Додаток д.3. Орієнтовна програма занять з профілактики насилля для психокорекційної роботи з дітьми притулків

№ з/п	Тема заняття	Мета	Кіл-ть годин
	Давайте познайомимось	Знайомство з колом інтересів учасників групи: ознайомлення з правилами роботи групи.	1,5
	Як треба спілкуватися (основні правила конструктивного спілкування).	Формування вміння конструктивного спілкування.	1,5
	Моє відношення до себе. Як себе полюбити.	Усвідомлення важливості прийняття свого Я з усіма чеснотами та недоліками.	1,5
	Я і мої почуття.	Розвиток вміння усвідомлювати свої емоції і конструктивно їх виражати.	1,5
	Що я вмію зробити зі своєю злістю?	Формування вміння конструктивного вираження своєї злості, розрядка агресивності.	1,5
	Чому ми ображаємось (робота з образами).	Усвідомлення причин виникнення почуття образи і можливості різного реагування на неї. Робота над вміння ми вибачати.	1,5
	Як навчитися вирішувати конфлікти?	Допомога в усвідомленні причин виникнення конфліктів між людьми. Формування думки, що відповідальність за конфлікт лежить на обох сторонах. Розвиток індивідуальних способів ефективного вирішення конфліктів.	1,5
	Мої однолітки. Мої психологічні кордони (вміння казати „ні”, коли вмовляють робити щось погане).	Розвиток асертивності. Ознайомлення з поняттям психологічних кордонів. Формування вміння протистояти груповому тиску.	1,5
	Фізичне і психічне насилля. Як вберегти себе від нього?	Формування вміння захищати себе від насилля. Надання інформації про організації, що надають допомогу жертвам насилля.	1,5
	Хлопці та дівчата (проблеми статевого виховання)	Допомога в усвідомленні відмінності статей та формуванні конструктивних взаємовідносин між хлопцями та дівчатами.	1,5
	Як вберегти себе від сексуальних домагань?	Формування вміння протистояти сексуальним домаганням.	1,5
	Підсумкове заняття.	Конструювання майбутнього через планування і фантазування, інтеграція з теперішнім. Обмін почуттями тепла і любові.	1,5

Додаток д.4. Соціотерапія як напрямок психокорекційної роботи з бездоглядними дітьми та підлітками

Соціотерапія – це форма психотерапії, яка полягає у взаємодії між індивідом та оточенням. Поряд із внутрішньо психічними явищами у соціотерапії важливими є проблеми міжособистісних і соціальних взаємовідносин.

Основним завданням соціотерапії є вплив на поведінку людини з метою її ресоціалізації, тобто відновлення в особистості якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності у суспільстві (це може стосуватися дітей, які пішли з дому, звільнилися з ув'язнення, наркоманів, що вибрали тверезий спосіб життя тощо), а також соціальної адаптації підлітків, які мають труднощі у соціалізації.

ПЛАНУВАННЯ СОЦІОТЕРАПЕВТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Загальною метою занять соціотерапевтичних груп є діагностика та корекція девіантної поведінки, реагування на негативні емоції, навчання конструктивним формам спілкування, формування позитивного мислення.

Перед тим, як розпочати роботу з групою, складається перспективний план роботи на запланований термін функціонування групи, в який доцільно включити опрацювання наступних тем:

1. Моє відношення до себе. Мої психологічні кордони.

Мета: здобуття знань про свої сильні та слабкі сторони; прийняття своїх обмежень; робота над визначенням та систематизацією своєї системи цінностей; прийняття відповідальності за своє життя (задоволення власних потреб, самостійне прийняття рішень, визначення життєвих цілей).

2. Я і мої обов'язки. Я і мої інтереси. Реалізація життєвих цілей і планів.

Мета: здобуття знань та вмінь для адекватної оцінки власних можливостей прийняття рішень, планування та організації праці, створення умов для праці.

3. Я і мої почуття.

Мета: здобуття знань про почуття та конструктивні способи їх вираження; робота з інтеграції амбівалентних почуттів (любов – ненависть), особливо стосовно значимих осіб; робота над заміною деструктивних схем емоційних реакцій на конструктивні.

4. Я і мої однолітки. Я і дорослі.

Мета: здобуття інтерперсональних умінь контактування з людьми, зокрема, вміння слухати, проявляти свої почуття та потреби, асертивний захист своїх психологічних кордонів, розв'язання проблем у контактах з іншими; робота зі з'ясування власних деструктивних поглядів на спілкування з однолітками та дорослими, зокрема, з особами іншої статі; робота над побудовою системи підтримки поза родиною з використанням контактів, які були зав'язані в групі психокорекції.