5.6. Внутрішній аудит інвестиційної діяльності банку

Інвестиційна діяльність - це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвести­цій, які не є еквівалентами грошових коштів.

У практичній діяльності українських банків категорія інвестицій зводиться до операцій банку з цінними паперами та придбання паїв в асоційованих та дочірніх компаніях. Комерційні банки купують цінні папери з метою мати в майбутньому економічну вигоду від володіння ними, тобто дохід.

За характером доходності цінні папери поділяються на дві категорії:

/ цінні папери з визначеним прибутком, які приносять процентний дохід;

158

/ цінні папери з невизначеним прибутком - акції та інші цінні папери, які засвідчують право на пай.

Внутрішній аудитор при оцінці адекватності інвестиційної політики цілям та завданням розвитку банку має здійснити наступні кроки (рис. 3.14).

Оцінка адекватності

інвестиційної політики цілям та

завданням розвитку банку

Формування

резерву під знецінення

цінних паперів

Об'єкти

внутрішнього

аудиту

інвестиційної

діяльності

банку

Перевірка здійс­нення банком операцій з цін­ними паперами

за власний рахунок та для власних потреб

/ * \ Управління інвестиційним портфелем банку ^ --

f ^ Бухгалтерський та управлінський облік і звітність

Рис. 3.14. Об'єкти внутрішнього аудиту інвестиційної діяльності банку

По-перше, з'ясувати якою є політика банку щодо інвестиційної

діяльності.

По-друге, встановити чи існує затверджений спостережною ра­дою банку документ, який регламентує його інвестиційну діяльніст Це може бути положення про інвестиційну політику, в якому визначені підходи до інвестиційної діяльності банку.

У положенні про інвестиційну політику банку має бути

зазначені:

/ пріоритети інвестування коштів банку;

/ рівень дохідності, ліквідності та ступеня ризику за Інвестиціями, що входять до портфелю банку;

/ напрямки диверсифікації вкладень за регіонами, тилами зобов'я­зань, строками погашення цінних паперів тощо; У вплив інвестицій на якість капіталу та його зростання; / умови переводу цінних паперів з портфелю на продаж до портфе­лю на інвестиції і навпаки; / перелік фінансових показників оцінки ефективності інвестиційних

проектів та процедура їх схвалення;

/ види внутрішньобанківської звітності щодо результатів інвести­ційної діяльності та методика її аналізу;

/ правила бухгалтерського та управлінського обліку інвестицій; / ліміти на придбання окремих цінних паперів під час формування

інвестиційного портфеля;

/ управління ризиками при здійсненні інвестиційної діяльності; / опис завдань підрозділу банку, який забезпечує реалізацію інвес­тиційної політики;

У програмне забезпечення управління інвестиційним портфелем; / відповідальність та повноваження осіб, які приймають управ­лінські рішення в процесі інвестиційної діяльності.

По-третє, внутрішній аудитор має проаналізувати чи здійсню­ється коригування положення у зв'язку із кардинальною зміною ситуації на ринку цінних паперів; з'ясувати чи не змінювалися цілі і завдання банку, а відповідно, чи відбувалися у зв'язку з цим необхідні зміни у інвестиційній політиці банку,

По-четверте, проаналізувати ефективність управління інвести­ційним портфелем.

Управління інвестиційним портфелем - це процес придбан­ня та утримання цінних паперів у портфелі банку з метою отримання прибутку у вигляді процентів, комісійних та приросту ринкової вартості.

Здійснюючи аудит формування інвестиційного портфеля необ­хідно проаналізувати чи дотримується банк встановлених ним принципів, до яких належать: ==> стабільність доходів банку від інвестиційного портфеля незалежно

від зміни економічної кон'юнктури;

=э забезпечення географічної диверсифікації вкладень банку; => підтримка банківської ліквідності шляхом придбання високо-ліквідних цінних паперів;

=> зменшення податкового тягаря для банку в зв'язку з інвестуванням коштів в цінні папери, дохід від яких не підлягає оподаткуванню або має пільгові податкові ставки;

160

^ використання цінних паперів як застави при отриманні міжбаи ківських позик; .^™

=> страхування банку від можливих втрат; => забезпечення гнучкості банківського портфеля активів-=> поліпшення фінансових показників банківського балансу.

