7.2. Внутрішній аудит управління власним капіталом банку

Героїчний банку капітал!

Тебе чиновник розтерзав.

Батогами правив.

Я молю, терпи, і не зводься до нуля!¹

Капітал є важливою і невід'ємною складовою фінансових ре­сурсів будь-якого банку. Він представляє собою залишкову частину в активах банку після вирахування всіх його зобов'язань.

Капітал банку відіграє важливу роль в суспільстві. По-перше, він забезпечує прямий та непрямий захист інтересів кредиторів та вкладників банку. Прямий, оскільки капітал - це фактично сума

Сингел Дж.Ф., мл. Управление финансами в коммерческих банках: Пер. с англ.: 4-е изд. перераб. / Под ред. Р.Я. Левиты, B.C. Пискера. - М.: Catallaxy. -1994.-С. 853

188

активів, яка може бути втрачена без загрози зашкодити Його здатності погашати претензії кредиторів та вкладників; непрямий, оскільки капітал не дає можливості керівництву банку вдаватися до занадто ризикованих операцій.

По-друге, капітал є постійним джерелом коштів для банку і мо­же бути використаний для покриття як передбачених, так і неперед­бачених збитків.

По-третє, капітал банку відіграє дуже важливу роль в його діяльності, оскільки він водночас є постійним джерелом доходів для акціонерів І найважливішим засобом покриття банківських ризиків. Банки повинні підтримувати абсолютний розмір капіталу не нижчий за рівень, встановлений Національним банком України.

По-четверте, капітал комерційного банку є головною мірою його ринкової вартості, в якості якого передусім виступає основний капітал банку. Обсяг капіталу характеризує водночас і потенціал залучення позикових ресурсів, які забезпечують отримання додат­кового прибутку банку.

По-п'яте, динаміка капіталу комерційного банку є одним із важливих факторів оцінки Його діяльності. Зростання високими темпами капіталу свідчить про здатність банку підтримувати капітальну базу за рахунок внутрішніх джерел. У той час як зниження обсягу капіталу є наслідком недостатньо ефективної або збиткової діяльності банку. Капітал банку за формою може бути фінансовим та нормативним.

Фінансовий капітал - це активи за мінусом зобов'язань, що схематично можна зобразити як:

А=3+К, або К=А-3

Активи (А)	Капітал (Ю
	Зобов'язання (3)

Сума капіталу повністю залежить від обсягів активів та зобов'язань.

Загальна формула фінансового капіталу:

Клас 5+ ( Клас 6 - Клас 7) 189

Розмір фінансового капіталу не повністю збігається зі значенням нормативного капіталу, яке використовується при контролі

нормативів з боку НБУ.

Сума фінансового капіталу зазнає певних коригувань, а результат отримує назву "нормативний капітал" або "власні кошти". Об'єктом внутрішнього аудиту має бути: •S достатність нормативного та фінансового капіталу; / виконання банком вимог НБУ щодо формування та обліку

капіталу;

S система внутрішнього контролю за капіталом банку; •S програма капіталізації банку та ЇЇ виконання; S правильність складання звіту про рух акціонерного капіталу

банку.

Банку капітал потрібен, адже у будь-який час певна частина Його активів може знецінитися і через це виникне ситуація, коли активів не вистачатиме для задоволення претензій (оплати) кредиторів. Комерційному банку, який не має достатнього капіталу, не варто здійснювати занадто ризиковані операції, збитки які він не зможе компенсувати своїми коштами. Встановлення як зовнішнього (з боку НБУ), так і внутрішнього (з боку внутрішніх аудиторів та керівництва банків) контролю за достатністю капіталу має оберігати банк від фінансової нестійкості та надмірних ризиків, запобігати неправильному розподілу ресурсів та витрат капіталу, вдоско­налювати структуру капіталу, визначати на ранніх стадіях потенційні проблеми у фінансовій діяльності банку, зменшувати вірогідність

банкрутства.

Другим об'єктом внутрішнього аудиту банку є виконання

плану капіталізації банку, викладеного у відповідній програмі. Згідно зі статтею 15 Закону України "Про Національний банк України" НБУ встановлює для кожної банківської операції певні ліцензійні вимоги, виходячи зі ступеня її складності та ризиковості. Враховуючи, що деякі комерційні банки не можуть виконати ліцензійних вимог щодо розміру капіталу, Національній банк України дозволив комерційним банкам, які допустили порушення цих вимог, розробити програми поступового нарощування капіталу.

До завдань внутрішнього аудитора відноситься перевірка повноти та строків реалізації прийнятої банком програми ка­піталізації. У разі її невиконання внутрішній аудитор доводить цю інформацію до керівництва банку та пропонує йому заходи щодо нарощування капіталу.

190

У комерційних банках, де виконуються всі нормативні показ­ники щодо капіталу, замість програми капіталізації розробляється план формування капіталу, який складається з трьох етапів.

