4. Типу, політика дисоціюючого розвитку була головною рушійною силою.

Тип V. Дисоціюючий державно-соціалістичний розвиток

Зазначені вище I-IV типи включали в себе різні варіанти капіталістично­го розвитку. В I, II і III типах приватна економічна діяльність була доміную­чою, тоді як масштаби громадського (державного) сектора промисловості мали вторинне значення. IV тип розвитку визначено як державно-капіта­лістичний, тому що держава не лише захищала і сприяла приватній еко­номічній діяльності, але й сама стала агентом розвитку. Остання функція

стала ще більш різко вираженою в V типі розвитку, який включав країни, що мали статус периферійних у традиційній світовій економічній системі або ж залишались відносно ізольованими чи слаборозвинутими (наприклад, Алба­нія). Тобто, з різних причин ці країни були відокремлені від репродуктивного механізму світової капіталістичної економічної системи протягом останнього століття (колективна автаркія). Серед причин такого відокремлення було руйнування економіки відповідних країн внаслідок двох світових воєн та громадянських воєн, а також революційних переворотів, військової окупації, а часто і всієї сукупності даних факторів. СРСР і Монголія репрезентували перші випадки такого розвитку. Після другої світової війни до них приєдна­лись Китай, Північна Корея, Албанія і Куба, країни Східної та Південно- Східної Європи, значною мірою також колишня периферія - Польща, Угор­щина, Болгарія, Румунія і Югославія.

4. даному випадку роз’єднання не розглядалось як короткотерміновий інструмент сприяння внутрішньому розвитку. Навпаки, це був відносно стійкий, супроводжувальний економічний процес, який ішов поруч ЗІ СПІЛЬ­НИМ слабким розвитком. Це не означає, однак, що зовсім не існувало еконо­мічних відносин між соціалістичним і капіталістичним світом. Але ці зв'язки, особливо з окремими соціалістичними країнами, були здебільшого спорадич| ними. Вони вважались обмеженим інструментом для сприяння подальшому внутрішньому розвитку. Особливо в контрасті з історичним досвідом типів I- III, внутрішній розвиток цих країн не інтегрувався у світовій ринок, при­наймні протягом перших декількох декад. . Іншими словами, мало місце відсутність ринково-орієнтованих інвестиційних оцінок та прибуткових, раціональних економічних рішень.

Тип VI. Запізнілий (відкладений) розвиток

Чи можливий запізнілий розвиток периферії в межах існуючої світової економічної системи без розриву зі світовим ринком? Наявні дискусії в теорії та політиці розвитку розходяться в думках з цього питання. З одного боку, повторення запізнілого (наслідувального) розвитку за капіталістичного спри­яння є значною мірою важкоздійснюваним, складним процесом. З другого - наявні теоретичні позиції стосовно такого розвитку мають реальні передумо­ви, що підтверджується чинниками трансформації аграрних і нап і в індустрі­альних країн в нові індустріальні держави.

4. тип розвитку відноситься найбільшою мірою до нових індустріаль­них країн, хоча остаточна думка стосовно вищеназваних процесів ще фор­мується. Але якщо навіть деякі периферійні країни успішно позбавляються типових характеристик традиційних 'суспільств і економік, та ці випадки можуть репрезентувати великі зміни в дискусіях з теорії розвитку. Тобто йдеться про те, що запізнілий розвиток деяких периферійних країн може мати загальне значення. За таких обставин нові індустріальні країни репрезентують зміни, за яких запізнілий розвиток виглядає у формі експортно-орієнтованої спеціалізації та спрямування своєї економіки на капіталістичний світовий

ринок таких країн, як Тайвань, Сінгапур, Південна Корея та ін. В контексті вищенаведених міркувань вони мали б піддаватись периферізаційному тиску більше, ніж такі густо населені та великі країни, як Іспанія, Бразилія, Мексика. Останні приклади засвідчують, що такий тиск було інтернаціоналізовано шляхом адаптації зовнішніх продуктивних елементів у їх внутрішні ринки (інтернаціоналізація внутрішніх ринків). Сприйнятним також вважалось за­провадження окремими країнами протекціоністських заходів з метою забезпе­чення (реалізації) планової стратегії імпортозаміщення.

Розглянуті вище сутність, принципи та соціально-історичні типи еко­номічного розвитку формують передумови для викладу концепцій і моделей сучасного господарського поступу.