13.2. Вибір інструментарію розрахунку еколого-економічної ефективності

Показники ефективності розраховуються не заради самих пока­зників, а для обґрунтування управлінських рішень. Тому для правильного вибору методів розрахунку ефективності необхідно перш за все проаналізувати особливості прийнятого рішення. Серед найбільш суттєвих моментів, що мають враховувати­ся при зазначеному виборі, слід виділити:

• характер цільової настанови прийнятих рішень;

• базу порівняння отриманих оцінок економічної ефективності;

• необхідний ступінь деталізації розрахунків.

Розглянемо докладніше ключові моменти даних особливостей.

Цільова настанова прийнятих рішень. Яким чином харак­тер ухвалених рішень може впливати на вибір методів розраху­нку ефективності? Справа в тім, що від цільової настанови зале­жить вибір критерію оптимізації варіантів, що обираються. За­ради цієї оптимізації, власне, і аналізуються показники ефек­тивності. Це, у свою чергу, обумовлює стратегію оптимізації і вибір розрахунку ефективності.

При всьому різноманітті видів і форм господарських рішень реально можна говорити лише про дві основні системи критері­їв оптимізації, які принципово різняться, та про одну комбіно­вану, що поєднує в собі основні критерії перших двох систем:

1) максимізація результату при фіксованих витратах (ресур­сах);

2) мінімізація витрат (ресурсів) при фіксованому результаті;

3) оптимізація (найчастіше максимізація) співвідношення ви­трат і результатів, як правило, з додатковим обліком інших показників ефективності (у тому числі і натуральних). Згідно з формулою 13.5 сказане означає, що найчастіше об­ґрунтування рішень зводиться до вибору варіантів, у яких змі­нюється або чисельник (при фіксованому знаменнику), або зна­менник (при фіксованому чисельнику). Значно рідше доводить­ся мати справу із ситуацією, коли в порівнюваних варіантах відрізняються і чисельник, і знаменник. У цьому випадку під­ставою для прийняття рішення є відношення зазначених двох величин (хоча приймати рішення в такій ситуації набагато скла­дніше).

Формально розглянуті ситуації можуть бути виражені від­повідно алгоритмами:

1) при З = const. (фіксовані витрати);

2) при Е = const. (фіксовані результати);

3) , (13.6)

де і - номер можливого варіанта ухвалених рішень.

Розглянуті ситуації залежно від цільової настанови ріп.....М

умовно можуть бути названі інвестиційними, ресурсними і комбінованими.

Інвестиційні цільові настанови охоплюють ті випадки, коли метою господарського рішення є максимізація результату при використанні обмежених ресурсів. Найчастіше це пошук напрямків найвигіднішого вкладення коштів (капіталу). Основний критерій прийняття таких рішень - максимізація прибутку («гроші заради грошей»). У даному випадку доводиться мати справу з відносно фіксованою сумою вихідного капіталу (ресурсів, кош­тів, витрат), які потрібно (або можна) вкласти «в справу».

Приклад 1

На національному або регіональному рівні існує інвестиційний фонд підтрим­ки екологічно-інноваційних рішень (у тому числі на основі субсидування, до­тацій або пільгового кредитування). Одним із критеріїв добору кандидатів на використання фонду може бути очікувана величина народногосподарсь­кого ефекту від упровадження можливих результатів номінантів фонду. Необхідні розрахунки економічної ефективності можуть бути виконані неза­лежною групою експертів.

Ресурсні рішення приймаються в умовах, коли очікуваний результат (генеральна мета) уже заданий. Тому основне призна­чення таких рішень - вибір засобів (ресурсів, коштів), що мо­жуть забезпечити досягнення заданого (відносно фіксованого) результату («ресурси заради результату»). Відповідно критері­єм ухвалення рішень є мінімізація ресурсів (коштів) при порів­няльному результаті. В ролі вихідних (у даному випадку тих, що мінімізуються) ресурсів можуть бути грошові кошти (капітал), матеріальні та енергетичні ресурси, трудові фактори (люди), час.

Приклад 2

Перед підприємством постала проблема вирішення соціального, екологічно­го або виробничого завдання. Як приклади подібних завдань можна назвати: будівництво профілакторію; доведення рівня атмосферних викидів до вста­новлених нормативів; забезпечення упакування екологічно чистої продукції. Критерієм вибору оптимального варіанта у всіх зазначених ситуаціях є міні­мум витрат. Остаточна вартість реалізації варіанта буде вихідним моментом пошуку необхідних джерел фінансування (зокрема, мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів або одержання кредиту).

