- •3. Структура культури. Культурна статика та культурна динаміка.
- •5. Базова культура, субкультура, контркультура: співвідношення понять.
- •6.Масова культура
- •7. Функції масової культури, її вплив на сучасну людину.
- •8.Особливості та пам’ятки елітарної культури.
- •9.Основні функції культури
- •16. Розмаїття інтерпретацій поняття «цивілізація».
- •17. Співвідношення понять «культура» та «цивілізація».
- •18. Небезпека техногенної цивілізації.
- •19. Періодизація первісної культури.Антропосоціогенез.
- •20.Загальні риси архаїчної культури,її сенкритизм.
- •21.Міфологічна свідомість архаїчної людини.Функції магії та ритуали.
- •22.Первісне мистецтво.Походження,функції,памятки.
- •Мистецтво епохи палеоліту
- •Мистецтво епохи мезоліту і неоліту
- •Мистецтво епохи бронзи
- •Мистецтво епохи заліза
- •23. Памятки первісного мистецтва в Україні
- •25. Історико-цивілізаційна місія Стародавнього Єгипту та Месопотамії
- •26.Культурні домінанти давньосхідних культур (Стародавня Індія та Китай)
- •28. Головні риси давньогрецької культури
- •29. Головні етапи розвитку та особливості культури Стародавнього Риму
- •30. Літературні та мистецькі пам’ятки античної культури
- •Культура Стародавньої Греції
- •Вплив давьогрецької культури на римську.
- •Історичні умови формування західноєвропейської середньовічної культури.
- •33. Періодизація розвитку культури західноєвропейського середньовіччя.
- •Культурні домінанти культури європейського середньовіччя.
- •Християнська етика та її культурологічне значення.
- •36. Світська традиція в середньовічні культурі.
- •37. Література та мистецтво західно – європейської культури
- •38.Київська русь
- •39. Писемність і літературна традиція у культурі Київської Русі
- •40.Передумови епохи Відродження
- •41. Титанізм і його «зворотний бік»
- •42. Сутність Ренесансного гуманізму
- •43. Творчість Леонардо Да Вінчі, Мікеланджело й Рафаеля
- •42. Втілення гуманістичного ідеалу у літературі Відродження. Творчість Данте, Петрарка, Макіавелі.
- •43. Передумов та хід Реформації
- •44. Особливості протенстанської етики та її культурологічне значення.
- •45. Мистецтво Північного Відродження.
- •46. Світомодель Нового часу в українській та європейських культурах.
- •47. Історичні та світоглядні передумови Просвітництва.
- •48. Головні ідеї та засади Просвітництва.
- •3 Головні риси п.:
- •49.Розвиток суспільно-політичної думки в епоху відродження
- •50.Ідейно-естетичне багатобарвя мистецтва17-18 ст провідні художні напрямки
- •52 Людина і рококо
- •53 Класицизм та його ідеал в європейській культурі
- •54. Особливості розвитку культури 19 ст.
- •55. Художнє життя Європи 19 ст. Головні художні стилі
- •56. Романтична концепція людини і світу
- •57. Реалізм в європейській та українській культурах
- •58. Відтворення суб’єктивної картини світу в творчості імпресіоністів
- •59. Звернення до основ людського бутя в творчості постімпресіоністів.
- •60. Духовна криза культури 20ст.
- •61. Пошук виходу з кризи. Діалог культур.
- •62. Осрбливості художньої культури 20ст. Пошук нових форм в літератури та мистецтві.
- •Образотворче мистецтво
- •64.Модерністська модель ствіту
- •70. Авангардні напрямки в мистецтві 20 століття
- •72.Постмодерністська модель світу
- •74.Культура як глобальні проблеми сучасності.
- •76.Культурна самобутність народів світу.Діалог культур.
- •77.Історичні умови розвитку української культури 14-16 ст.
- •78.Виникнення друкарської справи в Україні
- •79. Розвиток освіти і науки. Острозька академія.
- •80. Складність релігійного життя. Полемічна література.
- •81. Братства і відродження української культури 17 – 18 ст.
- •82. "Періодизація розвитку української культури"
- •83. Козацтво як явище історії та культури.
- •85.Розвиток освіти. Києво-Могилянська академія та її загальнослов’янське значення.
- •86 Українське бароко як нове світовідчуття і нове мистецтво
- •87. Специфіка національного варіанту бароко в архітектурі ,мистецтві, музиці
- •88.Культурно-національне відродження в Україні 19 ст
- •89. Місце т. Г. Шевченка в українській і світовій культурах
- •90. Розвиток укр. Літератури та мистецтва 19 ст.
- •91. Основні тенденції культурного розвитку в 20-і роки
- •92 Трагедія української культури у період сталінізму
- •93. Українська художня культура 20ст.
- •94.Українська державність як передумова піднесення української національної культури
- •95. Особливості розвитку Української культури в умовах глобалізації.
43. Творчість Леонардо Да Вінчі, Мікеланджело й Рафаеля
Творчість трьох італійських геніїв - Леонардо Да Вінчі, Мікеланджело й Рафаеля вважається вершиною епохи Відродження.
Леонардо народився в невеликому містечку Да Вінчі недалеко від Флоренції. Леонардо з Вінчі - так він підписував свої картини, обессмертив маленьке містечко, що став відомий завдяки чи Леонардо не більше, ніж всі столиці миру.
Леонардо був позашлюбним сином нотаріуса й простій селянки. Помітивши здатності сина до живопису, батько віддав його в навчання до флорентійського скульптора й художника Андреа Верроккио. Шість років Леонардо осягав ремесло. Верроккио доручив йому написати на своїй картині "Водохрещення Добродії" одного з ангелів. У порівнянні з ангелами, написаними Леонардо, вся інша картина здавалася примітивною. Зрозумівши, що учень набагато перевершив його, Верроккио назавжди залишив живопис і більше ніколи не брав у руки кисть.