При винесенні цінних паперів на продаж або інвестиції необ­хідно враховувати: / наміри інвестора; / характеристику цінних паперів; •/ передбачуваний період їх зберігання.

Намір інвестора визначається метою придбання: на продаж чи інвестиції.

До портфеля на інвестиції відносяться цінні папери, щодо яких банк має як намір, так і здатність утримувати їх до кінця строку погашення незалежно від наявності чи відсутності активного ринку.

Можливе вільне та примусове переведення групи цінних паперів з одного портфеля до іншого. Існує тільки один варіант вільного переведення: переведення з портфеля на продаж до портфеля на інвестиції до того часу, коли мине календарний рік з моменту придбання цінного паперу.

При добровільному рішенні збереження цінних паперів у порт­фелі на інвестиції, вони продаються безпосередньо з такого портфеля протягом місяця, а після закінчення цього строку-є об'єктами примусового переведення.

Внутрішній аудит повинен впевнитися у правомірності наміру та здатності утримувати цінні папери у портфелі на інвестиції. Одним з факторів, що ставить під сумнів намір та здатність банку щодо утримання цінних паперів на інвестиції є здійснення операцій за недозволених ситуацій.

У положенні визначено перелік дозволених ситуацій, тобто таких, які не ставлять під сумнів здатність та намір банку щодо переведення цінних паперів з одного портфеля в інший.

До дозволених випадків продажу або переводу цінного паперу з портфеля на інвестиції до портфеля на продаж відносяться ті, що не пов'язані зі зміною загального економічного стану або з проблемами з ліквідністю, а саме:

" значне погіршення фінансового стану емітента цінних паперів; * зміна режиму оподаткування; ' структурна реорганізація банку; зміни у інвестиційному законодавстві; зміни нормативних вимог щодо капіталу; " збільшення коефіцієнта ризику.

161

Відповідно до чинного законодавства України недозволен! ситуації - це ситуації, які викликають підозру, що банк просто прагнув отримати прибуток, тобто спекулятивний дохід в результаті зміни макроекономічних умов господарювання:

1) зміни рівня ринкових процентних ставок;

2) зміни дохідності або доступності альтернативних інвестицій;

3) зміни рівня валютного ризику;

4) зміни стану ліквідності;

5) зміни строків та джерел фінансування. Характеристика цінних паперів - це визначення категорії

ринку (активний та неактивний), на якому вони обертаються.

Активний ринок -- ринок для певного цінного папера, на якому існує можливість у будь-який час продати Його за ціною, що перевищує на ньому під час виставлення цього цінного папера на продаж.

Фактори активності ринку;

1) постійне котирування цін на продаж та на купівлю цього цінного папера;

2) різниця між цінами на купівлю та на продаж, що пропо­нуються банками, збігається зі звичайною ціною на місцевому ринку цінних паперів;

3) випущено значний обсяг цінних паперів, тому виставлені на ринок партії цих цінних паперів істотно не вплинуть на їх ціну;

4) частина випуску, що знаходиться у банку-продавця цінних паперів досить обмежена, тому його виставлення на продаж повністю не зможе істотно вплинути на ринкову вартість цінного папера.

Цінні папери на продаж - менше 1 року, на інвестиції - більше 1 року.

Внутрішній аудитор перевіряє класифікацію цінних паперів і переконується в її достовірності. Внутрішній аудитор має взяти до відома, що за нормальних умов банк не повинен вкладати кошти в цінні папери, по яких відсутній активний ринок, оскільки такий підхід ускладнює можливість отримати торговельний дохід від їх реалізації,

Залежно від характеристики ринку (активний І неактивний) і типу портфеля цінних паперів розрізняють такі категорії цінних паперів:

категорія 1 - цінні папери у портфелі на продаж, що мають активний ринок;

категорія 2 - цінні папери у портфелі на продаж, що не мають активного ринку;

категорія 3 - цінні папери у портфелі на інвестиції, що мають активний ринок;

категорія 4 - цінні папери у портфелі на інвестиції, що не мають активного ринку.

