10.3. Аналіз грошових коштів та грошових потоків на підприємстві

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, послуг, а також їх продаж і отримання виручки. Згідно з П(С)Б04 під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та у інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України.

Рух грошових коштів – це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Відповідно поступлення і вибуття коштів за визначеними видами діяльності називають грошовими потоками.

Грошовий потік – це, за визначенням Є.Брігхема, “фактичні чисті гро­шо­ві кошти, що надходять на підприємство чи витрачаються ним протягом певного визначеного періоду” [14].

Управління грошовими потоками є одним з найважливіших напрямків діяльності фінансового менеджера. Воно включає розрахунок часу обігу грошових коштів (фінансовий цикл), аналіз грошового потоку, його прогнозування, визначення оптимального рівня грошових коштів, складання їх бюджету. Однією з основних задач управління грошовими ресурсами є оптимізація їх середнього поточного залишку.

Наявність у підприємства коштів нерідко пов'язується з його прибутковістю. Проте в умовах ринкових відносин такий зв'язок не є очевидним. Підприємство може бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку і одночасно відчувати значні труднощі у грошових коштах, що може викликати соціально-економічну напруженість у взаєминах з контрагентами, фінансовими органами, працівниками підприємства і в остаточному підсумку привести до банкрутства.

Управління грошовими потоками включає:

• облік руху грошових коштів;

• аналіз потоків готівки;

• складання бюджету руху грошових коштів.

Управління грошовими потоками є особливо важливим для

• регулювання ліквідності балансу;

• оптимізації оборотних активів (оцінка короткотермінової потреби у грошових коштах, управління матеріальними запасами та дебіторською заборгованістю;

• планування часових параметрів капітальних затрат та джерел їх фінансування;

• управління поточними витратами та їх оптимізації при виробництві та реалізації продукції (робіт, послуг).

Грошові потоки формуються у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Операціина діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Інвестиційна діяльність – це придбання та реалізація тих необоротних активів і тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до зміни розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

При віднесенні руху коштів до відповідного потоку беруть до уваги характер основної господарської діяльності підприємства. На рис. 10.5 відображені найбільш характерні господарсько-фінансові операції поточної діяльності, систематизовані за напрямком руху грошових коштів. При сприятливій для підприємства економічній ситуації воно прагне до розширення та модернізайції виробництва. Тому інвестиційна діяльність у цілому призводить до тимчасового відтоку грошових засобів (рис. 10.6).

Фінансова діяльність включає надходження грошових засобів у результаті одержання короткотермінових кредитів та займів або емісії цінних паперів короткотермінового характеру, а також погашення заборгованості за раніше одержаними короткотерміновими кредитами та займами і виплата відсотків позичальникам (рис. 10.7). Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на підставі змін у статтях балансу розділу І пасиву “Власний капітал” та статтях розділів ІІ, ІІІ та ІV пасиву, пов’язаних з фінансовою діяльністю.

Рис. 10.5. Схема руху грошових коштів при поточній операційній діяльності.

Рис. 10.6. Схема руху грошових коштів при інвестиційній діяльності.

На стабільно працюючому підприємстві грошові потоки, що генеруються при поточній діяльності, можуть скеровуватися на інвестиційну та фінансову діяльність. Наприклад, на закупівлю капітальних активів, на погашення довгострокових та короткострокових позик, виплату дивідендів і т.д.

Рис. 10.7. Схема руху грошових коштів при фінансовій діяльності.

Для ефективного управління грошовими потоками необхідно мати інформацію

• про їх обсяг у кожний момент часу;

• про структурні складові кожного потоку;

• про основні види діяльності, які генерують основний потік грошових коштів.

Існує два способи визначення обсягу грошового потоку – прямий та непрямий.

Прямий спосіб оснований на визначенні руху грошових засобів за рахунками підприємства, починаючи від реалізації товарів (продукції, робіт, послуг). Його перевагами є:

• визначення основних джерел надходження і напрямків вибуття грошових засобів;

• оперативність висновків щодо достатності засобів для платежів за поточними зобов’язаннями;

• визначення взаємозв’язку між обсягом реалізації продукції та грошовим виторгом за звітний період;

• визначення рахунків, що формують найбільше надходження та вибуття грошових засобів;

• використання одержаної інформації для прогнозування грошових потоків;

• контроль всіх надходження та видів вибуття грошових засобів.

З позицій стратегічного розвитку цей спосіб дозволяє оцінити ліквідність та платоспроможність підприємства. Проте його суттєвим недоліком є відсутність прямого взаємозв’язку між зміною обсягу грошових засобів та фінансовим результатом діяльності (прибутком).

Непрямий метод цей недолік усуває. Розрахунок грошового потоку проводиться від показника чистого прибутку з відповідними коригуваннями на статті, що не відображують рух реальних грошей. В основі розрахунку лежить форма фінансової звітності №2 “Звіт про фінансові результати”. За цим звітом визначаються грошові потоки у розрізі видів діяльності знизу вверх (від показника чистого прибутку до показника реалізації. Тому такий аналіз називається “нижнім”, а прямий метод – “верхнім”, оскільки починається з першої, “верхньої” статті.

