- •Лекція 1.Предмет, методи і завдання дисципліни
- •1.1 Природа економетрії. Роль економетричних досліджень в економіці
- •1.2 Предмет, цілі, завдання та структура курсу. Місце і значення курсу серед дисциплін фундаментальної підготовки фахівців з економіки. Взаємозв’язки курсу із суміжними дисциплінами
- •1.3 Особливості економетричних моделей
- •1.4 Вибір змінних і структура зв’язків.
- •1.5 Роль і місце економетричних моделей в математичному моделюванні
- •Лекція 2.Методи побудови загальної лінійної моделі
- •2.1 Загальний вигляд лінійної економетричної моделі, її структура та етапи побудови. Лінійна модель з двома змінними.
- •2.3 Оператор оцінювання 1мнк
- •2.2 Передумови застосування методу найменших квадратів (1мнк)
- •2.4 Верифікація моделі
- •2.5 Перевірка значущості та довірчі інтервали
- •2.6 Прогнозування за лінійною моделлю
- •2.7 Методи побудови багатофакторної регресійної моделі
- •2.8 Етапи дослідження загальної лінійної моделі множинної регресії. Визначення параметрів рівняння регресії.
- •2.9 Розрахунок коефіцієнтів множинної лінійної регресії
- •Лекція 3.Мультиколінеарність та її вплив на оцінки параметрів моделі
- •3.1 Поняття мультиколінеарності. Її вплив на оцінки параметрів моделі
- •3.2 Ознаки мультиколінеарності
- •3.3 Алгоритм Фаррара-Глобера
- •3.4 Методи усунення мультиколінеарності
- •Лекція 4.Емпіричні методи кількісного аналізу на основі статистичних рівнянь
- •4.1 Виміри і нечислові ознаки
- •4.2 Непараметричні (емпіричні) методи та доцільність їх застосування
- •4.3 Критерії відмінності між групами (незалежні вибірки)
- •4.4 Критерії відмінності між групами (залежні вибірки)
- •4.5 Критерії залежності між змінними
- •Лекція 5.Узагальнений метод найменших квадратів
- •4.1 Поняття гомо- і гетероскедастичності. Вплив гетероскедастичності на властивості оцінок параметрів
- •4.2 Методи визначення гетероскедастичності
- •5.3 Усунення гетероскедастичності трансформуванням початкової моделі
- •4.4 Узагальнений метод найменших квадратів (метод Ейткена) оцінок параметрів лінійної економетричної моделі з гетероскедастичними залишками. Прогноз за моделлю.
- •Лекція 6.Побудова економетричної моделі з автокорельованими залишками Анотація
- •6.1 Природа і наслідки автокореляції
- •6.2 Методи визначення автокореляції. Критерій Дарбіна-Уотсона. Критерій фон Неймана
- •6.3 Коефіцієнти автокореляції та їх застосування
- •6.4 Моделі з автокорельованими залишками
- •Лекція 7.Економетричні моделі на основі системи структурних рівнянь
- •7.1 Системи одночасних структурних рівнянь
- •7.2 Структурна і зведена форми моделі
- •7.3 Проблеми ідентифікації. Строго ідентифікована, неідентифікована і надідентифікована системи рівнянь
- •7.4 Проблема оцінювання параметрів системи, загальна характеристика методів. Непрямий метод оцінювання параметрів строго ідентифікованої системи рівнянь
- •7.5 Двокроковий метод найменших квадратів оцінювання параметрів надідентифікованих систем одночасних рівнянь (2мнк-оцінка)
- •7.6 Трикроковий метод найменших квадратів
- •7.7 Рекурсивні системи одночасних рівнянь, їх характеристика, можливість застосування мнк-оцінки для розрахунку параметрів рекурсивних систем
- •7.8 Прогноз і загальні довірчі інтервали
- •Лекція 8.Методи ІнструментальнИх зміннИх
- •8.1 Сутність методу інструментальних змінних
- •8.2 Оператор оцінювання Вальда
- •8.3 Особливості оцінювання методом Бартлета
- •8.4 Оператор оцінювання Дарбіна
- •8.5 Помилки вимірювання змінних
- •Лекція 9.Економетричні моделі динаміки
- •9.1 Методи моделювання часових рядів
- •9.2 Перевірка гіпотези про існування тренда
- •9.3 Моделювання тенденції часового ряду: згладжування та аналітичне вирівнювання
- •9.4 Моделювання сезонних та циклічних коливань
- •Лекція 10.Моделі розподіленого лагу
- •10.1 Поняття лагу і лагових змінних
- •10.2 Моделі розподіленого лагу
- •10.3 Оцінка параметрів моделей з лагами в незалежних змінних: метод послідовного збільшення кількості лагів, перетворення Койка (метод геометричної прогресії)
- •10.4 Оцінювання параметрів авторегресійних моделей
- •10.5 Виявлення автокореляції залишків в авторегресійних моделях
- •10.6 Авторегресійне перетворення
- •У всіх цих перетвореннях поточне значення yt змінної y виражається тільки через її попередні значення і випадкову складову (білий шум) ut.