Розподіл цінних паперів на продаж та на інвестиції зображений нарис. 3.15.

Ринок відсутній

Ринок присутній

Пайовий з

Наявність активного ринку

Характеристи­ка папера

Належність до портфеля

Належність до портфеля

Рис. 3.15. Блок-схема розподілу цінних паперів на продаж та інвестиції банку²

Таким чином, внутрішній аудитор визначає правомірність переведення цінних паперів з одного портфеля до іншого.

Для вірного відображення стану портфеля цінних паперів, виходячи з ринкових умов, необхідно проведення його переоцінки.

² Гленн Таський. Методика безвиїзного нагляду та аналізу банківської Діяль­ності. Семінар для працівників відділу банківського нагляду обласних управшв Національного банку України. Харків, 2000 рік.

163

Внутрішній аудитор має перевірити правильність оцінки портфеля цінних паперів, виходячи з існуючих варіантів оцінки (рис. 3.16).

Сукупний портфель цінних паперів

Портфель на інвестиції

Портфель на продаж

Менша вартість з ринкової

(РВ) або балансової (БВ) на

портфельній основі зі

щорічною переоцінкою

Менша вартість з ринкової

або балансової на індивідуальній основі зі щомісячною переоцінкою

Варіанти оцінки

Рис. 3.16. Оцінка цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку.

При оцінці вартості цінних паперів можливі дві ситуації:

БВ > РВ —» нереалізований прибуток банку від операцій з цінними паперами;

БВ < РВ -» нереалізований збиток.

Під нереалізований збиток формується резерв від знецінення цінних паперів. Він створюється з метою відшкодування збитків від операцій з цінними паперами і відображення у звітності реальних обсягів активних операцій та недопущення завищення суми активів і розміру капіталу банку.

Банк зобов'язаний створити резерв у разі: / погіршення фінансового стану емітента цінних паперів; / зниження ринкової ціни цінного паперу внаслідок зміни норми

ринкових процентних ставок; / зміни інвестиційної політики комерційного банку.

Резервуванню підлягають усі групи цінних паперів, що знаходяться у портфелях банку: на продаж - 15 і більше робочих днів та на інвестиції - ЗО і більше робочих днів.

164

Резервуванню не підлягають:

</ цінні папери власної емісії;

/ цінні папери, лро продаж яких укладено договір і отримана передоплата;

•/ векселі, враховані банком, що е об'єктом резервування як складова кредитного портфеля; векселі, що придбані з метою перепродажу чи з метою пред'явлення їх до платежу, виступають об'єктами резервування як складова балансового портфеля цінних паперів;

•/ вкладення коштів до статутних капіталів дочірніх та асоційованих компаній. Залежно від збільшення (зменшення) ринкової вартості цінних

паперів можливі два варіанти стану резерву - деформування або

скорочення (рис. 3.17).

Принцип

інвестування в цінні папери

1

Зростання норми доходності

по альтернативних інвестиціях призводить до

зменшення ринкової вартості цінного паперу

Зменшення норми дохідності

альтернативних інвестицій

призводить до збільшення

ринкової вартості цінного

паперу

Деформування резервів

Скорочення резервів

Рис. 3.17. Скорочення (збільшення) резерву під знецінення цінних

паперів в банку.

До уваги аудитора!

Сума резерву ніколи не може бути від'ємною, оскільки облікова вартість не може бути вищою за балансову.

165

Внутрішній аудит бухгалтерських процедур може проводитися за такими напрямками:

S перевірка інвентарного стану довгострокових активів; •/ перевірка відповідності підсумкових показників даним оборотно-сальдової відомості;

•/ перевірка достовірності бухгалтерських проводок по нарахованих відсотках.

