- •Визначте центральну проблему філософського знання. Наведіть приклади аналізу цієї проблеми в історії філософії.
- •Назвіть основні специфічні риси філософського знання.
- •3. Що таке світогляд? Назвіть основні типи світогляду і дайте їх порівняльну характеристику
- •4. Назвіть основні складові філософського знання та проблеми, які вони досліджують
- •5.Яке місце філософія займає серед інших форм світогляду.
- •6. Дайте характеристику основних функцій філософії
- •7. В чому полягає внесок античної філософії в розвиток світової філософської думки?
- •В чому полягає внесок філософії Відродження в розвиток світової філософської думки?
- •Які підходи до пізнання світу склалися в філософії Нового часу? Які «ідоли», на думку ф.Бекона, заважають людині пізнавати світ?
- •Раціоналізм р. Декарта і сучасний ірраціоналізм, їх протистояння.
- •1 Не треба ставити межу перед людським розумом: немає нічого настільки далекого, чого не можна було б досягнути, і нічого настільки таємничого, чого не можна було б відкрити.
- •Назвіть видатних представників німецької класичної філософії та основні ідеї їхніх вчень.
- •19. Матеріальне і ідеальне, їх співвідношення в основних напрямках філософського знання.
- •20. Як співвідносяться між собою свідоме і несвідоме? Охарактеризуйте складові психіки індивіда за Фрейдом.
- •21 В чому полягає новизна поглядів Фрейда та Юнга на структуру і функції свідомості? Що б ви визначили як архетип українського народу?
- •22 Свідомість і мова. Чи тотожні поняття мова і мовлення? Хто з видатних лінгвістів доводив єдність мови і мислення?
- •23 Чи існує межа між людським розумом і штучним інтелектом? Чим може визначатися ця межа?
- •24. Пізнання як процес. Роль практики в пізнанні людиною світу.
- •25. Що таке агностицизм? Назвіть представників цього напрямку в історії філософії. Чи є агностики серед матеріалістів.
- •26. Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні. Основні форми чуттєвого і раціонального пізнання, їх взаємодія.
- •27. Що таке істина? Провідні риси істинного знання.
- •28. В чому полягає діалектика абсолютної і відносної істини? Критерії істини.
- •29. Наведіть докази тези, що з появою мови люди набувають принципово нове і надзвичайно могутнє знаряддя розвитку свідомості.
- •30.Філософська антропологія про сутність людини. Дух, душа, духовність, їх співвідношення.
- •31. Біологічне і соціальне в людині. Чому Шелер і Масуда вважають людину парадоксальною, анти природною істотою?
- •32. Чи співпадають поняття «праця», «діяльність», «практика»? Чому саме діяльність вважається способом буття людини?
- •33. Й Гейзінга вважає гру, а не працю, необхідним способом соц. Життя, синонімом власне людського, що визначає духовну культуру епохи. Як ви ставитесь до його думок?
- •34. Як співвідносяться з собою поняття індивід, людина, особистість? в чому полягає зміст процесу соціалізації?
- •35. Відома тема екзистенціалізму: «Екзистенція передує сутності». Охарактеризуйте співвідношення сутності та існування людини в творах ж.П.Сартра і а.Камю.
- •36. В німецькому екзистенціалізмі м.Гайдеггера і к.Ясперса поширена тема: «Мова-це дім буття». Ваше ставлення до цієї тези.
- •37. Особистістю народжуються чи стають? Ваші пропозиції щодо шляхів становлення особистості в сучасну добу.
- •38. Розмірковуючи про сенс людського життя видатний український філософ г.Сковорода повчав(пізнай себе, сродна праця)…..Які принципи духовної само розбудови особистості викладені в словах Сковороди?
- •45 Дайте визначення предмету соціальної філософії. Які функції виконує соціальна філософія в сучасному світі?
- •46 В чому полягає специфіка пізнання соціальної реальності? Яке місце займає соціальна філософія по відношенню до всіх наук, що вивчають суспільні явища?
- •47 Чи тотожні поняття «суспільство» і «соціум»? в чому Ви вбачаєте особливості біологічного і соціального вимірів сучасного українського соціуму?
- •48 Що таке суспільне буття? Що таке суспільна свідомість? Які концепції щодо співвідношення суспільного буття і суспільної свідомості існують в соціальній філософії?
- •49. В чому полягає протилежність ідеалістичного і матеріалістичного розуміння історії?
- •50. Як співвідносяться між собою людська діяльність і закони історії? в чому полягає специфіка законів історії?
- •54. Що таке соціальна структура особистості? Назвіть основні компоненти етнічної та класової структури суспільства.
- •55. Як соціальна філософія визначає зміст суспільного прогресу? Які концепції щодо визначення критеріїв суспільного прогресу вам відомі?