Перший етап передбачає розробку загального фінансового плану банку, де визначається обсяг його капіталу. Водночас, визна­чається розмір капіталу, який потрібен для виконання економічних нормативів НБУ.

При визначенні обсягу капіталу банк повинен врахувати умови, подані на рис. 3.22.

Обсяг капіталу

Зниження ефективності позичкових коштів

Зменшення прибутку банку

Зниження курсової вартості активів банку

Малий

Зниження курсової вартості активів банку

Зменшення довіри до

банку з боку клієнтів

та інвесторів

Підвищення ефектив­ності використання ресурсів

Рис. 3.22. Взаємозв'язок обсягу капіталу комерційного банку та окремих аспектів його діяльності.

Крім того, слід враховувати, що частка капіталу (власних коштів) у структурі ресурсів банку не повинна перевищувати 1 Що з точки зору зарубіжної практики є оптимальним. Перевищені Цього значення свідчить про те, що обслуговування капіталу ста надто дорогим.

В Україні частка власних коштів в структурі ресурсів мерційних банків перевищує 10 %, що є наслідком да

191

факторів, таких як "невеликий вік" банківської системи та відсутність досвіду управління капіталом. Значення цього показника для біль­шості вітчизняних банків коливається в межах 10-40%.

Другий етап планування полягає у виборі або оцінці опти­мального джерела капіталу (рис. 3.23).

Джерела формування капіталу комерційного банку

Зовнішні

Емісія акцій

Внутрішні

Нерозподілений

прибуток

Залучення субординованого

боргу

(або продаж облігацій)

Продаж активів

Здача в оренду

приміщень, якими

володіє банк

Рис. 3.23. Джерела формування капіталу комерційного банку

Слід зазначити, що для українських банків більш характерним є формування капіталу за рахунок зовнішніх джерел, а для зарубіжних - за рахунок внутрішніх.

Існують два методи формування капіталу банку: > накопичення прибутку у вигляді прискореного створення резервних та Інших фондів банку та їх наступна капіталізація або часткове приєднання прибутку до статутного фонду в кінці року;,

192

кількості випущених акцій та боргових

> збільшення зобов'язань.

Третій етап планування - це визначення величини капіталу, який можна залучити за рахунок нерозподіленого прибутку.

Ефективність формування капіталу за рахунок внутрішнього джерела можна оцінити на основі коефіцієнта утримання прибутку, який розраховується за формулою:

НП _Р. = ~,

де К утр. пр. - коефіцієнт утримання прибутку;

НП - нерозподілений прибуток;

ЧП - чистий прибуток після оподаткування.

Внутрішній аудитор повинен знати, що якщо у банку значення цього коефіцієнта є низьким, то це свідчить про повільне зростання капіталу банку за рахунок внутрішнього джерела, яке збільшує ризик банкрутства і стримує зростання обсягу активів, що приносять дохід.

Якщо значення цього коефіцієнта є високим, то це може призвести до зменшення розміру дивідендів, що виплачуються акці­онерам. Залежність зростання прибутку банку, частки нерозподі­леного прибутку, акціонерного капіталу та активів можна виразити формулою:

НП ЧП ПД СА НП АК ~ ПД СА АК ЧП '

де НП - нерозподілений прибуток; АК - акціонерний капітал; ЧП - чистий прибуток; ПД - поточні доходи; СА - сукупні активи.

Важливим аспектом внутрішнього аудиту є визначення пра­вильності нарахування та сплати дивідендів акціонерам банку. Це стосується таких питань, як: термін сплати та розмір дивідендів, наявність рішення акціонерів про їх відмову від отримання диві­дендів, правильність відображення в обліку нарахованих і сплачених Дивідендів. Крім того, внутрішній аудитор має проаналізувати чи збігається сума проголошених та фактично нарахованих дивідендів.

Аудитор повинен пам'ятати, що в процесі формування капіталу найбільш складними є питання мінімізації вартості капіталу І опти-його структури. Завдання внутрішнього аудиту управління

капіталом полягає у проведенні регулярної оцінки та визначенні, чи є він достатнім для роботи банку нині та в майбутньому. Щоб дати вичерпну оцінку капіталу банку внутрішньому аудитору потрібно врахувати багато як кількісних, так і якісних факторів. Кількісна достатність капіталу, як правило, визначається за допомогою коефіцієнтів, а якісна - станом ліквідності, якістю управління акти­вами та прибутковістю тощо.

Контрольні запитання

1. Що являє собою капітал та яка його роль у діяльності банку¹?

2. Що е об'єктом внутрішнього аудиту управління капіталом?

3. Яким чином внутрішній аудитор має здійснювати перевірку достатності капіталу?

4. Чому виникає об'єктивна потреба у проведеш внутрішнього аудиту виконання програми капіталізації в більшості українських банках?

Дискусійне питання

S Які, на Ваш погляд, заходи може запропонувати внутрішній аудитор керівництву банку у випадку невиконання програми нарощування достатнього обсягу капіталу?