Внутрішній аудит адекватності бухгалтерського обліку зако­нодавчим вимогам Національного банку України передбачає пере­вірку правильності обліку;

У вкладень банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим при­бутком з метою їх подальшого продажу;

•/ вкладень банку в асоційовані та дочірні компанії;

/ вкладень банку в боргові цінні папери з метою їх продажу;

•/ вкладень банку в боргові цінні папери на інвестиції;

/ амортизації дисконту (премії) за борговими цінними паперами;

/ нарахування процентних доходів за борговими цінними паперами;

/ реалізації (продажу) цінних паперів на продаж та інвестиції;

/ резервів на відшкодування можливих збитків від операцій з цін­ними паперами;

/ операцій переведення цінних паперів з одного портфеля до іншого.

Цінні папери переважно обліковуються за рахунками третього класу плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Цінні папери, рефінансовані Національним банком України - за рахунками першого класу; цінні папери придбані або ті, що збе­рігаються за дорученням клієнтів - за позабалансовими рахунками; цінні папери, що засвідчують право участі банку в капіталі дочірніх та асоційованих компаній - за рахунками четвертого класу.

Боргові цінні папери в портфелі на продаж та інвестиції відображаються за вартістю їх придбання. Облік ведеться на балан­сових синтетичних рахунках за кожною складовою цінного паперу: номінальною вартістю, дисконтом, преміями.

Дисконт - це сума перевищення вартості погашення цінних паперів над вартістю їх придбання.

Премія - це перевищення вартості придбання цінних паперів над вартістю погашення.

Внутрішній аудитор має переконатися у правильності аморти­зації дисконту та премії по цінних паперах. При цьому аудитор повинен враховувати, що амортизація дисконту та премії відбувається щомісячно протягом періоду від дати придбання до погашення паперу

166

з віднесенням нарахованих сум на збільшення чи зменшення від­соткового доходу.

Внутрішній аудит інвестицій банку полягає у:

• документальній перевірці сальдо рахунків інвестиційних цінних паперів (перевірка повинна передбачити інвентаризацію цінних паперів, що знаходяться в банку, контроль за цінними паперами, що знаходяться на збереженні в депозитарії поза межами банку);

• перевірці балансової та ринкової вартості цінних паперів;

• аналіз доходів та збитків від реалізації цінних паперів за період, який перевіряється;

• перевірці рахунків нарахування відсотків та розрахунків процент­ного доходу.

Для проведення внутрішнього аудиту Інвестиційної діяльності банку доцільно використовувати анкету (табл. 3.7).

Таблиця 3.7

Анкета внутрішнього аудиту інвестиційної діяльності банку

№ з/п	Перелік питань	Так	Ні
1	2	3	4
І	Аудит інвестиційної політики банку
1.1	Чи відповідає інвестиційна політика банку стану та
	сучасним тенденціям розвитку в країні" ринку
	цінних паперів?
1.2	Чи дає інвестиційна політика можливість досягти
	стратегічних та оперативних цілей діяльності банку?
1.3	Чи знайшла відображення Інвестиційна політика
	банку у спеціальному документі та чи схвалений
	він керівництвом?
1.4	Чи відповідає інвестиційна діяльність прийнятій
	інвестиційній політиці банку?
II	Перевірка узгодженості між інвестиційною
	діяльністю та інвестиційною політикою банку
2.1	Чи сформований Інвестиційний портфель банку
	згідно з принципами, зазначеними у прийнятому
	документі про інвестиційну політику або інвес-
	тицІйну діяльність? _________ __ __ ____ ----- —

167

Термін "маркетинг" походить від англійського "ринок" і означає діяльність у сфері ринку збуту.

Під маркетинговою діяльністю слід розуміти конкурентну діяльність з вивчення ринку та просування на ньому банківських послуг.

Метою маркетингової діяльності є:

• забезпечення оптимальної рівноваги між попитом та пропо­зицією банківських послуг;

• стимулювання оновлення та удосконалення асортименту і поліпшення якості банківських послуг;

• активний пошук та формування нових ринків збуту банківсь­ких послуг.

