13.3. Показники еколого-економічної ефективності

Проекти, програми і варіанти екологічно спрямованих заходів, що реалізуються саме в галузі природокористування, мають певні

характерні особливості:

- по-перше, вони розраховуються на багаторічний період;

- по-друге, витрати можуть здійснюватися в різні терміни і змінюватися в часі.

Все це робить оцінку їх ефективності справою вельми скла­дною і дискусійною. Визначення економічної ефективності середовищезахисних заходів містить дві групи взаємозв'язаних економічних і соціальних завдань:

1. Раціональне використання ресурсів (фінансових, матеріаль­них, трудових).

2. Якнайкраще задоволення соціальних (суспільних) потреб природокористувачів у природних ресурсах і умовах, а та­кож у чистоті і різноманітті довкілля.

Слід мати на увазі, що теоретично в чистому вигляді не існує ні економічних, ні соціально-екологічних завдань. Є завдання соціально-еколого-економічні, при вирішенні яких задоволення соціальних потреб є метою, а економічні можливості - засобом досягнення цілей. Крім того, оцінка ефективності природоохо­ронних заходів - це ще і морально-етична проблема, оскільки здійснення цих заходів торкається інтересів майбутніх поколінь. Таким чином, вирішення загального завдання оцінки ефек­тивності середовищезахисних заходів пов'язане з труднощами при зіставленні витрат і результатів. Основними з них є:

• визначення величини різнорідних витрат і їх зіставлення;

• вимірювання кінцевих результатів і їх зіставлення за соціа­льною корисністю для різних природокористувачів;

• облік чинника різночасності витрат і результатів, чинника невизначеності, (ризику) соціально-економічних і екологіч­них процесів.

Принципова проблема тут полягає в тому, що результати природоохоронної діяльності досить різноманітні та різноякісні і немає єдиної кількісної міри їх вимірювання. Тобто результа­том здійснення природоохоронних заходів є:

- не тільки зміна якісних і кількісних характеристик природ­них ресурсів і умов, але і зміна умов праці, побуту і відпочи­нку населення;

зміна рекреаційної і естетичної цінності природних компле­ксів;

- зміна видового різноманіття флори і фауни та ін.

При цьому необхідно враховувати як соціально-економічні, так і демографічні, національні, політичні та інші наслідки цих змін.

В економічній теорії виділяють дві групи узагальнюючих показників: абсолютні і порівняльні.

Абсолютні показники ефективності визначаються як результат безпосереднього ділення ефекту на витрати, що його викликали.

При розрахунках за вищенаведеною формулою використо­вуються такі варіанти обліку витрат:

• повні витрати (капітальні і поточні) за весь період реалі­зації заходу;

• капітальні вкладення (інвестиції) на реалізацію заходу.

У вигляді зазначеного ефекту найчастіше використовують:

• річну величину ефекту - розраховується за формулою черва показник прибутковості, тобто частку величини витрат, яка відповідає розміру прибутку, що отримується протягом року; у Радянському Союзі існувало навіть нормативне зна­чення цього показника, затверджене для різних умов у ме­жах 0,12-0,15;

• повна величина ефекту (за весь період реалізації заходу) - підсумок розрахунків величини щорічних ефектів, зокрема, є показник, який широко використовується, - віддача капі­талу, тобто величина прибутку, який отримується на кож­ну одиницю вкладених витрат (гривень прибутку на гривень витрат).

Економічний ефект визначається з метою:

• обґрунтування вибору оптимального варіанта заходів еколо­гічної спрямованості в разі неможливості їх зіставності за зазначеними вище показниками;

• вибору пріоритетних напрямків інвестиційної політики в при­родокористуванні і середовищезахисної діяльності;

• обґрунтування ефективності нових технічних рішень у га­лузі охорони навколишнього середовища;

• оцінки фактичної ефективності здійснення заходів. Однією з форм показника абсолютної економічної ефектив­ності є термін (строк) окупності витрат (капітальних вкла­день). Він характеризує період, протягом якого понесені на реа­лізацію заходу витрати повністю повертаються за рахунок отри­маного ефекту. Термін окупності визначається зворотним спів­відношенням витрат і річного ефекту:

(13.7)

де 3 - витрати на реалізацію заходу протягом усього періоду його дії; як варіанти можуть використовуватися: величина повних витрат або тільки капітальних вкладень (грн); Е — величина чистого річного економічного ефекту (грн/рік).

