2. Міжнародні організації та економічний розвиток

Центральним форумом, на якому обговорюються міжнародні економічні та соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру та виробляються рекомендації з цих проблем для держав - членів ООН у цілому, є Економічна і соціальна рада ООН. Вона здійснює дослідження та готує доповіді з широкого спектру міжнародних економічних, культурних й інших питань, координує діяльність відповідних установ та інститутів ООН.

ЕКОСОР уповноважена скликати міжнародні конференції та розробля­ти для подання Генеральній Асамблеї проектів конвенцій з питань, які входять до її компетенції. Вона наділена правом вести переговори зі спеціалізованими установами, узгоджувати їхню діяльність, консультуватися з відповідними недержавними організаціями, надавати послуги, схвалені Генеральною Асам­блеєю, членам ООН, а також спеціалізованим установам на їхнє прохання.

Нині членами ЕКОСОР є 54 держави, які обираються строком на три роки, при цьому щорічно оновлюється третина складу. Для країн Африки відведено 14 місць, Азії - 11, Латинської Америки - 10, Західної Європи - 13, Східної Європи щ 6 місць.

ЕКОСОР регулярно обговорює такі питання, як огляд світового еко­номічного та соціального становища, стан міжнародної торгівлі, охорона навколишнього природного середовища, економічна і технічна допомога країнам, що розвиваються, проблеми продовольства, народонаселення, при­родних ресурсів, населених пунктів, планування та мобілізації фінансових ресурсів, регіонального співробітництва тощо.

Рада розробляє комплексні програми, що мають назву “Десятиліття розвитку”. Такі програми приймалися на 70, 80 і 90-ті роки. їхня мета - забезпечити прискорене вирішення найзначніших та найскладніших проблем, зосередити зусилля світового співтовариства на конкретних програмах допо­моги країнам, що розвиваються. Розробка цих програм та оцінка ходу їх виконання, яка періодично проводиться, дають можливість точніше визна­чити основні тенденції світового економічного розвитку і внести необхідні корективи до механізму регулювання міжнародних економічних відносин.

Ще на початку 70-х років ЕКОСОР приймала рішення про розгляд наслідків діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК) та розробку Кодек­су поведінки транснаціональних корпорацій. Це поклало початок новому напряму економічної діяльності ООН та ЕКОСОР, сприяло створенню Комісії ООН з транснаціональних корпорацій та спеціального підрозділу в Секре­таріаті ООН з цього питання - Центру ООН з транснаціональних корпорацій.

Нині в діяльності ООН дедалі чіткіше проявляється взаємозалежність проблем політичних, військових, соціально-економічних, гуманітарних та інших. Так, підтримання миру і безпеки прямо ув’язується з вирішенням економічних, екологічних та інших невійськових проблем, а надання еко­номічної допомоги -• із забезпеченням прав людини, скороченням озброєнь у країнах-одержувачах та проведенням ними відповідної природоохоронної політики.

Така ув’язка чітко простежується і в практичних програмах ООН, зокрема щодо розблокування регіональних конфліктів, коли в пакеті з домовленостями з воєнного та політичного врегулювання погоджуються конкретні заходи еко­номічної і гуманітарної допомоги. В різних поєднаннях ці заходи викорис­товувалися під час реалізації планів ООН в Намібії, Центральній Америці, при розробці планів урегулювання в Афганістані, Камбоджі, Перській затоці.

Питання економічного розвитку входять також до компетенції Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД). Концепція всеохоплюючого розвитку справила суттєвий вплив на діяльність ЮНКТАД. Водночас у минулому результати її роботи обмежувалися прийняттям резолюцій та рішень. Після реформування організації в 1992 р. на 8-й сесії ЮНКТАД акцент було зроблено на піднесенні ролі переговорів. Принципами діяльності ЮНК’ГАД все більше утверджуються прагматизм і неконфронтаційність, що полегшує пошук спільних інтересів та досягнення консенсусу з важливих світогосподарських проблем. Зокрема, останнім часом досягнуто позитивних результатів і домовленостей щодо цукру, оливкової олії, морських заставних документів.

Конкретною спрямованістю характеризується діяльність Програми розвитку ООН (ПРООН) - найбільшого міжнародного каналу для надання багатосторонньої технічної та передінвестиційної допомоги. ПРООН діє у більш як 174 країнах і територіях, що розвиваються [4, 43].

Нині здійснюється близько 5900 проектів, що фінансуються ПРООН, вартість яких становить 7,5 млрд. доларів. 80% засобів ПРООН направляється в країни з річним доходом на душу населення 750 доларів та менше.