Об'єктами банківського маркетингу є: банківські послуги та їх споживачі, конкуренти, види комунікацій та системи доставки, рівень споживчого попиту,

Основні функції служби банківського маркетингу представлені на риє. 3.18.

Функції маркетингової служби банку і

проведення рекламних кампаній

підтримка зв язків з громадськістю

здійснення маркетингових досліджень

аналіз сегментації ринку

розробка нового продукту чи послуги (разом з іншими підрозділами банку)

розробка стратегії якісного

обслуговування клієнтів та забезпечення

її підтримки

планування та аналіз мережі розповсюдження банківських послуг

розробка планів маркетингу^

Рис. 3.18. Основні функції служби маркетингу в банку

170

Внутрішній аудитор має зосередити увагу на тому, чи існує в роботі банку стратегія та тактика маркетингової діяльночті та чи дотримується її у своїй роботі служба маркетингу.

Стратегія маркетингу - це вибір перспективної виробничо-збутової політики банку відповідно до очікуваної ситуації на кон­курентному ринку банківських послуг. Тактика маркетингу - це оперативна діяльність, спрямована на реалізацію маркетингових програм. Тактичні маркетингові рішення слід приймати оперативно, у короткі терміни, з урахуванням усієї інформації про минулі, теперішні та майбутні ринкові ситуації.

Внутрішній аудитор при перевірці служби маркетингу має переконатися у тому, що її працівники; S здійснюють аналіз оточуючого середовища і збір інформації про

ринки;

•S вивчають попит на банківські послуги; S визначають та регулюють ціни на банківські послуги; ^ управляють споживчим попитом клієнтів; S планують та організують збут банківських послуг.

Успішне функціонування маркетингової служби банку потре­бує чіткого визначення процесу управління маркетингом, який складається з таких етапів:

• аналіз ринкових можливостей;

• відбір цільових ринків;

• розробка комплексу маркетингових заходів;

• реалізація маркетингових заходів.

Перший етап - це аналіз ринкових можливостей банку, що передбачає:

• формування системи маркетингових досліджень;

• аналіз маркетингової інформації;

• оцінку середовища маркетингу;

• аналіз роздрібного та оптового банківських ринків.

Внутрішньому аудитору необхідно з'ясувати як проводить служба маркетингу аналіз ринкових можливостей банку, зокрема чи: ^ збирається у повному обсязі та аналізується внутрішня звітність, а

також зовнішня інформація про стан маркетингового середовища

банку; ^ існують у банку окремі підсистеми інформації про конкурентів,

існуючих та постійних клієнтів, контактні аудиторії тощо;

171

S надаються керівництву банку необхідні відомості про конкретні

сегменти банківського ринку;

S організовано в банку проведення маркетингових досліджень (вияв­лення проблем та формулювання цілей дослідження; відбір джерел інформації, збір інформації та аналіз отриманих результатів); S проводиться аналіз мікро- та макросередовища діяльності банку

(середовища маркетингу);

S здійснюється аналіз мотивів придбання банківських продуктів і поведінки корпоративних та роздрібних клієнтів, які є споживачами цих продуктів.

При перевірці діяльності маркетингової служби внутрішній ау­дитор має з'ясувати як:

• здійснюється опис зовнішнього середовища та чи прогнозується його вплив на банківську діяльність;

• відстежуються зміни, які відбуваються в банківській сфері на загальнонаціональному та регіональному рівнях;

• організовується робота з реальними та потенційними клієнтами;

• допомагає служба маркетингу утримувати, розвивати або трансформувати базу клієнтів банку?

Середовище, в якому функціонує банк, є надзвичайно мін­ливим. Для банкірів важливо знати, які зміни середовища становлять загрозу для банку, а які пов'язані з появою нових можливостей. Правильна оцінка маркетологами зовнішнього середовища дозволяє зробити висновок щодо можливостей банку вижити в майбутньому, а внутрішній аудитор має пересвідчитися у правдивості такої оцінки.

