4.2. Факторний аналіз прибутку та його розподілу

Оцінка досягнутих результатів підприємства за досліджуваний період проводиться за результатами їх вертикального аналізу, тобто аналізу структури фінансових результатів. За результатами горизонтального аналізу оцінюється динаміка показників порівняно з попереднім періодом, за ряд періодів (років) і вивчаються тенденції їх зміни.

На виробничих підприємствах основна частка прибутку – це прибуток від операційної (господарської) діяльності підприємства. Тому при аналізі йому приділяється головна увага. Мета аналізу операційного прибутку – це виявлення і посилення дії факторів, що сприяють збільшенню прибутку, усуненню або зменшенню впливу негативних факторів.

Взаємозв’язок факторів, що формують прибуток від операційної діяльності, (Поп) можна описати наступною залежністю:

Поп=Р–С–Взб–А+Іоп.д.–Іоп.в.,

де Р – обсяг реалізації продукції; С – собівартість реалізованої продукції; А – адміністративні витрати; Взб – витрати на збут; Іоп.д – інші операційні доходи; Іоп.в. – інші операційні витрати.

За наведеною моделлю (залежністю) вважається, що усі фактори здійснюють свій вплив на прибуток не залежно один від одного. Але при зростанні обсягу виробництва і реалізації продукції собівартість одиниці продукції знижується за рахунок зменшення частки постійних витрат, що припадає на одиницю продукції. Це – так званий “ефект масштабу”.

Світова практика країн з розвинутою економікою свідчить, що для забезпечення системного підходу у факторному аналізі прибутку та прогнозуванні його оптимального обсягу доцільно використовувати маржинальний аналіз.

Наведений взаємозв’язок факторів показує зміну операційного прибутку залежно від зміни обсягу реалізації, тобто кількості реалізованої продукції, її асортименту та структури, собівартості продукції, яка, у свою чергу складається із змінних та постійних витрат, а також інших операційних доходів та витрат, які виникають у процесі господарської діяльності.

Методика факторного аналізу проілюстрована розрахунками за даними табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Розрахунок впливу факторів на зміну прибутку від операційної діяльності підприємства за звітний рік

тис.грн.

Показники	За планом	За планом, перерахованим на фактичний обсяг реалізації	Фактично	Відносне відхилення (гр.4-гр.3)	Вплив на прибуток
Виручка від реалізації продукції (без ПДВ і акцизного збору)	3900	3943	3978	+35	+35
Виробнича собівартість	3079	3102,3	3083	-19,3	+19,3
в.т.ч. – витрати змінні	2122	2145,3	2125	-20,3	+20,3
витрати постійні	957	957	958	+1,0	-1,0
Адміністративні витрати	105	105	110	+5,0	-5,0
Витрати на збут	356	360	368	+8,0	-8,0
Інші операційні доходи	–	–	9	+9,0	+9,0
Інші операційні витрати	–	–	5	+5,0	-5,0
Фінансовий результат від операційної дія­ль­но­сті (прибуток)	360	375,7	421	45,3	45,3
Маржинальний дохід (с.1-с.3-с.6)	1422	1437,7	1485	+38	–

При зміні обсягу реалізації продукції повинна змінитися і сума відповідних змінних витрат (змінних статей виробничої собівартості та витрат на збут). Сума постійних статей витрат внаслідок зміни обсягу реалізації не змінюється. Отже гр 3 табл. 4.1. представлена плановими сумами змінних витрат, скоригованими на фактичний обсяг реалізації. Для їх визначення розраховується рівень виконання плану за обсягом реалізації у порівнянних (планових) цінах:

3943:3900*100=101,1%.

Далі коригуються змінні витрати:

2122*101,1:100=2145,3 тис.грн.,

і витрати на збут:

356*101,1:100=360,0 тис.грн.

Постійні показники зазначені у плановому розмірі як не залежні від зміни обсягу реалізації.

За методикою факторного аналізу спочатку визначається вплив кількісних факторів, до яких відносяться кількість реалізованої продукції, її асортимент та структура асортименту продукції.

Якщо обсяг продукції у порівнянних цінах зріс на 1,1%, то сума прибутку внаслідок зміни фізичного обсягу реалізації (кількості) має зрости на 4.0 тис.грн. (360*1,1:100).

Різниця між скоригованим і плановим прибутком склалася внаслідок зміни обсягу, асортименту та структури реалізованої продукції: 375,7-360=+15,7 тис.грн.; за рахунок змін в асортименті та структурі реалізованої продукції прибуток змінився на 15,7-4,0=+11,7 тис.грн. (зростання прибутку пов’язане з оптимізацією асортименту продукції та його структури).

