- •Список скорочень
- •Введення.
- •Література:
- •Сполучна тканина (будова, функції, метаболізм)
- •Тема 1: гостра ревматична лихоманка
- •Класифікація ревматичної лихоманки
- •Тема 2: ревматоїдний артрит
- •Класифікація ревматоїдного артриту (арр, 2003)
- •Ревматоїдний артрит
- •Класифікація ревматоїдного артриту
- •Діагностичні критерії ревматоїдного артриту (акр, 1997)
- •Клініко-лабораторна характеристика ревматоїдного, реактивних артритів і остеоартрозу
- •Тема 3: Серонегативні спондилоартропатії
- •Тема 3.1: Реактивні артрити
- •Клінічні прояви реактивного артриту Мал.1. Схема патогенезу реактивного артриту
- •Тема 3.2: Синдром Рейтера
- •Тема 3.3: Хвороба Бехтерева (ідіопатичний анкілозуючий спондилоартрит )
- •Діагностика хвороби Бєхтєрєва Клінічні функціональні проби
- •Тема 3.4: Псоріатичний артрит
- •Мал.1. Схема патогенезу псоріатичної хвороби
- •Тема 3.5: Артрити при хворобах кишечника
- •Тема 4: Мікрокристалічний артрити
- •Тема 4.1: Подагра
- •Тема 4.2: Псевдоподагра (хвороба відкладення пірофосфату кальцію, пірофосфатна артропатія, хондрокальциноз)
- •Тема 4.3: Гідроксиапатитова артропатія
- •Тема 5: Дифузні хвороби сполучної тканини
- •Тема 5.1: Системний червоний вовчак
- •Тема 5.2: Системна склеродермія
- •Тема 5.3: Дерматоміозит
- •Мал.12. Схема патогенезу дм / пм
- •Ефективність гкс при різних підтипах ідіопатичних запальних міопатій (Насонов е.Л. І ін. 1995р.)
- •Тема 5.4: Синдром Шарпа (змішане захворювання сполучної тканини)
- •Поширеність основних клінічних синдромів змішаного захворювання сполучної тканини, в %
- •Частота виявлення деяких лабораторних показників при змішаному захворюванні сполучної тканини, %
- •Тема 6: системні васкуліти
- •Класифікація системних васкулітів
- •Основні клінічні форми системних васкулітів
- •Принципи діагностики системних васкулітів
- •Порівняльна морфологічна характеристика деяких системних васкулітів
- •Тема 6.1: Вузликовий поліартериїт
- •Класифікаційні критерії вузликового поліартерііту,
- •Тема 7: біль у нижній частині спини
- •Причини первинного синдрому бнс
- •Основні причини вторинного синдрому бнс (по Kuritsky, 1997)
- •Тема 8: хвороби позасуглобових м'яких тканин
- •Тема 8.1: Фіброміалгія
- •Механізми розвитку болю при фм
- •Тема 8.2: Міофасциальний больовий синдром
- •Порівняння клінічних проявів фм і мбс
- •Тема 9: остеоартроз
- •Мал.1. Схема патогенезу остеоартрозу
- •Критерії діагнозу остеоартрозу
- •Тема 10: остеопороз
- •Продукти харчування з найбільшим утриманням кальцію
- •Добова потреба в кальції здорової людини (мг)
- •Утримання кальцію в різних солях
- •Коротка характеристика груп лікарських препаратів, що використовуються в лікуванні остеопорозу
- •Тема 11: Остеохондропатії
- •Остеохондропатія грудинного кінця ключиці
- •Остеохондропатія головки стегнової кістки (хвороба Легга-Кальве-Пертеса)
- •Остеохондропатія головки іі-ііі плеснової кістки (хвороба Келера II)
- •Остеохондропатія напівмісячної кістки кисті (хвороба Кінбека)
- •Остеохондропатія човноподібної кістки стопи (хвороба Келера I)
- •Остеохондропатія хребта (хвороба Шеєрмана-Мау, юнацький кіфоз, асептичний некроз апофізів тіл хребців )
- •Остеохондропатія горбистості великогомілкової кістки (хвороба Осгуда-Шлаттера)
- •Остеохондропатія горба п'яткової кістки (хвороба Хаглунда-Шінца)
- •Розсікаючий остеохондроз суглобових поверхонь (хвороба Кеніга)
Тема 5.3: Дерматоміозит
Дерматоміозит (ДМ) - системне аутоімунне захворювання з переважним ураженням скелетної і гладкої мускулатури, а також шкіри у вигляді еритеми та набряку. У 25-30% хворих шкірний синдром відсутній, в цьому випадку використовується термін «поліміозит» (ПМ).