Перевага непрямого методу полягає в тому, що він дозволяє встановити зв’язок між фінансовим результатом та власними оборотними засобами. З його допомогою можна оперативно виявити іммобілізовані грошові засоби і визначити шляхи їх мобілізації.

Недоліки методу:

• висока трудомісткість при складанні аналітичного звіту зовнішнім користувачем;

• недостатність при визначенні грошових потоків інформації фінансової звітності (виникає потреба залучення додаткових внутрішніх джерел інформації).

Ці недоліки можуть бути усуненні в умовах функціонування на підприємстві АРМ бухгалтера (оперативний доступ до інформації і швидкі розрахунки при відповідному програмному забезпеченні).

При проведенні аналізу доцільно застосовувати прямий та непрямий способи, які дозволять всебічно оцінити грошові потоки.

Починаючи з 2000 р. в Україні запроваджено обов’язкове формування підприємствами форми № 3 фінансової звітності “Звіт про рух грошових коштів”. Його заповнення регламентує П(С)БО4. Цей стандарт передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, у якому чистий прибуток трансформується у чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. Його суть полягає в коригуванні суми прибутку (збитку) від звичайної діяльності на негрошові статті: на фінансові результати, не пов’язані з операційною діяльністю, на зміни залишків за статтями оборотних активів і поточних зобов’язань, на зміни внаслідок надзвичайних подій. В результаті використання цього методу користувачу надається інформація лише про чисті надходження та вибуття грошових коштів при операційній діяльності.

Особливістю Звіту про рух грошових коштів є те, що показник “Чистий рух грошових коштів за звітний період ” (ряд 400 форми № 3) відомий заздалегідь. Він визначається як відхилення між сумами значень показників рядків 230 та 240 Балансу, розрахованими на кінець та на початок аналітичного періоду.

У країнах ближнього зарубіжжя (Росії, Білорусії) ця форма звітності складається прямим методом.

Основною метою аналізу грошових потоків є виявлення причин дефіциту або надлишку грошових коштів, напрямків їх відтоку або джерел їх надходження для контролю за поточною ліквідністю та платоспроможністю підприємства.

Причинами притоку грошових коштів можуть бути:

• збільшення короткотермінових пасивів, які вимагатимуть погашення у майбутньому (відтік грошових коштів);

• додаткова емісія акцій з метою збільшення акціонерного капіталу;

• розпродаж майна підприємства (основних засобів, виробничих запасів і т.д.);

• скорочення матеріальних оборотних активів.

Причинами відтоку грошових коштів можуть бути:

• сповільнення оборотності активів;

• збільшення матеріальних запасів та дебіторської заборгованості;

• збільшення обсягу реалізації, що тягне за собою зростання змінних статей витрат;

• перевищення норми виплат дивідендів акціонерам (рекомендована норма – 30% від чистого прибутку);

• сплачені штрафи, пені, неустойки за порушення положень при розрахунках з бюджетними та позабюджетними фондами;

Таким чином, причинами дефіциту грошових коштів можуть бути:

• надлишковість матеріальних оборотних активів та значна дебіторська заборгованість, відповідно зниження коефіцієнта оборотності оборотних активів;

• високі капітальні затрати, не забезпечені відповідними джерелами фінансування;

• висока частка позикового капіталу і відповідно значні суми виплати відсотків за користування ними;

• низька рентабельність продажу та капіталу (власного та позиченого).

Основною вимогою при оптимізації грошового потоку є та, що сукупний грошовий потік за усіма видами діяльності повинен прямувати до нуля, тобто нестача грошових коштів за окремим видом діяльності повинна компенсуватися надлишком коштів за іншим видом.

При управлінні грошовими потоками необхідно:

• продавати якомога більше;

• прискорювати оборотність оборотних активів, уникаючи їх дефіциту, що може призвести до спаду реалізації;

• скоротити до допустимого мінімуму терміни дебіторської заборгованості;

• досягти допустимо пізніх термінів виплати кредиторської заборгованості без збитків для майбутньої діяльності підприємства;

• використовувати гнучку систему знижок з цін на товари та послуги;

• використовувати будь-які переваги, знижки постачальників.

Ефективна система управління дебіторською, кредиторською заборгованістю та грошовими засобами передбачає:

• синхронізацію грошових потоків, а саме максимальне наближення термінів погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей;

• зменшення суми грошових коштів в дорозі (використання електронних грошей, електронних чекових переказів);

• продаж дебіторської заборгованості факторинговим компаніям чи банкам;

• термінова виписка рахунків на великі партії товарів;

• відтермінування проплати товарів покупцями для стимулювання їх попиту;

• продаж товарів за зниженими цінами при достроковій проплаті за них готівкою;

• одержання завдатку від покупця за товар на суму не меншу ніж залишок дебіторської заборгованості;

• організацію фінансового контролю за станом дебіторської заборгованості;

• орієнтацію на велику кількість покупців (їх диверсифікація) з метою уникнення ризику несплати за товар одним із покупців;

• селективність – виділення певних товарів, що не продаються у кредит у певні періоди часу.

