Контрольні запитання

1. Що є об'єктами внутрішнього аудиту основної діяльності банку?

2. З чого має початися робота внутрішнього аудиту при основної діяльності банку?

3. Яким чином повинні розподілятися функції між співробітниками підрозділів, що представляють фронт- бек- мідл-офіс?

4. В якій послідовності має здійснюватися аудит банківських операцій?

5 2. Внутрішній аудит казначейської діяльності банку

Казначейська діяльність банку - це діяльність, пов'язана з проведенням операцій банку на відкритих ринках - валютному, грошовому, ринку деривативів (форвардів, свопів, опціонів тощо) та ринку цінних паперів (зазвичай - високоліквідних боргових зобов'язань).

Казначейські операції здійснюються комерційним банком з метою отримання прибутку, але під час їх проведення виникає нагаль­на потреба обмеження ризиків.

Казначейські операції за своїми функціями поділяються на:

1. Арбітражні операції здійснюються з метою отримання прибутку за рахунок позитивної для банку курсової різниці в просторі (у різних регіонах, контрагентів різного виду тощо). Ці операції мають низький рівень ризику і, водночас, невисоку дохідність.

2. Спекулятивні операції здійснюються з метою отримання прибутку внаслідок позитивної для банку курсової різниці в часі, їм притаманний підвищений ризик та висока прибутковість.

3. Операції з хеджування спрямовані на обмеження цінового ризику, який виникає під час проведення банком певних активно-пасивних операцій (кредитно-депозитних, трастових, операцій із заставленим майном дебіторів тощо) та операцій його клієнтів (експортно-імпортних, інвестиційних, розрахункових тощо).

4. Операції з купівлі-продажу ресурсів застосовуються (при купівлі) для потреб банку з метою підтримки нормативів ліквідності та (при продажі) для розміщення вільних ресурсів на вигідних банку умовах,

Перелік операцій, які згідно з функціональним розподілом може Здійснювати казначейство у кожному з банків суттєво відрізняються. Традиційно казначейство проводить операції купівлі-продажу валюти У готівковій та безготівковій формі на міжбанківському ринку України та на міжнародних ринках, валютообмінні операції неторгового характеру, операції по залученню та розміщенню депозитів і кредитів у національній та іноземних валютах на міжбанківському ринку України, на міжнародних ринках, операції по залученню та розміщенню коштів в Національному банку України, операції державними цінними паперами та цінними паперами, які рефінансуються Національним банком України, операції з банківськими металами, операції з чеками, пластиковими картками, операції з переказу грошових коштів (у тому числі з використанням міжнародних платіжних систем).

Кожний банк організовує казначейську діяльність за власним сценарієм. Розрізняють централізовану та децентралізовану систему організації казначейської діяльності. Порівняльну характеристику цих систем наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Порівняльна характеристика централізованої та децентралізованої систем організації казначейства в банку25

Децентралізована модель організації казначейства

Централізована модель організації казначейства

1. Управління ризиками здійсню­ється кожною філією банку са­мостійно. 2. Неефективне управління ліквід­ністю банку, оскільки ресурси розпорошені по філіях. 3. Залучення ресурсів не узгоджу­ється з їх розміщенням по філіях. 4. Принцип самофінансування фі­лій вступає у протиріччя з ко­нцепцією єдиного банку: • неефективність управління ре­сурсами; • загроза втрати окремих видів бізнесу; • низька прибутковість операцій; • втрата вартості (цінності) для акціонерів. 5. Дублювання функцій на рівні філій та головного банку, що призводить до високих затрат банку.

1. Звільнення філій від управління ліквідністю та процентним зиком. 2. Головний банк несе відпові­дальність: КУАП (комітет управ­ління активами і пасивами) управління ризиками - за розробку та прийняття глобальної стратегії фінансування і здійснення інвестицій. 3. Казначейство відповідальне отримання, розміщення ресурсі у профіт-центрах банку раніше погодженим цінам. 4. Філії є центрами відповідальності з надання послуг клієнта та продажу банківських продуктів. 5. Запроваджується новий підхід, оцінки ефективності роботи філій. 6. Відображення усіх операцій філій відбувається у віртуальному (управлінському) балансі банку.

Казначейство є самостійним структурним підрозділом баї який має статус управління чи департаменту.

Внутрішній аудитор має проаналізувати:

• наскільки організаційна структура казначейства відповідає його цілям, задачам та функціям;

• дієвість системи внутрішньотехнологічного контролю за прове­денням казначейських операцій;

• ефективність казначейських операцій;

• ризики, з якими стикається казначейство під час своєї

діяльності;

• рентабельність роботи казначейства як профіт-центру банку. Казначейство виконує в банку такі функції:

• забезпечення ресурсами, розміщення власних коштів через високо­ефективне управління структурою активів і пасивів банку;

• надання клієнтам послуг, пов"язаних з проведенням операцій на грошових та ринках капіталів;

• активне управління структурою активів і пасивів банку шляхом використання різних за видами і термінами інструментів відпо­відно до директив, прийнятих КУАП і правлінням банку;

• здійснення операцій хеджування для протидії несприятливим для банку змінам на фінансовому ринку;

• аналіз, кількісний вимір і надання звітів про ризики, пов'язані з діяльністю казначейства.

