Контрольні запитання

1. На яких аспектах діяльності банку, в першу чергу, зосереджує увагу служба внутрішнього аудиту?

2. Які існують етапи планування роботи служби внутрішнього аудиту в банку?

3. у чому полягає сутність кожного з етапів планування роботи служби внутрішнього аудиту в банку?

4. Як оцінюється ризик при визначенні першочерговості аудиторсь­ких перевірок?

5. Якою є роль служби внутрішнього аудиту у спостереженні і контролі за банківськими ризиками?

6. Якою є структура виробничого плану служби внутрішнього аудиту в банку?

7.з якою метою складається бюджет служби внутрішнього аудиту в банку?

Дискусійне питання

• Які можуть виникати проблеми у процесі розробки та затвердження виробничого та фінансового планів служби внутрішнього аудиту в банку? Яким чином можна вирішити проблеми? Аргументуйте Вашу відповідь.

4.2. Етапи проведення внутрішнього аудиту в банках

Послідовність та якість проведення аудиторської перевірки - це запорука її успішності.

Загальна схема безпосереднього процесу підготовки проведення аудиту передбачає п'ять етапів²³:

• етап 1 - планування завдань;

• етап 2 - вивчення;

• етап З - оцінка;

• етап 4 - верифікація (встановлення достовірності);

• етап 5 - підготовка та надання звітності.

Етап 1 - планування завдань внутрішнього аудиту починав ся з процесу планування, на яке припадає 20-30% часу, відведеного на перевірку.

Мета аудиту - це викладення наміру аудитора щодо об'єкта перевірки, наприклад, стану кредитного портфеля, адекватності рівня ліквідності активів і строковості зобов'язань тощо. Залежно від мети визначається обсяг перевірки.

На цьому етапі підготовка до проведення аудиторської перевірки здійснюється таким чином:

1. Ознайомлення зі сферою діяльності, в якій буде проводі аудиторська перевірка, а саме:

• отримання загальної інформації про підрозділ чи сферу діяльності, що підлягають перевірці;

• встановлення меж ризику, притаманного тій чи іншій сфері

• визначення сфер законодавства чи регулювання, які впливають на планування завдань;

• ідентифікація змін, які сталися та впливають на планування завдань (наприклад, зміни в системах);

• вивчення результатів планування завдань попередньої ауди­торської перевірки.

2 Відбір специфічних видів діяльності чи систем, в яких слід здійснити аудиторську перевірку.

При виборі сфер діяльності для аудиту необхідно враховувати:

• межі ризику, притаманного тому чи іншому виду банківської

діяльності;

• суттєвість статей чи сум;

• стурбованість керівництва результатами роботи того чи іншого підрозділу банку;

• неефективний контроль тощо.

3. Визначення ресурсних вимог, необхідних для виконання запла­нованих завдань.

На цьому етапі необхідно визначати:

• наявність персоналу та можливості щодо його додаткового залучення для проведення перевірки;

• потреби в спеціалістах з аудиту;

• вимоги вищого керівництва банку щодо нагляду та вивчення об'єкта та предмета аудиту.

На цьому етапі необхідно підготувати бюджет, який би забез­печив умови для виконання завдань та програми аудиторської перевірки.

Розробці програми перевірки передує загальне ознайомлення з:

• положеннями про структурний підрозділ та посадовими інс­трукціями;

• укомплектованістю кадрами та наявністю відповідної освіти у фахівців банку;

• висновками попередніх перевірок;

• видами операцій та технологічними картами на їх проведення;

• завданнями підрозділу, викладеними у бізнес-плані банку; бюджетом підрозділу та аналітичними матеріалами щодо його виконання та іншою інформацією про об'єкт перевірки.

Ознайомлення з вищезазначеною інформацією дає можливість внутрішньому аудиту розробити відповідну програму аудиторської структура якої викладена на рис. 2.7.

Рис. 2.7. Структура програми внутрішньої аудиторської перевірки в банку

Програма аудиторської перевірки обов'язково затверджує! керівником відділу внутрішнього аудиту.

На основі програми уточнюється час, потрібний для проведе перевірок, кількісний та якісний склад колективу внутрішні

аудиторів.

Етап 2 - вивчення. На цьому етапі здійснюється огляд, дозволяє скласти враження та зробити попередні висновки основних напрямків аудиторської перевірки.

На цьому етапі здійснюються такі дії:

1. Попередня зустріч з керівником підрозділу, який підлягає аудиторській перевірці.

Внутрішній аудитор має зустрітися з керівником та працівниками підрозділу та обговорити питання щодо майбутньої перевір Аудитор з'ясовує, які проблеми та труднощі є в роботі структурного підрозділу; які консультації чи рекомендації очікують від аули: його фахівці. Аудитор знайомить керівника з передбаченим терміном перевірки та співвиконавцями її проведення, а також висловлює прохання щодо підготовки певного пакету документів, заповнює анкети тощо.

2. Збір даних

Під час збору даних внутрішній аудитор здійснює:

• опитування керівництва та персоналу;

• вивчення документації;

• огляд діяльності підрозділу, - аналіз даних та звітів.

