудового права виявляється не лише у процесі виникнення чи зміни трудового договору, а й у разі його припинення. Такий взаємозв’язок зумовлюється тим, що трудовий договір – це добровільна угода його сторін про виникнення трудових відносин, а тому може бути й підставою для добровільного їх припинення, за винятком тих випадків, коли розірвання трудового договору може відбуватися і поза волею сторін.

Трудове законодавство України передбачає такі підстави припинення трудового договору (контракту):

1) угода сторін;

2) закінчення строку трудового договору, який укладався на визначений строк, установлений за погодженням сторін;

3) закінчення трудового договору, який укладався на час виконання певної роботи (крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення);

4) розірвання трудового договору (укладеного на невизначений строк або строкового) з ініціативи працівника;

5) розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу;

6) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

7) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці;

8) за ініціативою третіх осіб, які не є стороною трудового договору (призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено; направлення працівника за постановою суду на примусове лікування; на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу; на вимогу батьків неповнолітнього або інших осіб);

9) при порушенні встановлених правил прийому на роботу.

Наведені підстави не вичерпують усіх можливих варіантів припинення трудового договору (контракту). Зокрема, однією з підстав припинення трудового договору є смерть працівника. Ця обставина не отримала свого закріплення у КЗпП України. У випадку смерті працівника припинення трудового договору оформляється наказом, у якому зазначається саме така підстава.

Більш детально розглянемо особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника важливе значення має те, чи він укладений на невизначений строк, чи має строковий характер.

Безстроковий трудовий договір працівник має право розірвати, попередивши про це роботодавця за два тижні письмово. При цьому працівник не зобов’язаний надавати будь-які пояснення свого рішення. Роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, про який прохає працівник (як правило, до закінчення двох тижнів) у таких випадках:

1) при переїзді на нове місце проживання;

2) при переведенні чоловіка або дружини працівника на роботу в іншу місцевість;

3) при вступі до навчального закладу;

4) при неможливості проживання в цій місцевості (за медичними показниками, документально підтвердженими);

5) при вагітності;

6) при догляді за дитиною, за хворим членом родини або інвалідом 1 групи;

7) при виході на пенсію;

8) при прийомі на роботу за конкурсом;

9) при інших поважних причинах.

Якщо ж працівник не залишив роботи по закінченні строку попередження про звільнення і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не має права його звільнити. Але працівник підлягає звільненню коли на його місце вже запрошений інший працівник, якому згідно з законом не можна відмовити у прийомі на роботу.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника оформляється наказом. У трудовій книжці робиться запис. З працівником повинен бути здійснений повний розрахунок. Якщо ж роботодавець не звільняє працівника після закінчення двотижневого терміну, то працівник має право припинити роботу.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про охорону праці чи умови колективного договору з цих питань.

Строковий трудовий договір на вимогу працівника підлягає розірванню достроково по цій причині і в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором. Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Тепер розглянемо порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Якщо працівник не зобов’язаний пояснювати причини звільнення за власним бажанням, то роботодавець поставлений у більш жорсткі умови. Він зобов’язаний обґрунтувати розірвання трудового договору зі своєї ініціативи. Це зумовлено передусім охороною трудових прав працівників.

Закон чітко визначає два види підстав розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця – загальні й додаткові. До загальних підстав, які передбачені ст.. 40 КЗпП України, належать:

1) зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає допуску до державної таємниці;

3) систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посади) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

До додаткових підстав припинення трудових обов’язків з ініціативи власника згідно статті 41 КЗпП України належать:

1) одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

2) винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Трудове законодавство встановлює цілу низку гарантій для працівників при розірванні трудового договору. Їх можна умовно поділити на загальні, та спеціальні – які застосовуються щодо окремих категорій працівників.

Однією із загальних гарантій при звільненні працівників є необхідність отримання роботодавцем попередньої згоди профспілкового органу, якщо на підприємстві діє профспілка, членом якої є працівник. У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

КЗпП України встановлює також випадки, коли роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником без попередньої згоди профспілкового органу. За загальним правилом звільнення у цих випадках відбувається з незалежних від роботодавця обставин, а тому позиція профкому тут суттєвого значення не має.

Для деяких категорій працівників встановлені додаткові гарантії при розірванні трудового договору. Зокрема, розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця з працівниками, які не досягли 18 років, допускається лише за згодою районної служби у справах неповнолітніх. А ще законодавство передбачає, що в деяких випадках працівникові має бути виплачена вихідна допомога в розмірі одного та більше середніх місячних заробітків.