Другий етап - це управління маркетингом, яке полягає у відборі цільових ринків, а саме у:

• вивченні попиту на банківські послуги;

• сегментуванні ринку;

• відборі цільових сегментів;

• позиціонуванні послуг на ринку.

Здійснюючи внутрішній аудит за вищезазначеними напрям­ками діяльності служби маркетингу, необхідно з'ясувати чи:

• проводився аналіз попиту на банківські послуги і виявлялися у разі його падіння причини та вживалися заходи щодо їх ліквідації;

• відбувалося вивчення лише поточного рівня попиту на банківські послуги чи також і прогнозного.

172

Внутрішній аудитор має знати, що весь банківський ринок складається з сегментів, у кожному з яких банк вирішує специфічні завдання. Основними критеріями сегментації банківського ринку можуть бути:

• кількісні параметри сегмента -- місткість, число потенційних клієнтів, об"єм послуг, які використовуються клієнтами;

• доступність сегмента -- достатня кількість каналів збуту продукції;

• стійкість сегменту;

• прибутковість;

• рівень конкуренції;

• захищеність від конкуренції у майбутньому.

Завдання внутрішнього аудитора полягає у тому, щоб виявити чи дійсно відбувається сегментація банківського ринку та чи проводиться оцінка позиції банку на кожному із виділених сегментів.

За процесом сегментації здійснюється відбір цільових сег­ментів, тобто груп клієнтів, які повинні стати предметом пильної уваги банку.

Ключовими є такі питання:

• -Яка збирається інформація про клієнтів?

• Чи задовольняється банком потреба у всіх послугах клієнтів?

• Чи проводиться робота щодо зміцнення стосунків з клієнтами з метою переконання їх, що даний банк є надійним і головним партнером?

• Чи проводиться службою робота щодо пошуку потенційних клієнтів та які її результати?

• Чи аналізується інформація хто з конкурентів особливо успішно надає послуги на окремих сегментах банківського ринку та завдяки чому вони досягли успіху?

Внутрішній аудитор повинен поцікавитися, чи вивчає служба маркетингу інформацію про корпоративних клієнтів, зокрема:

• хто може у перспективі стати клієнтом банку;

• які мотиви звернення клієнта у даний банк;

• які існують у клієнта незадоволені потреби;

• яка реакція клієнтів на появу нових послуг банку.

Внутрішній аудит також має з'ясувати чи ведуть співробітники маркетингової служби картотеку своїх клієнтів, в якій зазнача інформація, починаючи з обсягів виробництва, рентабельності закінчуючи святковими датами підприємства або організації.

173

Вибір цільових сегментів ринку мас на меті виявлення найбільш привабливих для банку. Основними критеріями відбору цільових сегментів можуть бути об'єм збуту послуг, темпи його зростання, розмір прибутку, рівень конкуренції, чутливість до цін,

У системі банківського маркетигу важливе місце посідає позиціонування, яке спрямоване на забезпечення банківському про­дукту конкурентоздатного положення на ринку. Позиціонування передбачає: по-перше, прийняття рішення банку про його місце на даному сегменті; по-друге, оцінку положення банків-конкурентів.

Внутрішній аудитор з'ясовує чи вибрана банком стратегія позиціонування та чи відстежус її дотримання служба маркетингу.

Служба маркетингу повинна постійно відстежувати стан ринків банківських послуг та виявляти реальні та потенційні загрози позиціям банку на цих ринках.

Аналіз стану ринків має проводитися не тільки за їх видами, але й за типами клієнтів (корпоративні та роздрібні).

Внутрішній аудитор повинен з'ясувати чи приймає служба маркетингу заходи щодо забезпечення унікальності послуг, що надаються клієнтам та які причини цьому перешкоджають.

Слід пам"ятати, що унікальність банківської послуги формується під впливом таких чинників:

• репутація та визнання Імені банку;

• якість послуг та зручність обслуговування:

• орієнтація банку на побажання клієнтів;

• надання консультацій клієнтам;

• кваліфікація та досвід співробітників;

• впровадження нових видів банківських послуг;

• місцсрозташування банку.