Процес управління грошовими потоками починається з ретроспективного аналізу руху грошових коштів у звітному періоді. При цьому доцільно використати аналітичні таблиці за формами табл. 10.8 та табл. 10.9.

Поступлення та використання грошових коштів у аналітичному періоді були майже однаковими – 898 та 895 тис.грн. відповідно. Різниця (чистий позитивний притік) склала 3 тис.грн. На цю суму (на 75% – 3/4*100) зріс залишок грошових коштів (4 тис.грн.) на початок року, а на кінець періоду він склав 7 тис.грн.

Таблиця 10.8

Рух грошових коштів Франківського СТ у аналітичному періоді

тис.грн.

Показники	Надійшло у звітному періоді	Використано у звітному періоді	Зміна за період	Залишок коштів
Залишок на початок періоду	–	–	–	4
Рух коштів від операційної діяльності	194	118	76	–
Рух коштів від інвестиційної діяльності	0	350	-350	–
Рух коштів від фінансової діяльності	704	427	277	–
Разом зміна грошових коштів	898	895	3	–
Залишок на кінець періоду	–	–	–	7

Найбільший чистий притік грошових коштів спостерігається у фінансовій діяльності підприємства (+277 тис.грн.). Чистий притік від операційної діяльності склав 76 тис.грн. У той же час чистий відтік грошей у сумі 350 тис.грн. Відбувся при проведенні підприємством інвестиційної діяльності.

За даними табл. 10.9 видно, що основна маса грошей 78,4% або 704 тис.грн. надійшла на підприємство у результаті фінансової діяльності. Із них 62,03% становлять надходження за статтями власного капіталу. На надходження коштів при операційній діяльності припадає всього 21,6% або 194 грн. Протягом аналітичного періоду близько 50% використано на погашення позик, а близько 40% – на придбання необоротних активів. 10% витрат – це скорочення сукупної вартості оборотних активів. Останнє вимагає більш поглибленого аналізу і відповідної оцінки.

Таблиця 10.9

Структура грошових потоків Франківського СТ у аналітичному періоді

Показники	Сума, тис.грн.	Частка у сумі всіх джерел, %
Надходження грошових коштів
Від операційної діяльності
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	39	4,34
Амортизація	51	5,68
Сплата відсотків	16	1,78
Зменшення поточних зобов’язань	88	9,8
Разом від операційної діяльності	194	21,6
Від фінансової діяльності
Надходження власного капіталу	557	62,03
Отримані позики	14	1,56
Інші надходження	133	14,81
Разом від фінансової діяльності	704	78,40
Разом надходження коштів	898	100,00
Вибуття грошових коштів
Від операційної діяльності
Зменшення оборотних активів	89	9,94
Зменшення витрат майбутніх періодів	1	0,11
Сплачені відсотки	16	1,79
Сплачений податок на прибуток	12	1,34
Разом	118	13,18
Від інвестиційної діяльності
Придбання необоротних активів	350	39,11
Від фінансової діяльності
Погашення позик	427	47,71
Разом вибуття коштів	895	100,0

Одним із показників, що характеризують платоспроможність підприємства з позицій генерації грошових коштів є показник ліквідного грошового потоку або, як його ще називають, чиста кредитна лінія. Цей показник визначається як відхилення між сумою зміни довготермінових (ДК) та короткотермінових (КК) кредитів та позик та зміною суми грошових коштів (ГК) у аналітичному періоді, а саме:

ЛГП=ДК+КК–ГК.

Якщо ЛГП0, то ліквідний грошовий потік є надлишковим, а якщо ЛГП<0, – дефіцитним.

Цей показник може бути цікавим для інвесторів. Його можна розраховувати щомісячно і за динамікою оцінювати платоспроможність підприємства.

Оптимальний обсяг грошових коштів, необхідних для допустимої (беззбиткової) життєдіяльності промислового підприємства можна розрахувати за формулою:

ТГР=(Впост–А)/(р–Взм),

де ТТР – точка грошової рівноваги; Впост – сума постійних витрат; А – сума амортизаційних витрат (виключається із суми постійних витрат, так як не вимагає грошових затрат); р – ціна за одиницю продукції; Взм – сума змінних витрат на одиницю продукції.

Таким чином, вміле управління грошовими потоками дозволяє проводити більш гнучку фінансову політику та покращити маневрування як власними, так і позиченими коштами, сприятиме зменшенню витрат на сплату відсотків за боргами, підвищить ліквідність балансу, дозволить вивільнити кошти для інвестування у доходні об’єкти (зони росту обсягів діяльності підприємства).