4.6. Нелінійні радіолокатори

Однією з найбільш складних задач у галузі захисту інформації є пошук закладних пристроїв, які не використовують радіоканал для передавання інформації, а какож радіозакладок, що знаходяться у пасивному стані. Для таких пристроїв скануючі (панарамні) радіоприймачі, аналізатори спектру або детектори поля не є ефективними.

В зв’язку з цим, ця проблема й привела до появи зовсім нового виду пошукового приладу, який отримав назву нелінійного радіолокатора. своєю назвою він зобов’язаний фізичному принципу, який закладений в нього для виявлення підслуховуючих пристроїв.

Cправа в тому, що всі ці пристрої мають в своїй основі напівпровідникові елементи (діоди, транзистори, мікросхеми), для яких характериний нелінійний вид вольт-амперної характеристики. Наявність такого нелінійного зв’язку призводить до появи на виході напівпровідникового приладу великої кількості гармонік з частотами , де , а – частота зондуючого сигнала, який діє на вході напівпровідникового приладу.

Таким чином, нелінійний локатор – це пристрій, який реалізує такий принцип: випромінює електромагнітну хвилю з частотою , а приймає перевипромінені сигналина частотах . Якщо такі сигнали будуть виявлені, то в зоні дії локатора є напівпровілникові елементи, та їх необхідно перевірити на можливу належність до закладних пристроїв.

Таким чином, нелінійний локатор виявляє тільки радіоелектронну апаратуру та, на відмінність від класичного лыныйного радыолокатора, «не бачить» выдбиття выд оточуючих предметів, тобто має високу вибірковість.

Джерелом завад для його роботи можуть слугувати контакти зі слабкими прижимами, для якиххарактерна наявність проміжного окисного шару. В рідких випадках небажаний ефект можуть дати паяні та зварні з’єднання.

причина виникнення вказаних завад пов’язана з тим, що слабкі металічні контакти, як правило, являють собою квазілінійні елементи з нестійкими p-n переходами, які повэязані з наявністю окислів на поверхні металу.

Треба відзначити, що нелінійні локатори знайшли застосування і в «мирному» житті. Наприклад в системах контролю виносу речей з магазину «пошуку людей» у снігових завалах та зруйнованих будівлях, контроль багажу авіапасажирів та таке інше.

Серійний випуск локаторів розпочався у 1980 році в США (локатор Supercout), а в 1981 з’явився британський локатор Broom та радянський «Орхидея» (1982 рік).

Зараз на ринку представлена велика кількість нелінійних локаторів вартістю від 10 тис. грн. до 150 тис. грн.

До основних характеристик нелінійних локаторів відносять:

– значення робочих частот зондуючих сигналів;

– режим випромінювання та потужність передавача;

– форма, геометричні розміри та поляризація антени;

– точність визначення місця об’єкта перевипромінювання;

– чутливість радіоприймача;

– максимальна дальність дії;

– кількість гармонік, що аналізуються;

– розміри та вага.

Значення робочих чатот передавачів учіх типів локаторів знаходяться в межах від 400 до 1000 МГц (для приймачів ці показники відповідно вдвічі або втричі більші). Але, більшість пристрохв мають частоту близьку до 900 МГц.

Нажаль, більшість нелінійних радіолокаторів працюють на фіксованих частотах без можливості перестройки, а це погіршує їх екстплуатаційні характеристики. Взагалі, більш зручні в експлуатації локатори, які мають можливість перестройки в межах якогось діапазону. Наприклад, «Orion (MJE-400)» забезпечує автоматичний режим вибору робочої частоти в діапазоні 880÷1000 МГц. Її оптимальне значення визначається за найкращими умовами прийому для другої гармоніки частоти зондуючого сигналу.

Від робочої частоти залежить форма та геометричні розміри антени, важливою характеристикою яких є поляризація. Передавальні антени мають як правило, лінійну, а приймальні – колову поляризацію.

Точність визначення місця знаходження радіоелектронного пристроя складає декільки сантиметрів.

Режим роботи нелінійного локатора буває безперервним та імпульсним.

Потужність локаторів у безперервному режимі складає від 10 до 850 мВт і обмежена 3÷5 Вт, а в імпульсному режимі від 5 до 400 Вт з обмеженням в 400 Вт. Причина обмежень криється в тому, що локатори можуть створювати проблеми в плані електромагнітної сумісності із засобами зв’язку, навігації, телебачення, датчиками пожежної та охоронної сигналізації. крім того, зондуюче випромінювання меє негативний вплив на операторів, які експлуатують апаратуру.

Деякі сучасні нелінійні локатори мають можливість змінювати потужність зондуючого сигналу. Наприклад, локатор NJE-400 змінює потужність від 0.01 до 1 Вт.Чутливість приймачів сучасних нелінійних локаторів знаходиться в мажах 10^-15 ÷ 10^-11 Вт. У імпульсних вона дещо гірше. Більшість приймачів мають чутливість, яка регулюється в межах 30÷50 дБ.

Дальність дії більшості локаторів не перевищує 0.5 м.

Глибина виявлення об’єктів у маскуючому середовищі залежить від матеріалу, з якого виготовлені стіни та складає від декількох см до 0.5 м.

Кількість гармонік, які аналізуються одночасно є важливою характеристикою, яка характеризує переваги локаторів, що виявляють більше однієї гармоніки.

Сучасні нелінійні локатори мають невеликі розміри, вагу та дозволяють проацювати як від електромережі, так і від автономних джерел живлення.

Треба зазначити, що нелінійні локатори повністю не вирішують задачу виявлення закладок у приміщенні. Наприклад, якщо це закладка.

Питання для самоперевірки:

1. Назвіть основні групи пристроїв та систем технічної розвідки.

2. Яке призначення радіомікрофона?

3. Назвіть основні технічні характеристики радіомікрофонів.

4. Яким може бути конструктивне виконання радіомікрофонів?

5. Охарактеризуйте пристрої прийому інформації, одержаної за допомогою радіомікрофона.

6. Назвіть основні методи прослуховування телефонних ліній.

7. Які способи підключення до телефонних ліній ви знаєте?

8. Для чого використовуються телефонні радіоретранслятори?

9. Як можна використати телефонну лінію для прослуховування принципів?

10. Назвіть які існують спеціальні пристрої прослуховування?

Розділ 5. Методи захисту інформації в системах звязку та передавання даних