- •1. Загальні проблеми безпеки авіаційних інформаційно-комунікаційних систем.
- •1.1. Основні поняття й визначення
- •1.2. Стандарти інформаційної безпеки
- •1.3. Сучасні методи й засоби оцінки стану безпеки
- •2.1. Структурна схема системи зв’язку та її елементи
- •2.2. Характеристики безперервних джерел та одержувачів повідомлень
- •2.2.1. Теорія розбірливості мови
- •2.2.2. Розбірливість мови при радіозв’язку
- •2.3.1. Елементи теорії інформації в застосуванні до мовного сигналу
- •2.3. Компресія мовних сигналів
- •2.3.2. Методи безпосередньої компресії
- •2.4. Статистичні характеристики мовних повідомлень
- •2.5. Параметрична компресія мовних сигналів
- •2.5.1. Загальні положення
- •2.5.2 Смугові вокодери
- •2.13. Функціональна схема полосного вокодера
- •Питання для самоперевірки
- •3.1 Класифікація каналів витоку інформації
- •3.2 Моделі електромагнитних каналів витоку інформації
- •3.2.1 Загальна характеристика бездротових мереж
- •3.2.2 Детерміновані моделі
- •3.2.3 Багатопроменеве поширення радіохвиль
- •3.2.3.1 Двопроменева модель поширення радіохвиль
- •3.2.3.2 Десятипроменева модель поширення радіохвиль
- •3.2.3.3 Узагальнена модель поширення радіосигналів
- •3.2.4 Емпіричні моделі
- •3.2.4.1 Кусочно-лінійна апроксимація втрат на трасі поширення радіохвиль
- •3.2.4.2 Модель Окамури
- •3.2.4.3 Модель Хата
- •3.2.4.4 Модель Уолфиша-Икегами
- •3.2.4.5 Модель Альсбрука і Парсона
- •3.2.4.6 Модель Уолфица-Бертони
- •3.2.4.7 Модель Лі
- •3.2.4.8 Модель Кся-Бертолі
- •3.2.4.9 Модель Егли
- •3.2.5 Найпростіша модель визначення втрат на трасі
- •3.3 Застосування моделі Хата для моделювання технічних каналів витоку інформації в службових приміщеннях.
- •3.3.1 Модель Хата, наружно-зовнішній зв'язок
- •3.3.2 Сферична модель, наружно- зовнішня
- •3.3.3 Комбінація різних сценаріїв розповсюдження
- •4.1. Загальна інформація
- •4.2. Радіомікрофони
- •4.3. Пристрої перехоплення телефонних повідомлень
- •4.4. Спеціальні пристрої прослуховування
- •4.5. Системи і пристрої відеоконтролю
- •4.5.1. Загальна інформація
- •4.6. Нелінійні радіолокатори
- •5.1. Класифікація засобів технічного захисту інформації в каналах загального користування.
- •5.2 Пристрої захисту інформації в телекомунікаційних системах
- •5.4. Скануючі приймачі
- •5.6 Випалювачі телефонних заставних пристроїв
- •5.7. Виявлювачі та придушувачі диктофонів і вч електронних пристроїв
- •5.8 Системи віброакустичного зашумлення
- •6.1. Основні принципи криптографії
- •6.2. Класифікація шифрів.
- •6.3. Симетрична криптографія.
- •6.4 Асиметрична криптографія та цифровий підпис.
- •7.1. Загальні положення
- •7.2. Аналогове скремблювання
- •7.3. Дискретизація мови з наступним шифруванням
- •7.4. Статистичний аналіз кодерів celp
- •7.5. Багатопозиційні фазова та амплітудно-фазова модуляція
- •7.6. Критерії оцінки систем закриття мови
- •7.7. Вимоги до комплексної системи захисту інформації в авіаційних інформаційно-комунікаційних системах
3.2.3.1 Двопроменева модель поширення радіохвиль
Двопроменева модель (рис. 3.2) застосовується у випадках, коли прийнятий сигнал складається з двох складових: прямої хвилі й відбитої від поверхні Землі.
Перша
складова визначається з формули втрат
при поширенні у
вільному просторі (3.33). Відбитий промінь
представлений на рис. 3.2 сегментами
й
.
Використовуючи метод
накладення, одержимо, що прийнятий
сигнал у двопроменевій моделі
де
— тимчасова затримка відбитого від
землі сигналу щодо складової прямого
сигналу; R —
коефіцієнт відбиття від землі; Gr
— результат взаємодії
полів з обліком
діаграмам спрямованості передавальної
й приймальні антен для
й
.
Якщо переданий сигнал є вузькосмуговим
щодо тимчасової
затримки
то
.
Таким чином, потужність прийнятого сигналу для розглянутої моделі
(3.33)
де
—
різниця фаз між двома складовими
прийнятого сигналу. Якщо d
— відстань між антенами;
ht
— висота передавальної
антени;
- висота прийомної антени, то різниця
фаз визначається як:
Рис. 3.2 Двопроменева модель поширення радіохвиль
.
(3.34)
Як було відзначено
раніше, рівняння (3.33) добре використовується
з емпіричними
даними. Розкид по
затримці для двопроменевої моделі —
це додаткова затримка при відбитті від
землі
.
Коефіцієнт
земного відбиття визначається
як:
де
- для вертикальної й горизонтальної
поляризацій відповідно.
- діелектрична постійна
поверхні, що
для землі або дорожнього покриття
приблизно дорівнює
діелектричної постійної діелектрика
(
= 15).
Якщо d досить
велике, те
,
тоді
Для асимптотично великого
значення d маємо
й
.
Підстановка цих апроксимованих значень
у вираження (3.33) показує, що потужність
прийнятого сигналу приблизно становить:
.
(3.35)
Таким чином, при більших значеннях d потужність прийнятого сигналу зменшується обернено пропорційна четвертому ступеню d.
Апроксимація для критичної
відстані dc
може бути отримана
шляхом підстановки
замість
в (3.35), що дає dc
=
.
Отриманий параметр
використається при побудові стільникових
систем зв’язку для визначення оптимального
розміру стільника.
Якщо взяти
середнє від максимального й мінімального
значень у вираженні
(3.33), то отримані втрати потужності
можуть бути
апроксимовані шляхом розподілу кривих
втрат потужності на дві області.
Для d < dc
середнє
зменшення потужності за відстанню
відповідає втратам у вільному просторі.
Для
зменшення
потужності залежить від відстані, що
описується законом зменшення
обернено пропорційне четвертому ступеню
від відстані
(3.36).
Ці апроксимації лежать в
основі спрощеної моделі для середнього
значення прийнятої потужності (при
цьому передбачається, що
):
(3.36)
Де
-
являє
собою лінійну апроксимацію зменшення
потужності сигналу.
Для цієї апроксимації т
= 4, тобто має місце
експонентне зниження потужності при
більших
;
—
емпірична постійна; q —
параметр, що визначає плавність зміни
величини втрат на трасі в області
переходу поблизу
.
