24. Пізнання як процес. Роль практики в пізнанні людиною світу.

Пізнання – це духовна діяльність, змістом якої є використання існуючого на даний момент знання для виробництва нового. Пізнання – це завжди процес, рух від незнання до знання.

Процес пізнання – це взаємодія суб’єкта і об’єкта пізнання. Об’єктом пізнання може бути все: як зовнішній, так і внутрішній світ. Обмежень для об’єкту пізнання немає. Предмет пізнання - те з об’єкту пізнання, на який спрямована увага дослідника. Суб’єкт пізнання - не людина. суб’єкт пізнання - людство.

Методи філософського пізнання:

• Індукцій й дедукція

• Аналіз та синтез

• Моделювання

• Математичні методи дослідження

• Формалізація

• Споглядання й експеримент

Пізнання відображає реальну дійсність не прямо, а опосередковано - через матеріально-практичну діяльність, тобто практику. Практика – це матеріально-чуттєва діяльність по перетворенню людиною світу і самого себе. Функції практики в процесі пізнання:

1. Підґрунтя, основа пізнання.

2. Мета пізнання – щоб вдосконалити свою власну діяльність.

3. Критерій істини.

Практика є специфічно людським видом діяльності. Навіть найскладніша діяльність тварин не може розцінюватися як практика, бо основою, серцевиною практики є праця (122, 125). Саме тому тваринам доступно лише знання поверхневих предметно-орієнтовних зв'язків, але недоступно пізнання глибинних зв'язків, тобто об'єктивних законів.

Отже, практика. є основою пізнання, його рушійною силою, об’єктивним критерієм істини.

25. Що таке агностицизм? Назвіть представників цього напрямку в історії філософії. Чи є агностики серед матеріалістів.

Агностицизм – філософський напрямок, що не визнає можливості набуття адекватного знання про світ.

Скептицизм – більш м'який варіант агностицизму (не заперечує, а сумнівається).

Основне питання гносеології — чи пізнаваний світ у принципі? Агностицизм на це питання дає негативну відповідь.

Представниками цього напряму в історії філософії є в основному суб’єктивні ідеалісти: Кант, Д.Юм, Дж.Берклі.

Д. Юм стверджував, що набутий досвід ознайомлює нас тільки з відчуттями, тому ми не можемо знати, наскільки суб'єктивна оцінка відповідає об'єктивній реальності навколо нас, але навіть і те, чи існує вона взагалі поза нашими відчуттями.

Еммануїл Кант доводив агностицизм тим, що існують протилежності, якими доводяться пізнання світу (сутність / явище), між якими існує діалектичний зв’язок. Кант виділяє поняття «річ у собі», сутність речі, яку дізнатись не можна жодним раціональним способом. Дізнатись цю сутність можна лише за допомогою Божественного Одкровення, в якому людині можуть датись повні знання про «річ у собі». За Кантом, річ у собі ніколи не стає річчю для нас.

Найсоліднішу критику агностицизму дав Гегель - об’єктивний ідеаліст. Він довів, що людина думкою здатна проникнути в сутність речей, інакше вонаб ніколи не досягла успіху у своїй практичній діяльності. Річ у собі в результаті нашої практичної діяльності може стати річчю для нас.

П. с. Я не нашла ничего про агностиков среди материалистов. Можна написать так:

Думку агностиків не приймають представники оптимізму, до якого належать усі матеріалісти та об’єктивні ідеалісти. Таким чином, можна зробити висновок, що серед агностиків матеріалістів не було.