Модернізація основних фондів (збільшення капітальних вкла­день) часто дає можливість знизити величину поточних (екс­плуатаційних) витрат.

У цьому випадку прийнято говорити про термін (строк) окупності додаткових капітальних вкладень:

(13.7)

де К і К₂~ відповідно капітальні вкладення до і після проведення заходу; З₁ і 3₂ - відповідно поточні витрати до і після проведено­го заходу.

Порівняльні показники ефективності визначають шляхом зіставлення (порівняння) абсолютних показників двох або біль­ше варіантів заходів, що розглядаються.

На практиці більш поширені ситуації, коли в порівнюваних варіантах незмінними залишаються або витрати (інвестиційна цільова настанова), або результати/ефекти {ресурсна цільова настанова). Інакше кажучи, при підставленні у формулу 13.5 постійним виявляється або знаменник, або чисельник. У цих умовах перевагу мають варіанти, у яких відповідно є більшим чисельник або меншим знаменник. У першому випадку показником порівняльної економічної ефективності виявляється різ­ниця ефектів (Е_пор.е), у другому - різниця витрат (Е_пор.в).

Практично розрахунок показників може бути наведений та­ким чином.

При постійних витратах

Е_пор.е = Е₂-Е₁, (13.9)

де Е₂ і Е₁ - значення економічних ефектів відповідно в порівнювано­му (з індексом 2) і базовому (з індексом 1) варіантах.

Примітка

Як було зазначено, базовим варіантом може бути обрано: а) кращий і вітчизняних або зарубіжних зразків; б) існуючий наразі в даному виробництві зразок; в) кращий із розглянутих альтернативних варіантів; значення умовного «нормативу».

Якщо Е_пор.е > 0 (Е₂ > Е₁), перевагу отримує порівнюваний варіант, якщо Е_пор.е < 0 (Е₂ < Е₁), кращим треба визнати базовий варіант.

При постійному результаті

Е_пор.в = З₂ - З₁ (при Е= const) (13.10)

Де 3₂ і 3₁ - значення витрат на реалізацію відповідно порівнюваного (з індексом 2) і базового (з індексом 1) варіантів.

Якщо Е_пор.в < 0 (3₂ < 3₁), перевагу отримує порівнюваний варіант, якщо Е_пор.в > 0 (3₂ > 3₁ ), кращим може вважатися базо вий варіант.

У найпростішому випадку (незмінний характер поточних витрат і однаковий період реалізації заходу) формула 1.7 може бути записана в такому вигляді:

Е_пор.в = (К₂ + С₂ · Т) - (К₁ +С₁ · Т) = (К₂ - К₁)+ Т(С₂ - С₁) (13.11)

Для збільшених розрахунків попередня формула може ви­користовуватися в тих випадках, якщо в розглянутих варіан­тах дещо відрізняються технічні параметри (наприклад, проду­ктивність або термін служби устаткування). У цьому випадку витратні показники в одному з варіантів (звичайно базовому) зводяться до порівняльного вигляду за допомогою коригуваль­них коефіцієнтів:

Е_пор.в = З₂ – З1 · К_пр · К_т (13.12)

де К - коригувальний коефіцієнт, що враховує розходження пока­зників продуктивності устаткування;

К_пр = (13.13)

де А₂ і А₁ - показники продуктивності відповідно порівнюваного і базового устаткування; К_пр - коригувальний коефіцієнт, що вра­ховує розходження термінів служби устаткування;

(13.14)

де Т₂ і Т₁ — показники терміну служби відповідно порівнюваного і базового устаткування.

Показники економічної ефективності є найважливішими інструментами реалізації економічної політики на рівні підпри­ємств, регіонів, національної економіки. На рівні підприємств вони є ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень з організації інвестиційної діяльності, оптимізації витрати ре­сурсів, удосконалення цінової політики. На рівні регіонів і на­ціональної економіки показники економічної ефективності по­кликані бути основою обґрунтування інвестиційної політики, управління системою кредитування, удосконалення оподатко­вування.

