Практичні завдання та питання для самоконтролю

1. Визначіть поняття та предмет житлового права України.

2. Дайте загальну характеристику житлового законодавства України.

3. Наведіть визначення житлового фонду та його видів.

4. За статтями Конституції України обгрунтуйте право громадян на житло як невід’ємну складову їхнього буття.

5. Які в Україні встановлені форми реалізації права на житло і яку роль в цьому процесі відіграє держава?

6. Який визначено порядок надання житла громадянам з державного та громадського житлового фонду?

7. За умовами якого договору регулюються відносини щодо користування житлом?

8. Який порядок придбання житла у приватну власність існує за законодавством?

9. Які обов’язки, що передбачені житловим законодавством України повинні виконувати громадяни?

10. За які порушення житлового законодавства встановлена юридична відповідальність?

Література

а) основна

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Житловий кодекс УРСР: Закон УРСР від 30 червня 1983 р. (з подальшими змінами).

3.Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 19 червня 1992 р.(з подальшими змінами).

4. Правознавство: Підручник / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 525 – 552.

б) додаткова

1. Галянтич М.К., Коваленко Г.І. Житлове право України: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 328 с.

2. Житлове право України: Навч. посіб. / За ред. В.С. Гопанчука, Ю.О. Заіки. – К.: Істина, 2003. – 208 с.

3. Правознавство : Навч. посіб. / За ред. Т.В. Варфаламєєвої,В.П. Пастухова. – К.: Знання-Прес, 2004. – С. 295 - 302.

Глава vі . Основи сімейного права України

1. Поняття та принципи сімейного права

Сімейне право – це самостійна галузь права, що врегульовує сімейно-шлюбні та прирівняні до них відносини. Предметом сімейного права є сукупність правових норм, що регулюють особисті й пов’язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу і належності до сім’ї.

Створюючи єдину чітку систему, сімейне право як самостійна галузь є складником загальної системи всього права, при цьому сімейне право тісно пов’язане з інститутами інших галузей права. Насамперед, цивільного права – особливо з таким його інститутом як спадковий, де основним видом спадкування є спадкування за законом, тобто майно переходить від одних осіб до інших, пов’язаних між собою шлюбними відносинами або родинними стосунками.

Певною мірою сімейне право пов’язане з житловим правом, де право на житлову площу виникає не лише з договору житлового найма, а також з сімейно-шлюбних відносин. Хоча поняття “член сім’ї” у сімейному і в житловому праві не є тотожним, оскільки в сімейному праві при визначенні члена сім’ї ми виходимо з рідства, шлюбу (або усиновлення), а в житловому має значення ще й спільне проживання.

Основними джерелами сімейного права є Конституція України, Сімейний кодекс України (скорочене СК), законодавство про охорону дитинства. Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (Загальна декларація прав людини /ООН, 1948/, Конвенція про захист прав людини та основних свобод /Рим, 1950/, Європейська соціальна хартія /Страсбург, 1997/, Конвенція про права дитини /ООН, 1989/, Європейська конвенція про здійснення прав дітей /Страсбург, 1996/ та інші).

У Конституції закріплені основні принципи сімейного права: “Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі і сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою” (ст. 51).

Принципи сімейного права – це основні засади, керівні ідеї, відповідно до яких здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин. Одним з принципів сімейного права є одношлюбність (моногамія), тобто громадяни можуть одночасно перебувати тільки в одному шлюбі. Водночас суть цього принципу ще й в тому, що держава гарантує захист інтересів особи, право якої на вільний вибір дружини, чоловіка порушено.

Принцип свободи при укладенні шлюбу нерозривно пов’язаний з іншою основною засадою сімейного права – зі свободою розірвання шлюбу.

Четвертим принципом сімейного права є принцип повної рівності чоловіка і жінки в особистих та майнових правах. Це визначають ст.ст. 21, 24, 51 Конституції України та ст. 7 СК України.

Найважливішим є принцип моральності та матеріальної підтримки нужденних членів сім’ї. Правове забезпечення цього принципу здійснюється аліментними зобов’язаннями (п.2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України), а саме: батьки зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних дітей. Крім цього, подружжя повинно матеріально підтримувати один одного у разі потреби, а в разі відмови в такій підтримці той з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, має право на одержання утримання від другого з подружжя, якщо останній спроможний його надавати, у судовому порядку. Це право зберігається й після розірвання шлюбу.

Основоположним нормативно-правовим актом сімейного законодавства є Сімейний кодекс України, який був прийнятий Верховною Радою України 10 січня 2002 року и набрав чинності разом з Цивільним кодексом України з 1 січня 2004 року.