Вплив зміни асортименту продукції та його структури на зміну прибутку на підприємстві при внутрішньому аналізі розраховується прямим способом.

При цьому, якщо підприємство випускає однорідну продукцію, то розрахунок проводиться за наступною формулою:

,

де ∆П_∆с – зміна прибутку внаслідок зміни структури обсягу реалізації продукції, тис.грн.; ПВ_і^ф та ПВ_і^п – планова і фактична питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації в натуральному вираженні, %; П_і^п – плановий розмір прибутку на одиницю продукції, грн.; Рф – фактичний обсяг реалізації, натуральні одиниці.

Якщо підприємство випускає і реалізує неоднорідну продукцію, то вплив асортиментних і структурних зрушень в обсязі реалізації на зміну прибутку (∆П_∆АіС) визначається розрахунком:

,

де Р_і ^п– плановий рівень рентабельності і-го виду продукції, %; Р _ф/с – повна собівартість фактично реалізованої продукції, тис.грн.

Вплив якісних факторів на зміну прибутку (показники табл. 4.1.) визначається як різниця між відповідними фактичними та їх скоригованими величинами (гр.4 та гр.3 табл. 4.1.). Це відхилення слід економічно оцінити з точки зору залежності прибутку від відповідного фактора, наприклад, підвищення оптових цін підприємства призвело до збільшення прибутку на 35,0 тис.грн. (3978-3943), а зниження виробничої собівартості на 19,3 тис.грн. сприяло підвищенню прибутку на таку ж величину, хоча втраченими резервами тут слід вважати необгрунтоване збільшення постійних витрат на 1,0 тис.грн. Перевищення збутових витрат на 8,0 тис.грн., а також допущені інші операційні витрати, що негативно вплинули на зміну прибутку (сприяли його зниженню), являють собою втрачені резерви прибутку.

Правильність факторних розрахунків обгрунтовується взаємозалежністю показників: загальне відхилення фактичної величини прибутку від планової (П) має дорівнювати алгебраїчній сумі впливу усіх факторів, від яких залежить прибуток:

61=4,0+11,7+35,0+20,3-1,0-5,0-8,0+9,0-5,0.

Виявлені в процесі факторного аналізу резерви збільшення прибутку повинні перетворитися на реальне отримання більшої величини прибутку через практику подальшого господарювання.

Ефективний розвиток підприємства залежить від оптимального співвідношення складових прибутку при його розподілі. Так, при збільшенні частки прибутку, що направляється на споживання, зростає потреба у додаткових коштах (позичених і залучених). Тому, раціональна фінансова стратегія підприємства проявляється у напрямах розподілу його прибутку (рис. 4.2).

Метою аналізу розподілу прибутку є розробка рішень щодо більш раціонального використання прибутку на основі визначення існуючих тенденції направлення його складових на різні цілі.

Рис. 4.2. Загальна схема розподілу прибутку.

Більш раціональним, ефективним використання прибутку є його капіталізація, тобто спрямування на розширення діяльності підприємства. Розмір капіталізації прибутку дозволяє оцінити темп росту власного капіталу підприємства. Виходячи із розподілу прибутку на фонд нагромадження і фонд споживання, рентабельність власного капіталу можна представити як:

,

де Рвк – рентабельність власного капіталу, %; ЧП – чистий прибуток, тис.грн.; ВК – власний капітал, тис.грн.

Частка реінвестованого прибутку (ФН/ВК) характеризує внутрішній темп розвитку (ВТР) підприємства. Він може бути визначений таким розрахунком:

,

де НР – норма розподілу прибутку на споживання.

Таким чином, темп розвитку підприємства у першу чергу залежить від рентабельності власного капіталу і частки прибутку, що спрямовується на реінвестування.

Факторні моделі в економічному аналізі дозволяють визначити і інші фактори, які чинять свій вплив на внутрішній темп розвитку. Його можна визначити за наступною моделлю:

,

де Р – обсяг реалізації продукції; А – середня величина активів за період дослідження; ЧП/Р – рентабельність реалізації; Р/А – коефіцієнт оборотності активів; А/ВК – фінансова активність підприємства по залученню кредитів; ФН/ЧП – норма розподілу прибутку на нагромадження.

Перший і другий фактори характеризують тактичні дії підприємства, третій і четвертий – показують стратегічні фінансові рішення.

Розрахунок факторів на зміну ВТР можна здійснити відомими способами факторного аналізу.

Фінансова політика розподілу прибутку повинна забезпечити збільшення реалізації, збільшення власного капіталу, досягнення оптимальної структури усього авансового капіталу підприємства.