Література

1. Економіка підприємств: Підручник / За ред. Л.Г. Мельника. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 648 с.

2. Литвиненко А.С., Шапочка Н.К., Скоков С.А. Использование малогабаритних автогазонаполнительных станций в решении экологических проблем крупных городов // Методы решения экологических проблем. - Суми: ВТД «Университетская книга», 2001. -С. 354-362. 3. Экономическая энциклопедия / Гл. ред. Л.И. Абалкин. - М.: ОАО «Изд-во «Экономика», 1999. - 1055 с.

Контрольні питання

1. Що є об'єктом оцінки економічної ефективності?

2. Поняття і взаємозв'язок ефекту і результату.

3. Що використовується як показник ефекту на різних рівнях госпо­дарювання?

4. Поняття загальної ефективності та економічної ефективності.

5. Які фактори впливають на вибір методичного інструментарію оцін­ки ефективності?

6. Як цільова настанова ухвалених рішень може впливати на вибір методів розрахунку ефективності?

7. Охарактеризуйте, як враховуються показники ефективності при ухваленні рішень «інвестиційної» спрямованості.

8. Специфіка обліку показників ефективності при ухваленні рішень «ресурсної» спрямованості.

9. Облік економічної ефективності в умовах ухвалення рішень «ком­бінованої» спрямованості.

10. Що може використовуватися як база порівняння показників ефек­тивності?

11. Специфіка вибору «нормативу» показників економічної ефектив­ності.

12. Поняття абсолютних показників економічної ефективності.

13. Зв'язок між показниками ефективності, з одного боку, і показни­ками результативності використання ресурсів і ресурсомісткості, з іншого боку.

14. Охарактеризуйте термін окупності витрат як форму показника ефек­тивності.

15. Поняття порівняльних показників ефективності.

Еколого-економічна ефективність у трактовці західної економічної науки

Екоефективність (екологічна ефективність, ефективність природозбереження) - цей термін належить до прак­тики компаній, які підкреслюють тісні зв'язки між економіч­ною ефективністю (прибутковість при зниженні собівартості) та екологічною ефективністю. Екоефективність досягається шля­хом створення конкурентоспроможних за ціною товарів і по­слуг, що задовольняють потреби людей і підвищують якість життя, одночасно скорочуючи вплив на навколишнє середови­ще і ресурсомісткість протягом усього життєвого циклу про­дукції хоча б до рівня, що відповідає оціненій несучій здатності (екологічній ємності) екосистем Землі. Досягнення екоефективності націлює компанії на створення більшої цінності для спо­живачів при мінімізації ресурсокористування, забруднення на­вколишнього середовища і відходів. При досягненні екоефективності водночас акцентується на необхідності створення продукції з високими корисними властивостями (цінність принесених по­слуг), низькою матеріаломісткістю й енергоємністю.

Економічна ефективність - економія, зниження економічних витрат (видатків). Результат економіч­ної діяльності вважається економічно ефективним, якщо зміни в розподілі ресурсів на вході (природні ресурси, робоча сила і капітал) і виході (напівфабрикати і кінцева продукція та послу­ги) не приводять до погіршення життя суспільства, тобто якщо умови існування принаймні однієї людині поліпшуються, а життя всіх інших не стає гіршим (оптимальність за Парето). Добре організовані ринки звичайно досягають зростання ефективності, надаючи індивідам можливість одержати взаємно погоджені вигоди від торгівлі. Економічна ефективність означає відсут­ність відходів, виробництво зростає доти, поки граничні (додат­кові, прирощені) витрати не зрівняються з граничними (приро­щеними) вигодами (виробнича ефективність). При розподілі (роз­міщенні) ресурсів необхідна відсутність їх іншого альтернатив­ного можливого розміщення, при якому хоча б один індивід поліпшив своє матеріальне становище, а всі інші при цьому матеріально не постраждали (ефективність розподілу ресурсів, чи ефективність за Парето).

Економічний механізм РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Економічний механізм і еколого-економічні інстру­менти

• Еколого-економічні інструменти: принципи формування і механізми дії

• Форми еколого-економічних інструментів

• Ринкові механізми регулюван­ня природокористування

• Ефективність економічно­го механізму екологічного регулювання

• Система фінансування природоохоронної діяльності в Україні