- •10.7 Перетворення методом ковзного середнього
- •10.8 Перетворення arma і arima
6.2 Методи визначення автокореляції. Критерій Дарбіна-Уотсона. Критерій фон Неймана
Найбільш
простим і розповсюдженим методом
виявлення автокореляції випадкових
залишків регресійної моделі є графічний
метод. Є декілька варіантів графічного
визначення автокореляції. Один з них,
пов’язуючий відхилення
з
їх порядковими номерами, наведений на
рисунку 6.1. Це так звані, послідовно-часові
графіки. В цьому випадку по осі абсцис
зазвичай відкладають або момент
отримання статистичних даних, або
порядковий номер спостереження, а по
осі ординат відхилення.
Природно припустити, що на рисунку 6.3, а-г є певні зв’язки між відхиленнями, тобто автокореляція присутня. Відсутність залежності на рисунку 6.3 д, скоріш всього, свідчить про відсутність автокореляції.
Рисунок 6.3
Наприклад,
на рис. 6.3, б відхилення на початку
негативні, потім позитивні, потім знову
негативні. Це свідчить про наявність
між відхиленнями певної залежності.
Більше того, можна стверджувати, що в
цьому випадку має місце позитивна
автокореляція залишків. Вона становиться
наглядною, якщо графік 6.3, б доповнити
графіком залежності
від
,
котрий в цьому випадку орієнтовно буде
виглядати так.
Рисунок 6.4
Переважна більшість точок на цьому графіку розташоване в І та ІІІ четвертях декартової системи координат, підтверджуючи позитивну залежність між сусідніми відхиленнями.
Слід сказати, що в сучасних економетричних пакетах аналітичний вирах регресії додається графічним представленням результатів. На графік реальних коливань залежної змінної накладається графік коливань змінної по рівнянню регресії. Співставивши ці два графіки, можна висунути гіпотезу про наявність автокореляції залишків. Якщо ці графіки перетинаються рідко, то можна припустити наявність автокореляції залишків.
Критерій Дарбіна-Уотсона
Це простий критерій наявності автокореляції між сусідніми членами.
Тест Дарбіна-Уотсона базується на простій ідеї: якщо кореляція похибок регресії не дорівнює нулю, то вона присутня в залишках регресії , що отримуються в результаті застосування 1МНК. В тесті Дарбіна-Уотсона для оцінки кореляції використовується статистика виду:
(6.2)
Для даного критерію існує два порогових значення dн і dв, що залежать тільки від числа спостережень, числа регресорів і рівня значимості.
Якщо фактично спостережуване значення d:
а)
,
то гіпотеза про відсутність автокореляції
не відхиляється (приймається);
б)
чи
,
то питання про прийняття гіпотези
залишається відкритим (область
невизначеності критерію);
в)
,
то приймається альтернативна гіпотеза
про позитивну автокореляцію;
г)
,
то приймається альтернативна гіпотеза
про негативну автокореляцію.
Зобразимо результат Дарбіна-Уотсона графічно:
Рисунок 6.5 – Зони автокореляційного зв’язку за критерієм DW
Критичні значення d-статистики (нижня (dн) та верхня (dв) межа) можна знайти в статистичних таблицях для рівнів значимості 0,01; 0,025; 0,05.
При використанні критерію Дарбіна-Уотсона необхідно враховувати наступні обмеження:
1. Критерій DW використовується лише для тих моделей, які містять вільний член.
2.
Припускається, що випадкові відхилення
ui
визначаються по наступній ітераційній
схемі
,
яку називають авторегресійною схемою
першого порядку AR(1).
Тут vi
–
випадковий член,
– коефіцієнт автокореляції
.
3. Статистичні дані повинні мати однакову періодичність (тобто не має бути пропусків у спостереженнях).
4. Критерій DW не можна використовувати для регресійних моделей, що містять в складі пояснюючих змінних залежну змінну з часовим лагом в один період, тобто так званих авторегресійних моделей.
Критерії фон Неймана
. (6.3)
Звідси
.
Отже, при
.
Фактичне
значення критерію фон Неймана порівнюється
з табличним при вибраному рівні
значущості
і заданій кількості спостережень:
.
Якщо
,
то існує додатна автокореляція.