Третій етан - це управління маркетингом, яке передбачає розробку комплексу маркетингу, у тому числі:

• продуктової стратегії;

• цінової стратегії;

• стратегії у системі постачання;

• комунікаційної стратегії.

Завдання внутрішнього аудитора при оцінці комплексу марке­тингу полягають у з'ясуванні наявності цих стратегій, а також труднощів та проблем, які виникають під час їх реалізації у прак­тичній банківській діяльності.

При розгляді продуктової стратегії банку слід звернути увагу на нові банківські послуги з позиції їх попиту з боку клієнтів, витрат на впровадження та результатів від їх продажу. У випадку, коли нові банківські послуги не набули розповсюдження, з'ясувати чи мар­кетингова служба вжила усіх можливих заходів, аби запобігти такому становищу.

Під час аналізу цінової стратегії внутрішній аудитор має з'я­сувати обгрунтованість цін та ступінь досягнення поставлених цілей банку. У банківській практиці виділяють такі цілі ціноутворення на послуги:

• максимізація поточного прибутку (встановлення цін таким чином є доцільним тоді, коли банк надає унікальні послуги, по яких не має конкурентів, а також коли попит на банківські послуги значно перевищує їх пропозицію);

• утримання позиції на ринку (перенасичення ринку банківських послуг може призвести до того, що банк буде змушений реалізу­вати свої послуги за будь-якою ціною, аби лише утримати свої позиції на ринку);

• лідерство на ринку (банки посідають лідерські позиції на ранніх етапах життєвого циклу нових банківських послуг і підтримують їх протягом тривалого часу);

• лідерство щодо якості банківських послуг (банк перемагає своїх конкурентів завдяки високій якості послуг, що дає йому можливість підняти на них ціни).

Внутрішній аудитор повинен ретельно розглянути:

• динаміку попиту на банківські послуги;

• структуру витрат банку, пов'язаних із наданням послуг;

• ціни на послуги банків-конкурентів;

• Існуючі методики встановлення цін на окремі види банківських послуг.

При аналізі систем доставки внутрішній аудитор має визна­чити, як співвідносяться витрати на доставку банківських послуг з прибутком банку, а також встановити чи раціонально здійснений вибір регіонів збуту послуг.

У виборі регіону збуту банківських послуг слід урахувати такі чинники:

наявність клієнтури; рівень конкуренції;

місце розташування виробничого підрозділу банку - філії, від­ділення, інше.

174

175

Під час внутрішнього аудиту необхідно з'ясувати чи досягнуті цілі банку при організації філій або відділень у регіоні. Якщо цілі не досягнуті, то доречно виявити причини та вжити відповідні заходи.

Банк може використати як власні, так і невласні канали збуту своїх послуг. Зазвичай банки збувають послуги через:

• головне відділення;

• дирекції, філії та безбалансові відділення.

До невласних каналів збуту банківських продуктів належать:

• збут через дочірні структури;

• збут через агентську мережу банку.

У межах загальної стратегії маркетингу розробляється комуні­каційна стратегія, її сутність полягає у розробці спеціального комп­лексу заходів зі стимулювання підтримки в очах громадськості бажаного образу банку та його послуг.

До основних елементів комплексу стимулювання належать:

• особистий продаж (використовується за необхідності безпосеред­нього впливу на цільову аудиторію, встановлення з нею тісних контактів і спонукання до апробації продукту та його придбання);

• стимулювання збуту (використовується для активізації попиту на послуги, покращання обізнаності клієнтів про надані банківські послуги та створення їм необхідного іміджу; відбувається через стимулювання клієнтів, торгових підприємств, працівників банку);

• пропаганда (діяльність банку щодо організації громадської думки, співпраця із засобами масової інформації, органами державної влади та управління, цільовими аудиторіями);

• реклама (направлена на інформування І переконання вибраної аудиторії прийняти рішення, бажане для банку).

У ході аналізу елементів стимулювання внутрішній аудитор робить акцент на таких питаннях:

• чи забезпечують корпоративні менеджери банку задоволення потреб своїх клієнтів та достатній рівень прибутку'банку?

