4.1. Загальна інформація

Бурхливий розвиток техніки, технології, інформатики в останні десятиліття викликав ще більш бурхливий розвиток технічних пристроїв і систем розвідки. Справді, занадто часто виявлялося вигідніше витратити N-у суму на добування, наприклад, технології, що вже існує, ніж у декілька разів більшу на створення власної. А в політиці чи у військовій справі виграш іноді виявляється просто безцінним. У створення пристроїв і систем ведення розвідки вкладалися і вкладаються величезні кошти у всіх розвинутих країнах. Сотні фірм багатьох країн активно працюють у цій галузі. Серійно виробляються десятки тисяч моделей "шпигунської" техніки. Ця галузь бізнесу давно і стійко зайняла своє місце в загальній системі економіки Заходу і має міцну законодавчу базу. У західній пресі можна знайти дуже захоплюючі документи про існування і роботу міжнародної організації промислового шпигунства "Спейс Інкорпорейтед", а також познайомитися зі спектром послуг, пропонованих цією компанією. Так, англійська газета "Піпл" повідомляє, що серед клієнтів компанії є не тільки промисловці, але й організовані злочинні угруповання. Як і будь-який бізнес, коли він вигідний, торгівля секретами розширює область діяльності, знаходячи для свого процвітання вигідний ґрунт. Так, в Ізраїлі, за прикладом США, починають відноситься до ведення розвідки в економічній області як до вигідного бізнесу. Як підтвердження можна привести факт створення колишнім прес-секретарем ізраїльської армії Ефраїмом Лапідом спеціалізованої фірми "Іфат", що займається збором й аналізом інформації, яка могла б зацікавити різних замовників (у тому числі й міністерство оборони). На думку Е. Лапіда, Ізраїль, який відрізняється великим спектром міжнародних зв'язків, вибором іноземної преси і вдалим геополітичним положенням, є "зручною" державою для організації і ведення "бізнесу-розвідки". Французький журнал ділових кіл "Антреприз" так характеризує національні риси промислового шпигунства: "... найбільш агресивними є японці. Шпигунство на Сході носить систематичний і централізований характер. Що стосується американців, то вони приділяють значну частину свого часу взаємному шпигунству...'' Тематики розробок на ринку промислового шпигунства охоплюють практично всі сторони життя суспільства, безумовно орієнтуючись на найбільше фінансово вигідні. У Росії після 1917 року ведення комерційної розвідки знаходилося під суворим контролем держави. У Радянському Союзі в цій області були зосереджені чудові, якщо не сказати кращі, фахівці. Видатним досягненням було і залишиться на багато років диво технічної розвідки - будинок посольства США в Москві, перетворене у величезне "вухо", у якому кожен подих, кожен шерех був доступний для запису й аналізу. Датчики знаходили навіть у зварених сталевих конструкціях будинку, причому по щільності матеріалу вони відповідали навколишньому металу і були недоступні для рентгенівського аналізу. Ці системи були здатні функціонувати автономно десятки років. Американці змушені були відмовитися від використання цього будинку, навіть незважаючи на те що колишній глава КДБ Вадим Бакатін передав їм схему побудови цієї системи [ 1].

Катастрофа СРСР і розвиток вільної ринкової економіки відродили попит на техніку подібного роду. Фахівці військово-промислового комплексу, що залишились без роботи, не перестали запропонувати свої послуги у цій області. Спектр послуг широкий: від примітивних радіопередавачів до сучасних апаратно-програмних комплексів ведення розвідки. Звичайно, в Росії та Україні немає ще великих фірм, що роблять техніку подібного роду, немає і такого достатку моделей, як на Заході, але техніка наших виробників цілком порівнянна за своїми характеристиками з аналогічною західною, а іноді краще й дешевше. Зрозуміло, мова йде про порівняння техніки, що є у відкритому продажу. Природно, апаратура, використовувана спецслужбами (її кращі зразки), набагато перевершує за своїми можливостями техніку, використовувану комерційними організаціями. Як приклад можна привести найменший і найдорожчий у світі радіомікрофон, габарити якого не перевищують чверті олівцевої гумки. Цей мініатюрний передавач живиться від ізотопного елемента і здатний протягом року сприймати і передавати на приймальний пристрій, розташований у півтора кілометрах, розмову, що ведеться в приміщенні пошепки. Крім того, вже зараз виробляються "клопи", що можуть записувати перехоплену інформацію, зберігати її протягом доби чи тижня, передати в режимі швидкодії за мілісекунду, стерти запис і почати процес знову.

У вже згадуваному новому будинку американського посольства елементи радіозакладок були розосереджені по бетонних блоках, представляючи собою кремнієві вкраплення. Арматура використовувалася як провідники, а порожнечі – як резонатори й антени. Аналізуючи досвід розвитку подібної техніки, можна зробити висновок, що можливість її використання комерційними організаціями є тільки справою часу. Виділимо основні групи технічних засобів ведення розвідки [2].

Радіопередавачі з мікрофоном (радіомікрофони):

• з автономним живленням;

• з живленням від телефонної лінії;

• з живленням від електромережі;

• керовані дистанційно;

• які використовують функцію включення за наявністю голосу;

• напівактивні;

• з накопиченням інформації і передачею в режимі швидкодії .

Електронні "вуха":

• мікрофони з проводами;

• електронні стетоскопи (що прослухують через стіни);

• мікрофони з гострою діаграмою спрямованості;

• лазерні мікрофони;

• мікрофони з передачею через мережу 220 В;

• прослуховування через мікрофон слухавки;

• гідроакустичні мікрофони.

Пристрої перехоплення телефонних повідомлень:

• безпосереднього підключення до телефонної лінії;

• підключення з використанням індукційних датчиків (датчики Хола й ін.);

• з використанням датчиків, розташованих всередині телефонного апарата;

• телефонний радіоретранслятор;

• перехоплення повідомлень стільникового телефонного зв'язку;

• перехоплення пейджерних повідомлень;

• перехоплення факсів-повідомлень;

• спеціальні багатоканальні пристрої перехоплення телефонних повідомлень.

Пристрої прийому, запису, керування:

• приймач для радіомікрофонов;

• пристрої запису;

• ретранслятори;

• пристрої запису і передачі в прискореному режимі;

• пристрої дистанційного керування.

Відео системи запису і спостереження.

Системи визначення місце розташування контрольованого об’єкта.

Системи контролю комп’ютерів і комп’ютерних мереж.

Далі розглянемо основні характеристики технічних засобів ведення розвідки.