5.8 Системи віброакустичного зашумлення

Системи віброакустичного зашумлення призначені для запобігання прослуховування приміщення створенням шумової смуги звукових частот.

Іншою особливістю приладу є генерація мовноподібної перешкоди, що ефективно ускладнює відновлення й обробку інформації навіть у тому випадку, якщо рівень перешкоди не перевищує рівень мовного сигналу перехопленої інформації. Підключення джерела мовноподібної перешкоди (зовнішнього диктофона з попередньо записаною мовою) до приладу здійснюється через лінійний вхід. Це дозволяє зменшити рівень шумового сигналу, який підводиться до випромінювача (у порівнянні із шумовою перешкодою), що, у свою чергу, приводить до зменшення паразитного шуму в приміщенні.

Віброзашумлення елементів приміщення, що захищається, забезпечується за допомогою вібро- та аудіовипромінювачів, що підключаються до відповідних виходів генератора. Вібровипромінювачі використовуються для зашумлення огороджувальних конструкцій (стін, стелі, підлоги, вікон, дверей, труб тепло-, водо- і газопостачання). Аудіовипромінювачі використовуються для зашумлення простору над стелею, вентиляційних каналів, дверних тамбурів та ін.

Розділ 6. Основи криптографії та шифрування.

6.1. Основні принципи криптографії

Одним з перших в історії документально – засвідченими прикладом шифрування є шифр Цезаря (І в. до н.е.), яким складався із заміни одних літер на відповідні їм інші літери у всьому тексті. Закон заміни був дуже простий. Під час шифрування повідомлення замість п’ятої літери латинського алфавіту ставилось друга, замість четвертої – перша, замість третьої – двадцять шоста і т.д. під час дешифрування зсув треба було роботи в прямому напрямку: замість першої літери брати четверту і т.д.

У сучасній термінології шифр Цезаря та його модифікації відносяться до одноалфавітних підстановок або одно алфавітних замін.

В протилежність розвитку криптографії стала поява криптоаналізу, який досить швидко знайшов слабкі місця у зазначених вище методах шифрування.

Значною модифікацією одноалфовітної заміни є шифр, який носить назву квадрату Полібія або тюремною азбукою. У ньому символи алфавіту розміщують в квадрат та замість букви в письмі записують пару чисел: номер строки та номер стовпця чарунки. У XVI сторіччя Д. Кардано винайшов новий тип шифра, заснований на дуже простій але надійній перестановці Літер повідомлення. Для шифрування Кардано запропонував використовувати квадрат з прорізаними в ньому декільками чарунками. Чарунки прорізалися таким чином, щоб при повороті квадрата навколо свого центру на 90º , потім на 180º та 270º у отворах почергово з’являлись всі позиції первісного квадрата по одному разу При шифруванні квадрат покладають на аркуш для послання спочатку в первісному положенні та пишуть зліва направо зверху вниз першу порцію повідомлення Для дешифрування треба мати точну кожного того квадрата, яким користувався шифрувальник та повторити з нею ті самі повороти.

Цей пристрій досить зручний для зберігання та забезпечує гарну стійкість шифру. Так, маючи квадрат з прорізями розміром M*N для розшифровки треба перебрати варіанти. Наприклад, якщо N=6, то число переборів дорівнюватиме 262144.

Такі шифри, які не модифікують літери повідомлення, а тільки змінюють їх розташування, називають перестановочними.

Після Д.Кардано французьким дипломатом Віженером була запропонована модифікація шифру замін, яка одержала назву таблиця Віженера. Для шифрування за цією схемою потрібна таблиця з 26 латинських алфавітів, у кожному з яких за якимось законом змінено порядок букв та секретне слово-пароль, яке відоме тільки відправнику та одержувачу повідомлення. Такий шифр отримав назву багатоалфавітної заміни.

Подальшою модифікацією цього способу стало шифрування за книгою, коли відправник та одержувач повідомлення домовляються про однакову книгу одного й того ж видавництва. При шифруванні відправних вибирає в ній довільне місце та записує замість пароля який повторюється під первісним повідомленням у всю його довжину текст з книги, починаючи з того місця. Само кодування ведеться по тій же схемі, що й в схемі Віженера. Одержувач іншим каналам зв’язку отримає сторінки та слова в книжці. З якого почалася шифрування.

З XIX сторіччя криптографія перейшла на якісно інший рівень – почалася ера цифрової криптографії .

В 20-х роках ХХ сторіччя Г. Вернам запропонував автоматизувати шифрування телетайпних повідомлень за такою схемою. Інформація на телетайпі стрічці являє собою послідовність отворів та не пробитих ділянок , які відповідають “0” та “1”. Вернам запропонував на передавальній стороні розмістити замкнену в кінце строчку з досить довгою послідовністю схожих “0” та “1”, яка відіграє роль паролю . в момент передачі чергового імпульсу в канал зв’язку стрічка пароль, зсувається на одну позицію і з неї зчитується поточне двоічне значення. Якщо був зчитано “0”, то первісний двоічний сигнал не змінювався, яка на стрічці паролі в цьому місці виявилась “1” то первісний сигнал інвертувався на приймальний стороні повинна бути присутня точно така ж стрічка і, притому у тому ж початковому положенні, що й у відправника.

Таким чином, тут вперше була застосована операція складання за модулем 2, яка стала базою у цифровій криптографії. Така операція має ще назву “виняткове ЧИ” і записується як “ ” або XOR (від англійського Exclusive OR). У відношенні складання за модулем 2 цікавий ще один факт – зворотний до нього, тобто відновлення. Операцією є окрім віднімання за модулем 2 ще й сама ця операція, тобто для яких X та Y виконується . І ця дуже зручна якість нерідко застосовується в різноманітних сучасних шифрах та схемах.

Іншим цікавим моментом виявилось те, що роблячи стрічку довжиною у довжину повідомлення можна зробити шифр абсолютно стійким.

Недоліком такої схеми є незручність зберігання великого паролю та його одноразовість.