У процесі збору інформації аудитор отримує свідчення, які підтверджують аудиторський висновок. Для отримання свідчень внутрішній аудитор використовує різноманітні інструменти (ауди­та мегом, прийоми та процедури) (рис. 2.8). До аудиторських прийомів належать: порівняння, інспекту­вання ревізія, спостереження, запит, ведення аналітичної докумен­тації, простеження, відтворення ситуації, програмне тестування звітності.

Аудиторські процедури становлять детальний опис проведення аудиторської перевірки. Розрізняють дві групи аудиторських процедур:

• тестування контролю, яке використовується для оцінки стану внутрішньотехнологічного контролю;

• аналітичні процедури, які передбачають проведення оцінки правильності бухгалтерського обліку та фінансової звітності на основі опитування, спостереження, перевірки, порівняння, аналізу та вико­ристання інших прийомів.

3. Документальне оформлення та/або вивчення системи внут­рішньотехнологічного контролю у підрозділі, що перевіряється.

Методами документального оформлення аудиторської пере­вірки є:

• складання блок-схем;

• розробка спеціальних анкет.

4. Узагальнення матеріалів внутрішнім аудитором за резуль­татами попереднього ознайомлення з об 'єктом аудиту.

Збір інформації відбувається із застосуванням внутрішнім аудитором аналітичних процедур. Внутрішній аудитор порівнює показники , суми тощо поточного періоду з минулими показниками або планом підрозділу, що перевіряється або з іншими підрозділами. На основі цього порівняння можуть бути виявлені розбіжності, встановлені факти неефективного використання ресурсів, та шахрайства тощо.

Невідповідність чинному законодавству, внутрішнім положенням, планам мають бути не тільки ретельно проаналізовані, встановлені причини та винуватці, але й документально зафіксовані у робочих документах.

Робочі документи - це записи аудиторів, що відповідають загальноприйнятим аудиторським стандартам. У них повинно міс­титися обґрунтування вибору необхідних процедур, що здійснюється в ході перевірки.

Хоча юридично аудитор є власником робочих документів, професійна етика не дозволяє передавати їх будь-кому без дозволу керівника служби внутрішнього аудиту чи керівництва банку, адже в цих документах міститься конфіденційна інформація.

Рис 2.8. Інструменти внутрішнього аудитора

Запис всіх подій та фактів фіксується у робочих документах, що дає можливість внутрішньому аудитору не тільки мати докази на підтвердження об'єктивності зроблених висновків, але й підтвердити його роботу.

Робочі документи внутрішнього аудиту можна поділити на групи:

Рис. 2.9. Види робочих документів внутрішнього аудитора.

У документах, що ведуться безперервно, міститься інформація з питань, що цікавлять аудиторів протягом багатьох років перевірки одного і того самого підрозділу банку (рис. 2.10). Ці документи можна використовувати з року в рік, постійно зберігаючи необхідну аудиторську інформацію.

Рис. 2.10. Види робочих документів банку, що ведуться безперервно.

Документи, що ведуться безперервно - це готове джерело інформації для ознайомлення нових членів аудиторської групи діяльністю підрозділу.

До групи аудиторських адміністративних документів входить документація щодо початкових стадій планування перевір) (рис. 2.11).

Р ис. 2.11. Види аудиторських адміністративних документів

Документи аудиторської інформації містять записи про виконані процедури, про прийняті під час перевірки рішення, а також про якість проведених перевірок.

У поточних аудиторських документах міститься інформація з основних питань перевірки, записи про виконані процедури та рі­шення, прийняті під час перевірки. Аудиторські документи повинні відповідати певним принципам.

Сутність принципу повноти полягає в тому, що робочі документи повинні заповнюватись таким чином, щоб кожен з них був незалежним документом.

Принцип доцільності передбачає, що робочі документи повинні містити лише ту інформацію, яка необхідна, виходячи з цілей ауди­торської перевірки.

Стандартне оформлення передбачає, що всі документи повинні мати однаковий вигляд, бути коректно та акуратно оформлені. Завжди повинно залишатися достатньо місця для доповнень.

Принцип зрозумілості означає, що робочі документи не повинні мати подвійного тлумачення.

Принцип підтвердження полягає у необхідності поставлення дати складання та підпису аудитора.

Кожний робочий документ повинен містити обов'язкові атрибути (рис. 2.13).

Робочі документи можуть мати форму дисків, фільмів, фотографій, і бути роздруковані на комп'ютері або написані від руки.

Відповідно до аудиторських стандартів у робочих документах необхідно показати, що:

1) система внутрішнього контролю підрозділу, що перевіряється відповідає внутрішнім стандартам;

2) бухгалтерські записи відповідають звітам, законодавчій і нормативній базі;

3) була отримана достатньо доказова інформація для складання аудиторських висновків та звіту.

Після детального опрацювання документів, внутрішній аудитор переходить до наступного етапу.

Рис. 2.13. Обов'язкові реквізити робочих документів аудиторів.

