Гра „казка про трійку”

Учасники об'єднуються для гри в трійки. Кожний гравець привласнює собі позначення А або В або С. Потім ведучий повідомляє завдання: трійка повинна виробити загальне рішення – в який колір пофарбувати огорожу (або призначити місце зустрічі і т.д.). Але ситуація ускладнюється тим, що кожен гравець позбавлений одного з каналів сприйняття або передачі інформації:

• гравець А – сліпий, проте він чує та говорить;

• гравець В – глухий, але може бачити та рухатись;

• гравець С – паралізований: він все бачить та чує, але при цьому не може рухатися та говорити.

Для повноти відчуттів запропонуйте учасникам зав'язати очі, заткнути вуха, прив'язати себе до стільця тощо. Готові? А ось тепер – до переговорів!

Скільки часу знадобиться трійкам на вироблення загального рішення? Яку стратегію оберуть учасники для досягненні мети? Які почуття переживає людина, обділена в плані спілкування? Як можна допомогти цим людям?

Гра „гусениця”

Не забудьте придбати повітряні кульки – по одній на кожного учасника. Завдання: надуйте кулі: чим більшою буде кулька, тим надалі вам буде легше з нею працювати. Вишикуйтеся ланцюжком, дотримуючись наступних умов:

— руки кожного учасника лежать на плечах того, хто стоїть попереду;

— повітряна куля затиснута між груддю (животом) одного гравця та спиною іншого;

— торкатися до повітряної кулі (поправити, притримати тощо) суворо забороняється;

— перший в ланцюжку учасник тримає свою кулю на витягнутих руках.

Таким чином, в єдиному ланцюзі, але без допомоги рук ви всі повинні пройти за певним маршрутом. Будьте готові до того, що вас чекають різноманітні перешкоди: натягнуті мотузки, перевернуті стільці, повороти у найнесподіваніших місцях. Ваше завдання: пройти через всі перешкоди та повернутися на вихідні позиції і не загубити кульки.

Гра вчить довірі. Майже завжди партнерів не видно, хоча чутні їх голоси. Але успіх просування всіх залежить від уміння кожного скоординувати свої зусилля з діями решти учасників.

Для тих, хто спостерігає: де розташовуються лідери – на початку, в середині або кінці ланцюжка? Хто регулює рух „живої гусениці”?

Гра „прогулянка за компасом”

Ще одна гра „на довіру”. Група ділиться на пари, де є той, кого ведуть („турист”) і той, хто веде („компас”). Кожному, кого ведуть (він стоїть попереду, а ведучий позаду, поклавши руки на плечі партнеру) зав'язують очі.

Завдання: пройти все ігрове поле вперед і назад. При цьому „турист” не може спілкуватися з „компасом” на вербальному рівні.

Ведучий (компас) рухом своїх рук допомагає тому, кого ведуть тримати напрям, уникаючи перешкод – інших туристів з компасами.

Обговорення: описати відчуття людини із зав'язаними очима, яка вимушена покладатися на свого партнера. Що сприяло або що заважало відчуттю довіри? Як ведучі допомагали своїм „туристам”?

Гра „весь укритий зеленню...”

Підготуйте два-три аркуші ватману, фарби, пензлики, олівці.

Завдання: уявіть собі, що ви потрапили на безлюдний острів. Тільки не лякайтеся, адже з вами чарівні фарби. Все (повторюю та підкреслюю), все, що ви намалюєте цими фарбами, одразу стає реальністю: їжа, одяг та ін. Отже, обирайте свою частину острова – та за справу.

Сутність гри: це гра з елементами діагностики. За її перебігом одразу виділяються малі групи (як правило, вони спільно обирають частини острова); лідери, які керують тим, що, як і де малювати „на острові”, і неприйняті, яким або не знайшлося місця на острові, або вони самі вважають за краще не втручатися у загальну діяльність. Зверніть увагу на репліки, якими обмінюються учасники – накази, прохання, пропозиції?

Крім того, з'ясуйте, що малюють врятовані. Будинки? Чудово! Дороги, машини – теж непогано... А чи є на вашому острові театр? Бібліотека? Школа, нарешті? Вибір тих або інших предметів характеризує систему цінностей учасників гри. Ми пропонуємо вам поговорити про дійсні та помилкові, близькі та віддалені цінності у нашому житті.