- •56. К. Ясперс в роботі Сенс і призначення історії пише про єдину долю людства
- •58. Ваші міркування щодо покращення екологічного буття та засад екологічного виховання.
- •59. Зростання ролі індивідуальної відповідальності людини перед історією. Чи має сенс рух антиглобалістів як спосіб протистояння глобалізації?
- •60 Особливості сучасного інформаційного суспільства. Глобалізація як тенденція сучасного розвитку суспільства.
33. Й Гейзінга вважає гру, а не працю, необхідним способом соц. Життя, синонімом власне людського, що визначає духовну культуру епохи. Як ви ставитесь до його думок?
Гра виступає як специфічний фактор усього, що оточує людину в світі. Гейзінга зазначає, що він упевнено йшов шляхом визначення того факту, що людська культура виникає і розгортається саме як гра. Остання розглядається як явище культури та аналізується засобами культурологічного мислення. Перше питання, яке висуває Гейзінга, — це природа і значення гри як явища культури. Починаючи від біологічних основ гри, автор завершує розгляд цього питання проблемами зв'язку гри, вірувань та містеріальних дій. Гра передує культурі, адже грають і тварини. Але гра переходить межі біологічної природи істоти. Смисл гри має певний "імматеріальний" елемент. Гейзінга критикує визначення гри, які не розкривають її первинної якості. Природа дала нам гру "з її напругою, з її радістю, з її жартом і гумором. Німецькі слова grap (жарт) і witz (гумор) найточніше виражають смисл гри. Вона є надмірність, і дух знімає всезагальне детермінування. Буття гри має супралогічний характер нашого становища у Всесвіті.
Я вважаю, що твердження Гейзінги є досить цікавим та обґрунтованим. Якщо розглядати питання людської діяльності з урахуванням усіх факторів, що наводить вчений, то можна побачити, що гра справді грає дуже важливу роль у становленні людини як такої і у виникненні людської культури. Але я схильна не применшувати роль праці у житті і розвитку людей, адже все-таки важаю її важливішим фактором, що став каталізатором багатьох незамінних процесів у нашому житті.
34. Як співвідносяться з собою поняття індивід, людина, особистість? в чому полягає зміст процесу соціалізації?
Людина народжується на світ з генетично закладеними в неї потенційними можливостями стати саме людиною. Не слід вважати, що немовля—це „чиста дошка”, на якій під впливом соціуму „пишуться” ознаки людяності. Немовляті притаманні анатомічні та фізіологічні властивості тіла й мозку, що належать тільки людині. Але система біологічних, генетичних, анатомічних, фізіологічних чинників передбачає становлення людини лише в певних соціальних, культурно-історичних умовах цивілізації. Щоб підкреслити біологічно зумовлену належність новонародженої дитини і дорослої людини саме до людського роду та відрізнити їх від тварин, використовують поняття індивіда як протилежне поняттю особини тварини. Тільки індивідні якості, тобто притаманні людині задатки, анатомо-фізіологічні передумови, закладають підвалини створення особистості. Індивід—це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.
На певному етапі постає особистість— індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначається залученістю людини до суспільних, культурних, історичних відносин. Ця система виявляється і формується в процесі свідомої продуктивної діяльності і спілкування. Особистість опосередковує та визначає рівень взаємозв’язків індивіда з суспільним та природним середовищем.
Слід адекватно співвідносити поняття людини й особистості. Людина як соціальна біологічна істота є носієм особистості. Поняття людини значно ширше за поняття особистості, бо включає у себе велике коло соціальних і біологічних ознак—антропологічних, етнографічних, культурних та ін.
У словнику «Сучасна західна соціологія» соціалізація визначається як «процес засвоєння індивідом протягом життя соціальних норм та культурних цінностей того суспільства, до якого він належить». Соціалізація охоплює всі соціальні прцеси, завдяки яким індивід засвоює певні знання, норми, цінності, що дозволяють йому функціонувати як рівноправному членові суспільства. Провідним та визначальним принципом соціалізації є цілеспрямований вплив (навчання, виховання). Проте соціалізіція включає й стихійні, спонтанні процеси, які так чи інакше впливають на формування особистості. До соціалізації особистості входить засвоєння індивідом мови соціальної спільноти, відповідних способів мислення, властивих даній культурі, форм раціональності та чуттєвості, прийняття індивідом норм, цінностей, традицій, звичаїв, зразків та прийомів діяльності і т. п. Індивід соціалізується, приєднуючись до різних форм соціальної діяльності, засвоюючи характерні для них соціальні ролі. У цьому плані соціалізацією особистості можна розглядати як сходження від індивідуального до соціального. Разом з тим, соціалізація передбачає індивідуалізацію, оскільки вона необхідна для сходження до індивідуального. Людина освоює світ культури вибірково, через свої інтереси, власний світогляд. Опановуючи культуру, людина формує свої здібності, потреби, цінності. Тому немає соціалізації без індивідуалізації.