• які інструменти стимулювання збуту банківських послуг та на­скільки ефективно використала їх служба маркетингу?

• чи досягнуто цілі щодо пропаганди банку та які кошти було витрачено на її проведення?

• чи дотримується служба маркетингу встановленого розміру витрат на рекламу?

• чи проводиться аналіз ефективності рекламної кампанії та чи зіставляються витрати на рекламу з її результатами та інші питання?

Четвертий етап. Управління маркетингом передбачає розроб­ку його стратегії, здійснення планування та проведення маркетин­гового контролю.

Маркетингову стратегію розробляс відповідний функціональ­ний підрозділ банку. Внутрішній аудитор повинен лише впевнитись в її наявності, повноті, реалістичності та відповідності ринковим умовам, місії та цілям банку. Для цього внутрішній аудитор здійснює ознайомлення зі стратегією та може поставити працівникам відповідного підрозділу (економічного чи стратегічного розвитку) питання, щодо проведення ними аналізу банківського ринку та продуктів. Слід зазначити, що по кожній складовій маркетингової стратегії банку повинен здійснюватися детальний аналіз з обгрунтуванням конкретних заходів реалізації.

Для внутрішнього аудитора важливо знати чи: / здійснює функціональне управління (відділ) оцінку поточного

стану та тенденцій розвитку ринків, на яких працює банк; S визначені стратегічна кон'юнктура банку, банки-лідери на стра­тегічну перспективу Із зазначенням банківських продуктів та конкурентних переваг:

S досліджена рентабельність окремих продуктів та послуг, кон­курентоздатні сть традиційних і нових банківських послуг та можливість їх широкого запровадження.

Комерційний банк в поточний момент може мати конкурентну перевагу на певних сегментах (наприклад, на депозитному ринку, на ринку платіжних карток тощо). Відповідно до стратегії програма розвитку банку повинна забезпечити конкурентні переваги банку на перспективу.

Внутрішній аудит повинен дати відповіді на такі питання:

• На яких ринках та по яких банківських продуктах банк не має конкурентних переваг?

• Яка причина такого становища?

• Що можна зробити, щоб виправити ситуацію?

• Чи існує у банку програма досягнення конкурентних переваг на сьогодні та в майбутньому?

Маркетинговий контроль - це контроль за реалізацією марке­тингових програм з метою їх коригування. Маркетингова програма включає комплекс заходів, спрямованих на досягнення тактичних Цілей банку.

116

ill

Основними методами маркетингового контролю є:

• тестування маркетингових програм щодо їх адекватності рин­ковим умовам;

• внутрішній аудит маркетингових програм.

Внутрішній аудит цих програм з'ясовує ступінь їх виконання, а також причини, що негативно впливають на хід їх реалізації.

За результатами аудиту маркетингової діяльності відповідних служб банку складається звіт, який подається на розгляд керівництву банку.

Контрольні запитання

1. Що Ви розумієте під терміном "маркетингова діяльність" банку?

2. Яким чином внутрішній аудитор здійснює оцінку ринкових мож­ливостей банку?

3. На які аспекти звертає увагу внутрішній аудитор при перевірці ефективності проведення рекламної кампанії?

4. Які завдання постають перед внутрішнім аудитором при аналізі комплексу маркетингу в банку?

5. У чому має впевнитися внутрішній аудитор при розгляді марке­тингової стратегії банку?

/ засоби захисту та забезпечення збереження активів (у тому числі програмного забезпечення);

/ збереження інформаційної бази даних;

V комп'ютерні та інформаційні системи щодо їх відповідності стра­тегічним та тактичним цілям банку, функціонування комп'ютерних систем пов"язане з численними

ризиками (рис. 3.19).

	Ризик достовірності даних		Ризик повноти даних	\
	'*^\^		^*
f \ Ризик захис­ту і безпеки даних				Ризик низь­кої про­дуктивності
		ри
	/		\
	Ризик кон­фіденційності інформації		Ризик неефективності роботи	^