8. Стандарт № 5 - планування і виконання аудиторської перевірки

8.1. Аудиторська перевірка передбачає планування аудиту, перевірку та оцінку інформації, надання рекомендацій та контроль після перевірки.

8.2. Планування кожної аудиторської перевірки підлягає доку­ментуванню і передбачає:

• визначення мети, завдань та обсягу аудиту;

• отримання повної інформації про підрозділ, що підлягає аудиторській перевірці.

8.3. Перевірка повноти інформації передбачає:

• визначення завдань, цілей та планів підрозділу, що пе­ревіряється;

• отримання інформації про організаційну структуру та її зміни, про посадові інструкції, положення про підрозділи;

• наявність робочої документації попередньої аудиторської перевірки;

• користування матеріалами попередньої аудиторської перевір­ки, включаючи матеріали зовнішнього аудиту.

281

8.4. Планування аудиторської перевірки передбачає визначен­ня обсягу коштів на її проведення. При їх розрахунку враховуються:

• кількість працівників служби внутрішнього аудиту, ступінь їх досвіду згідно з характером і складністю завдання;

• знання та стан дисципліни працівників служби внутрішнього аудиту, а також тимчасові обмеження та наявність у розпорядженні банку власних коштів;

• необхідність підвищення кваліфікації внутрішніх аудиторів;

• можливість використання досвіду зовнішніх аудиторів.

8.5. У процесі планування аудиту проводяться ділові зустрічі з керівниками. підрозділів банку, які відповідають за проведення операцій. Досягнуті під час зустрічей результати аналізуються, розповсюджуються серед осіб, які мають відношення до проведення аудиту, та фіксуються в робочій документації аудиторської перевірки.

8.6. Планування аудиторської перевірки передбачає ознайом­лення з операціями, ризиками і системами внутрішнього контролю в підрозділі з метою виявлення об'єктів, що вимагають особливої уваги, отримання висновків та пропозицій від суб'єкта перевірки.

8.7. Обов'язковою умовою планування аудиту є складання програми проведення аудиторської перевірки. У програмі повинні висвітлюватися:

• цілі аудиторської перевірки та строк її проведення;

• процедури, які використовуються внутрішніми аудиторами для збирання, аналізу та документування інформації під час аудиторської перевірки;

• характер та масштаб тестування, що необхідно для досягнення цілей аудиту на кожному його етапі;

• конкретні ризики, процеси та угоди, що піддягають аудиту;

• календарний графік виконання робіт.

8.8. План проведення аудиторської перевірки -затверджується керівником служби внутрішнього аудиту до початку її проведення. У разі внесення змін до плану проведення аудиторської перевірки вони затверджуються заздалегідь.

8.9. Внутрішні аудитори зобов'язані не тільки аналізувати, але і документально підтверджувати отриману інформацію.

8.10. Процес аналізу та оцінки інформації здійснюється таким чином:

• інформація збирається щодо всіх питань, зазначених у програмі перевірки;

282

аудитори

• При аналізі та оцінці інформації внутрішні використовують аналітичні процедури проведення аудиту.

8.11. До аналітичних процедур належать:

• порівняння поточної інформації з аналогічною за характером за попередні періоди;

• порівняння поточної інформації з кошторисом витрат та прогнозами;

• вивчення взаємозв'язку фінансової інформації з відповідною нефінансовою (наприклад, облікові витрати на видачу заробітної плати порівнюються із зміною середньої кількості працівників);

• дослідження взаємозв'язку елементів інформації (наприклад, коливання облікових витрат на виплату процентів порівнюються з відповідними залишками непогашеної заборгованості за раніше наданими кредитами);

• порівняння інформації з аналогічною інформацією інших підрозділів банку,

8.12. При виникненні нестандартних ситуацій внутрішні аудито­ри використовують процедуру опитування керівників підрозділу або інші процедури з метою порівняння результатів.

8.13. Встановлені за допомогою аналітичних процедур аудиту результати, що не дістали достатнього пояснення, доводяться до відома відповідного керівника підрозділу банку.