Проекти ПРООН спрямовані на надання допомоги країнам, що розвива­ються, з метою кращого використання ними своїх економічних потенціалів, підвищення рівня життя населення, нарощування обсягів виробництва й сприяння екологічно безпечному розвиткові світової економіки. Ці проекти включають:

• проведення обстежень та досліджень з метою визначення наявності й економічної цінності природних ресурсів країн, що розвиваються, та оцінки інших потенційних можливостей збільшення виробництва та збуту товарів і послуг; ' '

• розширення та зміцнення систем освіти від початкового до університетсь­кого рівня, сприяння всьому діапазону спільної професійної та технічної підготовки кадрів;

• створення можливостей для застосування сучасних методів технічних досліджень при вирішенні першочергових проблем розвитку і для викорис­тання досягнень НТР в організації виробництва.

Крім того, ПРООН відіграє роль каталізатора, який сприяє мобілізації необхідних капіталовкладень. За останні 25 років діяльність, яка фінансува­лася ПРООН, стимулювала капіталовкладення обсягом майже 98 млрд. до­ларів з державних і приватних джерел.

Допомога ПРООН надається тільки на прохання урядів з урахуванням їхніх першочергових потреб. Фінансові кошти ПРООН утворюються за раху­нок добровільних внесків урядів держав - членів ООН і зв’язаних з нею установ. Обсяг коштів ПРООН у 1996 р. становив 1,5 млрд. доларів.

ПРООН також керує рядом спеціальних фондів і програм. Сюди вхо­дять: Фонд капітального розвитку ООН, який надає безкоштовні субсидії та довгострокові позики для здійснення населенням заходів самодопомоги будь- яких найбідніших країнах світу; Фонд спеціальних заходів для найменш розвинутих країн, що надає технічну допомогу для зміцнення можливостей бідніших країн у галузі планування, аналізу економічної політики і коорди­нації; Оборотний фонд ООН для дослідження природних ресурсів; Цільовий фонд ООН для діяльності в Судан-Сахельському районі; Програма добро­вольців ООН; Фонд ООН для розвитку в інтересах жінок; Фонд ООН для науки і техніки з метою розвитку [5, 68].

Особливу увагу ПРООН приділяє фінансуванню першочергових потреб найменш розвинутих країн.

Найбільш значними міжнародними агенціями кредитування еко­номічного розвитку є Група Світового банку, яка складається з Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР, або Світового банку), Міжнародної асоціації розвитку (МАР) та Міжнародної фінансової корпорації (МФК). Кожна з цих агенцій має свої кошти, терміни кредитування та здійснює відповідну політику.

Світовий банк фінансує проекти розвитку на тривалий термін (до 35 років), за які править ринкові відсоткові ставки. Усі його позики повинні гарантуватися урядами країн-позичальників і повертатися у твердій, конвер­тованій валюті. Світовий банк одержує позичкові фонди від внесків країн- учасниць у свій капітал шляхом продажу своїх облігацій на міжнародних ринках капіталу, а також продажу свого портфеля виданих позик приватним інвесторам. Більшість позик Світового банку використовується для фінансу-

вания інвестицій в інфраструктуру: транспорт, електроенергетику, сільське господарство, водопостачання та освіту. МБРР був заснований як сестринська організація Міжнародного валютного фонду і розпочав діяльність у 1946 р. МФК була заснована в 1966 p., а МАР - у 1961 p.; обидві є філіями МБРР [6, 144, 150, 151].

Неспроможність багатьох країн, що розвиваються, задовольняти вимоги надання позик Світового банку та високі відсоткові ставки таких позик привели до створення МАР. Асоціація збільшує термін надання кредитів країнам, що розвиваються, до 50 років. Ці кредити погашаються на вигідних умовах після десятирічного безвідсоткового відтермінування лише з помірною платою за послуги. МАР часто називається агенцією пільгових позик, тоді як Світовий банк - агенцією важких позик. На відміну від Світового банку, МАР не має свого капіталу, вона залежить від постійного поповнення своїх коштів країнами-учасницями.

МФК не надає позики урядам, як інші організації. Натомість вона бере участь у промислових проектах спільно з приватними інвесторами або як інвестор. МФК функціонує як каталізатор, об’єднуючи приватних інвесторів індустріальних держав та країн, що розвиваються. Вона формує свої інвес­тиційні фонди із внесків країн-учасниць у свій капітал, свої права позичати у Світового банку на суму, що вчетверо перевищує свій недоторканий капітал та залишок, а також від продажу свого портфеля інвестицій приватним інвесто­рам (таким чином “рециклюючи” свої інвестиційні фонди).

Останнім часом активізувалася діяльність ПРООН у країнах»з перехідною економікою, зокрема в Україні. Тут реалізується близько 300 різних проектів вартістю в десятки мільйонів доларів.