Етап 3 - оцінка

На цьому етапі, спираючись на національні стандарти формуються судження та висновки.

Ця стадія забезпечує внутрішніх аудиторів першими відоме тями та зумовлює напрямок подальшої аудиторської роботи.

Етап 4 - верифікація (встановлення достовірності).

На етапі верифікації необхідно пересвідчитися у справедливе попередньої оцінки, яка базується на:

• тестуванні операцій;

• підтвердженні даних;

• аналізі та порівнянні;

• спостереженні;

• записі виявлених недоліків та порушень;

• аналізі причин (наслідків), які призвели до появи недоліків-роботі банку;

• аналізі перешкод та обмежень, які існують в діяльне окремих функціональних підрозділів банку;

• розробці рекомендацій.

Етап 5 - звітування

На цьому етапі внутрішній аудитор готує звіт, який складається з метою:

• інформування правління банка про найбільш важливі проблеми виявлені під час аудиторської перевірки;

• визначення ефективності систем контролю;

• надання рекомендацій правлінню щодо необхідності впровадження змін, які приведуть до покращання і підвищення якості систем контролю;

• надання доповіді правлінню банку щодо адекватності систем контролю і ефективності процедур, які забезпечують внутрішній контроль перевіреного підрозділу банку.

Процес підготовки і написання аудиторського звіту має декілька етапів:

• групування і систематизація виявлених відхилень;

• узагальнення аудиторської інформації.

У ході аудиторської перевірки можуть бути виявлені фінансові порушення (рис. 2.14).

Рис. 2.14. Основні фінансові порушення банку

Фінансові порушення охоплюють цілу низку викривлень або протиправних дій, які характеризуються наявністю наміру, їх може вивчити особа, яка знаходиться всередині або поза межами банку.

Протиправні дії пов'язані з роботою банку - це дії керівництва і співробітників, які здійснюються від імені банку і суперечать закону або державній системі. Протиправні дії не обов'язково повинні бути пов'язані з підготовкою фінансової звітності і можуть не впливати на неї безпосередньо.

Інші викривлення та порушення етики - це сфера, де зловжи­вання і похибки перетинаються. Банк повинен розробити власні стандарти, які більш жорстко ніж закон вимагатимуть від співро­бітників дотримання етики в цілому. Внутрішній аудитор повинен перевіряти дотримання співробітниками цих стандартів. Навмисне недотримання стандартів класифікується як зловживання, а не навмисне недотримання вважається помилкою. Похибки - це ненавмисні помилки керівництва та співробітників.

Аудиторський звіт має бути затверджений і відповідати процедурам банку. При документальному оформленні перевірки аудитор повинен висвітлити суть проблеми коротко, чітко і зрозуміло.

Аудиторський звіт будується за певними принципами (рис. 2.15). Так, принцип достовірності передбачає, що звіт повинен бути підтверджений фактами і не повинен потребувати додаткових роз'яснень чи коментарів.

Рис. 2.15 Принципи побудови та структура звіту внутрішнього аудитора банку

Принцип кількісної характеристики означає, що по можливості кожний висновок має бути підтверджений відповідним цифровим матеріалом.

Принцип передбачливості означає, що аудитор акцентує на необхідності удосконалення системи, а не на критиці діяльні службовців або минулих дій.

Принцип своєчасності передбачає, що звіт необхідно подати протягом 2-3 днів після завершення перевірки.

Принцип вирішення проблеми вимагає, щоб у звіті зазначено, хто, як і коли буде впроваджувати зміни, які необхідні; виправлення ситуації.

Аудиторський звіт містить ряд розділів, кожен з яких розкриває необхідну інформацію і надає рекомендації керівництву банку щодо шляхів виходу з даної ситуації.

Звіт перевіряється та затверджується керівником служби внутрішнього аудиту і направляється особам, які вживатимуть відповідні заходи щодо об'єкта перевірки (керівнику структурного підрозділу банку). Звіт обов'язково обговорюється з керівництвом підрозділу, де проводиться внутрішній аудит.

Ступінь ефективності аудиторської перевірки пов'язаний з таким поняттям як аудиторський ризик²⁴.

Аудиторський ризик це результат дії двох факторів, а саме:

1. Ризик того, що матимуть місце значні несприятливі події (у результаті помилок, недоліків, неналежного виконання обов'язків тощо). Цей ризик складається із двох компонентів: невід'ємного ризику і ризику контролю.

Невід'ємний ризик - це так званий чистий ризик, пов'язаний зі специфікою того чи іншого виду банківської діяльності, який не залежить від наявності системи контролю.

Контрольний ризик - це ризик того, що облікові системи внутрішнього контролю не дають можливості запобігати або виявляти і вчасно виправляти неточні або невірні дані про банківську діяльність.

2. Ризик виявлення тобто ризик того, що значні помилки залишаться невиявленими при аудиті.

Зменшити аудиторський ризик можна завдяки збільшенню масштабів і обранню більш ефективних аудиторських процедур та їх виконанню ближче до дати складання балансу.