Основні об'єкти внутрішнього аудиту казначейської діяльності банку подано на рис. 3.6.

Рис. 3.6. Основні об'єкти внутрішнього аудиту казначейської діяльності банку.

Внутрішній аудит під час перевірки казначейської діяльності повинен, насамперед, з'ясувати чи існує ефективна система внутрішньотехнологічного контролю.

У разі виявлення "вузьких" місць у роботі казначейства необхідно з'ясувати, якої ланки діяльності це стосується та провести ній ретельний внутрішній аудит.

Казначейські операції перевіряються також тоді, коли надійшли тривожні сигнали або існують певні підозри щодо їх законності чи ефективності.

Перевірка рентабельності роботи казначейства як окремого профіт-центру є доцільною за умов зниження показників прибутковості порівняно з минулим періодом або недосягнення заплановано» обсягу прибутку, передбаченого бюджетом. При цьому внутрішня аудитор аналізує:

• щомісячну оперативну інформацію щодо виконання бізнес-плану та бюджету;

• правильність нарахування доходів та витрат по казначейству

• обчислення і віднесення частини загальнобанківських витрат на підрозділ казначейства.

Крім цього, внутрішній аудитор перевіряє наявність систем: оціночних і фінансових показників роботи казначейства та виконання.

Внутрішній аудит у разі необхідності може здійснювати вибірково перевірку окремих казначейських операцій та притаманних їм ризиків, а також проаналізувати виконання казначейством основної його функції - підтримки ліквідності банку.

Завданнями казначейства є:

• оптимізація та регулювання основних грошових потоків банку

• підтримка коррахунків банку в національній та іноземних валютах на необхідному рівні;

• координація діяльності підрозділів банку на різних фінансових ринках;

• збалансування кредитних ресурсів для забезпечені виконання поточного та стратегічного планів розвитку банку;

• оптимізація структури активів та пасивів банку з метою підтримки максимальної дохідності та мінімальної вартості залучених обіг ресурсів, їх узгодження за строками, сумами та рівнем процентних ставок;

• консолідоване управління ліквідністю за умови, що банк має розгалужену філійну мережу;

• прийняття заходів щодо дотримання банком резервних вимог Національного банку України;

• встановлення лімітів на банки-контрагенти та надання реко­мендацій щодо доцільності відкриття та функціонування кореспон­дентських рахунків;

• встановлення тарифів на внутрішньобанківські ресурси (трансфертних цін);

• підтримання валютної позиції банку згідно з вимогами раціонального банку України і нормативних документів банку;

• оптимальне використання вільних власних та залучених коштів;

• контроль за дотриманням нормативних документів та рішень правління банку з питань, які входять до компетенції казначейства.

Одним із основних завдань казначейства є забезпечення дос­татнього рівня ліквідності і платоспроможності банку. Ефективне управління ліквідністю має за мету визначення оптимального обсягу ліквідних активів з урахуванням обов'язкових резервів та утримання його на такому рівні, який забезпечить банку, з одного боку, своє­часне виконання своїх зобов'язань перед клієнтами у повному обсязі, з іншого - підтримання певного рівня рентабельності.

Внутрішній аудитор має впевнитися у тому, що:

• казначейство дотримується розробленої банком стратегії уп­равління ліквідністю;

• встановлено ліміти на окремі операції, банки-контрагенти, філії тощо;

• встановлено співвідношення між активами і пасивами за видами валют (національна та іноземна) та строкам погашення;

• казначейством здійснюється на належному рівні координація роботи основних структурних підрозділів банку;

• проводиться прогнозування ризику втрати ліквідності, вихо­дячи з тенденцій, що складаються на грошово-кредитному ринку країни та розроблені запобіжні заходи;

• розроблені сценарії забезпечення ліквідності за непередбаче­них обставин, виходячи з аналізу факторів, що впливають на потен­ційну втрату банком депозитів;

• здійснено прогнозування співвідношення обсягу залучених коштів і активних вкладень, враховуючи позабалансові зобов'язання І вимоги банку;

• оцінено потенційні обмеження ліквідності (можливості ви­користання внутрішніх та зовнішніх джерел поповнення ліквідних коштів);

• бек-офісом казначейства забезпечується вчасний та достовірний бухгалтерський облік операцій;

• розроблено платіжний або ресурсний баланс та графік підтримання ліквідності з урахуванням надходжень і видатків;