Комбіновані цільові настанови виникають тоді, коли варіан­ти, що є альтернативними (тобто такими, серед яких доводиться вибирати, приймаючи рішення), значно розрізняються парамет­рами як своїх результатних, так і витратних характеристик.

Хоча зовні ситуація відрізняється від двох розглянутих вище напрямків, у конкретних умовах, що належать до даного на­прямку, як правило, зберігається пріоритетна цільова орієнта­ція «інвестиційного» або «ресурсного» характеру. Якщо це від­бувається за першим сценарієм, процес обґрунтування рішення мало відрізняється від «інвестиційних» ситуацій з тією тільки різницею, що як критерій ухвалення рішення замість величини економічного ефекту використовується величина економічної ефективності.

База порівняння показників ефективності. Ще одним важ­ливим моментом теорії ефективності є відповідь на питання, що робити з отриманими показниками ефективності. Як було за­значено раніше, показники не є самоціллю - вони повинні бути підставою для ухвалення управлінського рішення. Щоб це від­булося, керівник, що ухвалює рішення, повинен мати базу порі­вняння - своєрідний шаблон, з яким би він зіставляв отримані показники. Якщо проаналізований показник умовно кращий встановленого шаблону, виникає підстава для ухвалення пози­тивного рішення, якщо гірший - доводиться говорити про перед­умови для негативного рішення.

Примітка

Як було показано раніше, інтегральні показники ефективності не завжди однозначно можуть характеризувати переваги або недоліки розглянутих ва­ріантів. Найчастіше остаточне прийняття рішень потребує кропіткого аналізу окремих параметрів реалізованого заходу.

Формування бази порівняння є невід'ємною проблемою всієї теорії ефективності. Аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел дає можливість говорити, що для формування подібної бази можуть використовуватися такі показники:

• значення кращих із проаналізованих варіантів ухвалення рішень (для цих цілей, зокрема, можуть бути використані алгоритми 13.6; у даному випадку можна сказати, що шаб­лон для порівняння є серед самих отримуваних показників;

• значення кращих вітчизняних та/чи зарубіжних варіантів;

• значення існуючого стану (зокрема, зразка, що використо­вується в даний момент);

• значення умовного нормативу, тобто затвердженого в мас­штабах національної економіки, галузі, регіону або підпри­ємства стандартного показника економічної ефективності; саме подібний методичний підхід широко використовувався в умовах командної економіки Радянського Союзу.

Примітка

Завищення або заниження рівня нормативу однаково небажане для підпри­ємців. У випадку завищення нормативу господарські рішення будуть авантюрно орієнтовані на нереально високі показники. Це, з одного боку, змусить. відмовитися від фактично вигідних рішень, а з іншого — підвищить ступінь ризику одержання негативного результату, що може призвести до неперед­бачених збитків. Небажане і заниження нормативу. Це веде до ухвалення рішень зі свідомо низьким рівнем рентабельності.

У період панування соціалістичних економічних відносин, коли держава була власником засобів виробництва, вона могла директивно встановлювати нормативи ефективності. Зокрема, норматив річної абсолютної ефективності капітальних вкладень був установлений на рівні 0,12, аналогічний показник для створення нової техніки дорівнював 0,15. Відповідно нормативи строків окупності дорівнювали 8 і 6,5 років.

У ринковій економіці всі проблеми визначення нормативів ефективності покладено на плечі самого підприємця або економістів, що разом з керівни­ками підприємств повинні вибирати нормативи ефективності.

Вибір нормативів залежить насамперед від конкретних завдань, що сто­ять перед підприємством, фінансових умов роботи, сфери діяльності, еко­номічної кон'юнктури, рівня інфляції, конкретних цілей розвитку та ін.

Необхідний ступінь деталізації розрахунків. Від функцій, що їх виконують показники економічної ефективності, залежить необхідний ступінь деталізації (точності) розрахунку. Управлінські рішення, що приймаються на рівні національної економіки або регіону (області, району, міста), передбачають облік усереднених оцінок, що обумовлює збільшений (приблизний) характер розра­хунку показників. Прийняття ж рішень на рівні підприємства, навпаки, вимагає детальних розрахунків, які б враховували як­найбільше подробиць і нюансів, пов'язаних з розглянутим захо­дом і умовами, у яких його передбачається реалізувати. Хоча і тут точність розрахунку має відповідати потребам управлінсь­ких завдань, а головне - вони мають зіставлятися з обсягами інвестування, на які впливають дані рішення.