- •1. Загальні проблеми безпеки авіаційних інформаційно-комунікаційних систем.
- •1.1. Основні поняття й визначення
- •1.2. Стандарти інформаційної безпеки
- •1.3. Сучасні методи й засоби оцінки стану безпеки
- •2.1. Структурна схема системи зв’язку та її елементи
- •2.2. Характеристики безперервних джерел та одержувачів повідомлень
- •2.2.1. Теорія розбірливості мови
- •2.2.2. Розбірливість мови при радіозв’язку
- •2.3.1. Елементи теорії інформації в застосуванні до мовного сигналу
- •2.3. Компресія мовних сигналів
- •2.3.2. Методи безпосередньої компресії
- •2.4. Статистичні характеристики мовних повідомлень
- •2.5. Параметрична компресія мовних сигналів
- •2.5.1. Загальні положення
- •2.5.2 Смугові вокодери
- •2.13. Функціональна схема полосного вокодера
- •Питання для самоперевірки
- •3.1 Класифікація каналів витоку інформації
- •3.2 Моделі електромагнитних каналів витоку інформації
- •3.2.1 Загальна характеристика бездротових мереж
- •3.2.2 Детерміновані моделі
- •3.2.3 Багатопроменеве поширення радіохвиль
- •3.2.3.1 Двопроменева модель поширення радіохвиль
- •3.2.3.2 Десятипроменева модель поширення радіохвиль
- •3.2.3.3 Узагальнена модель поширення радіосигналів
- •3.2.4 Емпіричні моделі
- •3.2.4.1 Кусочно-лінійна апроксимація втрат на трасі поширення радіохвиль
- •3.2.4.2 Модель Окамури
- •3.2.4.3 Модель Хата
- •3.2.4.4 Модель Уолфиша-Икегами
- •3.2.4.5 Модель Альсбрука і Парсона
- •3.2.4.6 Модель Уолфица-Бертони
- •3.2.4.7 Модель Лі
- •3.2.4.8 Модель Кся-Бертолі
- •3.2.4.9 Модель Егли
- •3.2.5 Найпростіша модель визначення втрат на трасі
- •3.3 Застосування моделі Хата для моделювання технічних каналів витоку інформації в службових приміщеннях.
- •3.3.1 Модель Хата, наружно-зовнішній зв'язок
- •3.3.2 Сферична модель, наружно- зовнішня
- •3.3.3 Комбінація різних сценаріїв розповсюдження
- •4.1. Загальна інформація
- •4.2. Радіомікрофони
- •4.3. Пристрої перехоплення телефонних повідомлень
- •4.4. Спеціальні пристрої прослуховування
- •4.5. Системи і пристрої відеоконтролю
- •4.5.1. Загальна інформація
- •4.6. Нелінійні радіолокатори
- •5.1. Класифікація засобів технічного захисту інформації в каналах загального користування.
- •5.2 Пристрої захисту інформації в телекомунікаційних системах
- •5.4. Скануючі приймачі
- •5.6 Випалювачі телефонних заставних пристроїв
- •5.7. Виявлювачі та придушувачі диктофонів і вч електронних пристроїв
- •5.8 Системи віброакустичного зашумлення
- •6.1. Основні принципи криптографії
- •6.2. Класифікація шифрів.
- •6.3. Симетрична криптографія.
- •6.4 Асиметрична криптографія та цифровий підпис.
- •7.1. Загальні положення
- •7.2. Аналогове скремблювання
- •7.3. Дискретизація мови з наступним шифруванням
- •7.4. Статистичний аналіз кодерів celp
- •7.5. Багатопозиційні фазова та амплітудно-фазова модуляція
- •7.6. Критерії оцінки систем закриття мови
- •7.7. Вимоги до комплексної системи захисту інформації в авіаційних інформаційно-комунікаційних системах
2.1. Структурна схема системи зв’язку та її елементи
У процесі людської діяльності виникає потреба в передачі відомостей з місця їх виникнення до деякої віддаленої точки. Сукупність відомостей, або інформацію, яка повинна бути передана, називають повідомленням, а саме джерело виникнення – джерелом повідомлення (ДП).
Залежно від характеру повідомлення (кількості станів, в якому воно може знаходитись) розрізняють безперервні та дискретні повідомлення.
Для передачі повідомлення по лінії зв’язку використовують деякий фізичний процес як матеріальний носій інформації. Фізична величина, яка змінюється та відтворює стан джерела повідомлення, називається сигналом. Прикладом сигналів можуть бути струм у проводі, акустична хвиля в повітрі, електромагнітне поле і ін.
Будь-який сигнал можна подати
у вигляді функції
,
де
,
.
Якщо множини Х
та Т
мають нескінченну кількість елементів,
то такі сигнали називають аналоговими.
Якщо тільки множина Т
має кінцеву кількість елементів, то
сигнали називають дискретними. У разі,
коли Х
та Т
мають фіксовану кількість елементів,
сигнали називають цифровими. Пристрої,
які перетворюють повідомлення в сигнал,
називають перетворювачами повідомлень
(ПП). В якості ПП виступають мікрофони
або ларингофони.
Середовище, в якому поширюється сигнал від передавача до приймача, називають лінією зв’язку. Лінії зв’язку (ЛЗ) бувають акустичні та електричні і в свою чергу поділяються на радіолінії та проводні лінії зв’язку.
В системах радіозв’язку для передачі сигналів за допомогою радіоліній використовують радіопередавачі (РПД) та радіоприймачі (РПМ).
Сукупність пристроїв, які забезпечують незалежну передачу та прийом інформації від джерела повідомлень до одержувача повідомлення (ОП), називають каналом зв’язку (КЗ).
Система зв’язку (СЗ) – це впорядкована сукупність каналу зв’язку, джерела та одержувача повідомлень, яка характеризується заданими правилами перетворення повідомлення в сигнал і відновлення повідомлення за прийнятим сигналом. Основним призначенням системи зв’язку є передача із заданою якістю інформації від джерела до одержувача повідомлення [1].
Структурна схема системи зв’язку показана на рис. 2.1.
Рис.2.1. Структурна схема системи зв’язку
Крім вищезгаданих скорочень, на рис. 2.1:
З – джерело завад; СЧ – синтезатор частот; ПС – перетворювач сигналу в повідомлення.
Системи зв’язку можна класифікувати за такими ознаками:
за призначенням:
системи радіомовлення та телебачення;
системи професійного зв’язку;
за видом джерела повідомлення:
СЗ для передачі безперервних повідомлень;
СЗ для передачі дискретних повідомлень;
за видом сигналу:
аналогові СЗ;
дискретні СЗ;
цифрові СЗ;
за видом модуляції:
системи з амплітудною модуляцією;
системи з частотною модуляцією;
системи з фазовою модуляцією;
системи з імпульсною модуляцією;
системи з шумоподібними сигналами;
за частотами, що використовуються;
за кількістю повідомлень, які передаються одночасно:
одноканальні СЗ;
багатоканальні СЗ;
за порядком обміну повідомленнями і т. ін.