• формується на основі щоденних балансів та аналізує! ресурсна позиція банку в національній та іноземній валютах динаміці та подається керівництву банку при необхідності зі стислі текстовим аналізом;

• здійснюється помісячний аналіз динаміки структури чисті активів банку по філіях і подаються аналітичні висновки з цього питання керівництву та комітету з активів І пасивів банку;

• здійснюється щотижневий детальний аналіз статистичне форми НБУ № 631 "Звіт про структуру активів та пасивів за строками та подається керівництву банку;

• складається прогнозна ресурсна позиція по банку в цілому плановий період з подальшим щомісячним уточненням та внесені змін;

• встановлюються контрольні цифри по окремих параметра активів І пасивів банку та доводяться до його структурних підрозділі! з метою прогнозу ресурсної позиції;

• здійснюється контроль за змінами на грошово-кредитної ринку та ініціюється впровадження нових банківських продуктів, які впливатимуть на зростання ресурсної бази банку та її раціональні використання тощо.

Якщо в банку постійно або періодично виникають порушення валютної позиції, внутрішній аудитор повинен з'ясувати причини ті запропонувати заходи щодо запобігання появи такої проблеми. При цьому внутрішній аудитор має проаналізувати:

• яким чином проводиться управління ресурсною позицією банку в іноземній валюті та щоденне оперативне управління рахунками ностро;

• чи дотримується банк валютної позиції за окремими видами валют;

• наскільки дієвим є контроль казначейства за станом валютної позиції банку;

• чи забезпечує казначейство керівництво банку поточної інформацією про стан ресурсної позиції в іноземній валюті?

Казначейство виконує також функцію моніторингу банківських ризиків, при цьому контролює:

• забезпечення дотримання допустимого рівня ризику для виконання операцій на міжбанківському ринку України і міжнарод­ному валютному ринку шляхом:

• укладення угод про співробітництво на міжбанківському ринку;

• Забезпечення дотримання допустимого рівня ризику для виконання операцій на міжбанківському ринку України і міжнарод­ному валютному ринку шляхом:

  • укладення угод про співробітництво на міжбанківському ринку;

  • встановлення та перегляду лімітів на банки-контрагенти на підставі наданої інформації;

  • використання лімітів банками-контрагентами;

  • політики внутрішньобанківських ризиків;

  • роботи банку на нових ринках та з новими продуктами;

    • недопущення перевищення встановлених лімітів дилерами банку.

    • впровадження нових форм та методів аналізу ризиків операцій на внутрішньому та міжнародному ринках тощо.

Завдання внутрішнього аудиту полягає лише у з'ясуванні чи є дієвим контроль, що здійснюється самим підрозділом казначейства.

Внутрішній аудитор має впевнитися у тому, що:

• казначейство ефективно проводить операції на внутрішньому та зовнішньому валютному ринках;

• забезпечується прибутковість здійснюваних операцій;

• створена інформаційно-методична база для організації та про­ведення казначейських операцій;

• ведення поточної технічної і нормативної документації здійс­нюється відповідно до встановлених банком правил та процедур.

У деяких банках на їх казначейство покладається функція проведення внутрішньобанківського дилінгу, а саме:

• ресурсне регулювання технічних рахунків з метою забезпечення безперебійного проведення розрахункових операцій за доручен­ням клієнтів та ефективного раціонального розміщення вільних кредитних ресурсів;

• аналіз фактичного стану технічних рахунків по філіях;

• акумуляція в головному банку вільних залишків коштів філій в національній та іноземній валюті з метою їх ефективного розміщення;

• операції щодо купівлі вільних ресурсів філій головним банком в національній та іноземній валюті;

• розрахунок собівартості внутрішньобанківських ресурсів з метою їх ефективного використання та встановлення трансфертних (внутрішніх) цін;

надання інформації правлінню про стан ресурсного забезпечення та про наявність вільних ресурсів в установах банку для кредитування.

У деяких банках України казначейство проводить операції фінансовому ринку, а саме:

• надає послуги клієнтам (фізичним особам) щодо проведення конверсійних операцій на міжнародних фінансових ринках (торгівля деривативами (ф'ючерсами, опціонами) та здійснення спот-операцій за рахунок клієнтів, а також організації бухгалтерського обліку і контролю за цими операціями;

• консультує клієнтів щодо банківського сервісу з конверсійних послуг.

У процесі внутрішнього аудиту казначейської діяльності аудитор вивчає внутрішні положення, регламенти, процедури, внутрішню правлінську та фінансову звітність. Зазвичай, зусилля аудитора зосереджуються лише на окремих аспектах багатогранної казначейське діяльності, а саме на тих, які свідчать про фактичну або потенційну наявність негативного її впливу на загальну результативність діяльності банку.