У двадцять років Леонардо почав працювати самостійно. У ті роки Флоренцією правил нащадок банкірів, щедрий заступник мистецтва Лоренцо Медичи Чудовий. Йому найбільше подобалися картини знаменитого Боттичелли, При дворі Лоренцо Леонардо не знайшов застосування своїм талантам і виїхав у Мілан.
Там він прожив сімнадцять років і прославився як художник, скульптор і великий інженер-винахідник. Леонардо завжди хотів перевершити всіх і у всьому. Він був гарний і сильний, міг руками ламати підкови, не мав рівних у фехтуванні, і жодна жінка не могла встояти перед ним.
Леонардо жадав спробувати себе у всіх областях діяльності. Він займався архітектурою, придумав танк і вертоліт, написав дослідження з математики, анатомії, ботаніці. Може бути, він був самим різнобічним генієм, коли-небудь, що жив на землі.
Леонардо був далекий від політичних подій свого часу - боротьби партій, міст. Флорентиец, він жив у Мілане, що враждовали із Флоренцією, потім знову повернувся на батьківщину, а наприкінці життя прийняв запрошення французького короля Франциска Й і прожив залишок своїх днів у королівському замку Клу біля міста Амблуаза.
Звичайне життя з її суєтою й боротьбою здавалися Леонардо незначної в порівнянні з його задумами. Однак й їх він часто залишав, не довівши до кінця, захоплюючись новими ідеями. Його начерків, планів вистачило б десяти геніям. Він умер, залишивши чотирнадцять томів рукописів, частина з них не зрозуміла й не розшифрована до сьогоднішнього дня.
Інший гігант Відродження - Мікеланджело - не прагнув виявити себе у всіх облаcтях мистецтва й науки, подібно Леонардо. Але як скульптор і живописець він, може бути, навіть перевершив свого великого сучасника.Мікеланджело теж почав свій шлях художника у Флоренції.
Чотирнадцятилітнім підлітком він надійшов у майстерню одного із флорентійських живописців. Після року навчання Мікеланджело так копіював малюнки старих майстрів, що його вчитель не міг відрізнити копію від оригіналу. Скульптура більше залучала молодого художника, і він перейшов у майстерню скульптора. Незабаром правитель Флоренції Лоренцо Медичи Чудовий звернув увагу на талановитого юнака й з йому можливість продовжувати займатися мистецтвом.
Зовсім парубком - йому не здійснилося й двадцяти років - Мікеланджело відвідав Рим. У Римі він виліпив одну зі своїх самих знаменитих скульптур - "Пьета", тобто "Оплакування Христа". Мати Ісуса Христа оплакує тільки що знятого із хреста сина. Скульптура викликала замилування. Мікеланджело ніхто не знав у Римі. Знавці сперечалися, кому належить ця прекрасна робота, і називали імена прославлених скульпторів. Тоді Мікеланджело вночі прийшов у церкву, де була виставлена "Пьета", і висік на ній гордий напис: "Мікеланджело Буонарроти флорентиец виконав".
Повернувшись у Флоренцію, молодий скульптор створив статую Давида. Відповідно до біблійної легенди, Давид переміг велетня Галиафа. Ця перемога вважалася символом перемоги з божественною допомогою над грубою силою.
Звичайно художники й скульптори зображували Давида слабким юнаком, що зневажає поваленого могутнього ворога. Мікеланджело створив Із сильним, атлетично складеним як би підкреслюючи, що він досяг перемоги завдяки самому собі. Флорентийцам дуже з робота Мікеланджело. Вони поставили З перед будинком, де засідав республіканський уряд. Давид став символом Флоренції, боровшейся зі своїми ворогами. Гордий юнак сприймається і як символ всієї епохи Відродження, як гімн людині.
Рафаель був добрим, дуже гарним юнаком. Син художника, він з дитячого років жив у світі живопису. Побувавши у Флоренції й познайомившись із творчістю сучасників - Леонардо й Мікеланджело,- він створив свій, ліричний, поетичний живопис. М'якість і ніжність характеру Рафаель сполучав з дивною працездатністю. Він написав безліч картин і фресок, ще більше по його ескізах завершили учні. У Ватиканському палаці Папи Римського Рафаеля розписав кілька залів.
Особливо знамениті дві фрески - "Парнас" й "Афінська школа". На фресці "Парнас" бог мистецтва Аполлон в оточенні муз і великих поетів стародавності - Гомера, Сапфо, Вергілія, Горация. Тут же й Данте, Петрарка, Боккаччо. Фреска "Афінська школа" присвячена філософам. У центрі - Платон й Аристотель. Вони продовжують суперечку про ідеальний і матеріальному: Платон указує нагору, на небо. Аристотель - униз, на землю. Рафаель зобразив всіх знаменитих філософів стародавності - Сократа, Демокрита, Диогена, математика Эвклида. Платону він додав подібність із Леонардо ДА Вінчі, Демокриту з Мікеланджело.
Сама знаменита картина Рафаеля - "Сікстинська мадонна". Її називають не тільки вершиною творчості Рафаеля, але й вершиною живопису італійського Відродження. Зображення прекрасної жінки з дитиною на руках стало символом любові, людяності, піднесеній натхненності.
Сам Рафаель був дуже влюбливий. Він схилявся перед жіночою красою. Може саме тому він і досяг таких висот у зображенні краси, що в кожній з мадонн відтворював образ своїх прекрасних коханих.
Умер Рафаель дуже рано. Він прожив усього тридцять сім років. За цей короткий строк він зробив так багато, що роки його життя історики й мистецтвознавці називають епохою, століттям Рафаеля.