У зв'язку з тим, що етіологія цих захворювань невідома, а провідними клінічними проявами є м'язові зміни запального генезу, ДМ і ПМ, а також деякі інші захворювання (табл.10) часто позначають більш широким терміном - ідіопатичні запальні міопатії (ІЗМ ). Однак тільки перші два розглядаються як прототипи аутоімунної патології скелетної мускулатури людини.
Таблиця 10
Класифікація запальних міопатій (Woltman R.L., 1994)
1. Ідіопатичні запальні міопатії:
■ первинний поліміозит;
■ первинний дерматоміозит;
■ ювенільний дерматоміозит;
■ міозит, що асоціюється з ДЗСТ;
■ міозит, що асоціюється з пухлинами;
■ міозит з включеннями;
■ міозит, що асоціюється з еозинофілією;
■ осифікуючий міозит;
■ локалізований або вогнищевий міозит;
■ гігантоклітинний міозит.
2. Міопатії, викликані інфекціями.
3. Міопатії, що викликаються лікарськими засобами та токсинами.
Поширеність. ДМ та ПМ досить рідкісне захворювання. Щорічно діагностується 5 нових випадків на 100 000 населення. Первинний ДМ та ПМ частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків (співвідношення 2,5:1), при пухлинному міозиті і ювенільному ДМ в співвідношенні - 1:1, а при міозиті, асоціюється з ДЗСТ, у співвідношенні - 10:1 . Міозит з включеннями розвивається в 3 рази частіше у чоловіків, ніж у жінок.
Відзначено два вікових піку захворювання: 11 -17 і 35-60 років.
Етіологія ДМ вивчена недостатньо. Не виключається вірусна природа захворювання (пікорнавіруси, вірус Коксакі В2, А9), а також участь бактеріальних, паразитарних (рикетсіоз, шистоматоз, трихінельоз та ін.) інфекцій. Описані випадки розвитку ДМ і ПМ після перенесеної краснухи, герпетичної інфекції, введення вакцин і сироваток, прийому медикаментозних препаратів. Провокуючими факторами можуть бути переохолодження, інсоляція, надмірне фізичне навантаження і ін.
Пухлинний ДМ становить 20-30% усіх випадків захворювання, особливо у віковій групі старше 50 років.
В останні роки знайшла підтвердження і спадкова схильність до розвитку ДМ і ПМ. Описані випадки захворювання у кровних родичів, а також часта виявлення у хворих асоціації маркерів НLА В8 і DRЗ.
Патогенез ДМ та ПМ характеризується синтезом широкого спектра аутоантитіл, спрямованих проти цитоплазматичних білків і рибонуклеїнових кислот, які беруть участь у синтезі білка (рис.12).
Ці антитіла рідко виявляються при інших аутоімунних захворюваннях і розглядаються як міозит-специфічні, які умовно поділяються на 4 групи:
1) антитіла до аміноацилсинтетаз тРНК; вони каталізують зв'язування окремих амінокислот з відповідною транспортною РНК;
2) антитіла, що реагують з частками сигнального розпізнавання; ці антитіла блокують перенесення знову синтезованих білкових молекул до ендоплазматичної мережі;
3) антитіла, що реагують з білково-ядерним комплексом (а/т до Мі-2);
4) антитіла, що реагують з фактором елонгації і-альфа, який забезпечує переміщення аміноацил-тРНК до рибосомам і рух їх уздовж полісоми.
Бактеріальні,
паразитарні, вірусні інфекції,
медикаментозні препарати, інсоляція
Генетична
схильність (HLA
B8 i DR3, DRw52, DR3 i DR4
Токсини,
ферменти, гаптени
Порушення
клітинної ланки Імунітету з переважанням
CD8
Токсична
дія на м’язову тканину і ендотелій
Імунологічна
реактивність
Пошкодження
міозитів, клітин ендотелію
Синтез
міозин-специфічних аутоантитіл
Формування
аутоантигенів
Формування
циркулюючих імунних комплексів
Аутоімунне
пошкодження органів-мішеней; шкіра,
м’язи, ендотелій судин
Клінічні
прояви ДМ / ПМ