8.14. Інформація про виявлені в ході аудиторської перевірки факти порушень повинна бути достатньою, точною і вагомою, щоб забезпечити на її основі надання відповідних рекомендацій,

8.15. Процес збирання, аналізу та документування інформації повинен перебувати під наглядом керівника служби внутрішнього аудиту.

8.16. Робоча документація аудиторської перевірки готується внутрішніми аудиторами і перевіряється керівником служби внут­рішнього аудиту. В цих документах подається перелік отриманої Інформації, а також результати її аналізу.

8.17. Робоча документація внутрішньої аудиторської перевірки може зберігатися на паперових або магнітних носіях (диски, дискети тощо). Якщо робоча документація внутрішнього аудитора зберігаєть­ся не на паперових носіях, необхідно врахувати можливість І дублювання.

8.18. Якщо внутрішні аудитори готують висновки, що стосу­ються фінансової інформації, то в робочій документації повинно

283

зазначатися, чи підтверджується ця інформація необхідними бух­галтерськими записами.

8.19. Уся робоча документація з аудиту перевіряється на предмет підтвердження аудиторського висновку і правильності виконання всіх процедур його проведення. Здійснення такого контролю повинно мати документальне підтвердження.

8.20. Підпис перевіряючого та зазначення дати на кожному робочому документі після його перегляду е свідченням проведення контролю аудиторської перевірки.

8.21. Робоча документація внутрішнього аудитора належить до

власності банку.

8.22. Архіви робочої документації з проведення аудиту повинні знаходитися у службі внутрішнього аудиту і доступ до них мають тільки уповноважені особи (члени Правління та Ради банку, працівники служби внутрішнього аудиту).

8.23. Внутрішні та зовнішні аудитори (як правило) надають один одному доступ до робочої документації, Доступ зовнішніх ауди­торів до робочої документації внутрішніх аудиторів може бути наданий лише з дозволу керівника банку або керівника служби внутрішнього аудиту.

8.24. Керівник служби внутрішнього аудиту розробляє вимоги, що стосуються збереження робочої документації з проведення ауди­торської перевірки. Ці вимоги повинні відповідати положенням та інструкціям банку щодо збереження службової документації, а також чинному законодавству України.

8.25. Після проведення перевірки внутрішні аудитори повинні контролювати становище в банку щодо виправлення виявлених І зазначених в аудиторському висновку порушень, а також визначити можливе прийняття на себе Правлінням або Радою банку ризику незастосування відповідних заходів.

8.26. Подальший контроль, який проводиться внутрішніми аудиторами, це - встановлення адекватності, ефективності та своє­часності заходів, що вживаються керівництвом банку у зв'язку з викладеними в аудиторському висновку зауваженнями внутрішніх та зовнішніх аудиторів.

8.27. Відповідальність за подальший контроль повинна визна­чатися в Положенні про службу внутрішнього аудиту банку.

8.28. Керівники банку несуть відповідальність за вжиття заходів щодо усунення порушень, зазначених в аудиторському висновку.

284

Керівник служби внутрішнього аудиту банку здійснює відлові контроль. 'віднн

8.29. Керівництво банку має право взяти на себе ризик і відмовитися вживати відповідних заходів щодо викладених в ауди­торському висновку фактів у зв"язку з великими витратами на їх проведення або іншими міркуваннями. В такому разі керівник служби внутрішнього аудиту повідомляє про це рішення Раду банку.

8.30. Деякі викладені в аудиторському висновку недоліки можуть бути настільки важливими, що вимагатимуть від керівників банку негайних дій. Внутрішні аудитори зобов'язані тримати такі ситуації під особливим контролем.

8.31. Якщо керівник служби внутрішнього аудиту переконаний, що Правління і Рада банку вживають достатніх заходів для усунення фактів порушень, то подальший контроль здійснюється в рамках наступної аудиторської перевірки.

8.32. Розробка графіка подальшого контролю повинна базува­тися на передбачених ризиках, а також на ступені складності та важливості фактів виявлених порушень.

8.33. Керівник служби внутрішнього аудиту для проведення подальшого контролю повинен:

• встановити час, який потрібен на отримання відповіді від керівників підрозділів банку щодо усунення виявлених недоліків;

• розглянути відповіді керівників підрозділів, що пере­віряються;

• провести у разі потреби повторну контрольну аудиторську перевірку.