26. Вчення про літ в к-м ак

Історія Києво-Могилянської академії починається з відкриття у 1615 р. Київської братської школи. У 1632 р. з ініціативи митрополита Петра Могили її після об´єднання з Лаврською школою було реорганізовано у Києво-Могилянський колегіум. колегіум отримав статус академії

Курс навчання в академії тривав 12 років і складався з восьми класів: трьох граматичних, поетики, риторики, філософії та богослов´я.

Із діяльністю Києво-Могилянської академії, Київської братської школи пов´язані здобутки українського теоретичного і практичного мовознавства XVII — початку XIX ст. Там працювали учений і церковний діяч Мелетій Смотрицький, лексикограф Памво Беринда,

Значним є внесок Києво-Могилянської академії у розвиток давньоукраїнської літератури, вивчення теорії поетичного мистецтва, теорії красномовства (церковного і світського). Поезія і проза творилися давньоукраїнською, латинською і польською мовами. Період заснування Києво-Могилянської академії збігається з часом становлення в Україні епохи бароко, яка,), спричинила до зміщення центру тяжіння українських духовних орієнтацій у бік Заходу

Українське бароко продовжило розвиток започаткованої творчістю ранніх гуманістів тримовної літератури, яка набула в XVII ст. національних особливостей і створило поетичну мову й культуру метричних форм, достатніх для того, щоб закласти підґрунтя для великої літератури, витворило нове мистецтво

Пов язана з іменем П.Могили, який добився прав легалізації в Києві. (прославлення літ – Євхаристіон Почаського)

Були запроваджені курси поетики – лат курси, де вчились практ навичок і теорет.

(Арістотель Поетика, Горацій Листи до пісонів)

Укр курси поети були засновані на основі праць Я.Понтана, Сталігера та ін.

Валерія Нічик досл лат твори: - справжня поезія це автор вимисел, не реальність, джерелом поезії є любов

Періоди К М ак 1. 1632 – 80рр17 ст Поетика 1637 та 2ий період кін 17ст 20рр 18стпоетика Прокоповича, Довгалевського»Сад поетичний(поетика має нас навчати, хвилювати і приносити насолоду», 3-ій період занепад

27. Вірші Івана Величковського

Іван Величковський – поет дуже цікавий. Саме поет, а не вірошописець. Бо наділила його природа щирою іскрою художнього таланту – здатністю зірко вдивлятися у світ, гостро і парадоксально осмислювати його, відливати свої думки у місткі асоціації, колоритні образи, влучні дотепи. Віртуозно володіючи словом і віршем, він полюбляв експериментувати, шукати і розробляти нові й незвичні літературні форми. Це була типова людина епохи бароко – ренесансна життєрадісність і життєлюбність поєднувалась у ньому з глибокою, щирою релігійністю, а це породжувало внутрішню суперечливість його душевного світу, його індивідуальну душевну драму, хоч і живило потужною енергією його творчість. Цікавий він ще й тим, що не займав високих посад, не мав поважних титулів і, бувши освіченою людиною, лишався все життя рядовим орачем рідної культурної ниви…(В.Колосова, В.Крекотень)

Най-відоміші твори: «Вірш до Лазаря Барановича» (1683), «Вірш до Івана Самойловича» (1687), збірки «Зегар з полузегарком» (1690), «Млеко» (1691).

Давня література нерозривно пов’язана з церковною тематикою. Будучи пресвітером полтавської Успенської церкви, тобто людиною глибоко релігійною, Іван Величковський, природно, усіма способами намагається увічнити славу Божу, донести і пояснити біблійні істини про спосіб життя: чому потрібно радіти, чого уникати. Церква мала безпосереднє відношення до освіти, а прикладною частиною до шкільних поетик XVII-XVIII ст. було вчення про курйозний вірш, саме такі вірші і є зразком творчості Івана Величков-ського: з них складаються дві збірки, об’єднані присвятами – складені у славу Діви Марії та адресовані митрополиту Ясинсько.му.

Спільною є тематика творів, але відмінні спосіб віршування та структура книжок. Збірка «Зегар…» (у перекладі з польської – «Годинник») складається з кількох частин. «Зегар» – вірші на кожну з 24 годин доби, в яких автор проводить паралелі між біблійними числами і годинами: Час третій возглашаєт: «Радуйся, невісто, От тройца єдиного родившая чисто».

У «Полузегарку» поділені години дня і ночі. Основна ідея «Ми-нут» – минущість цього світу і вічність царства Божого: кожен отримає, на що заслуговує:

У «Квадрантесі» (кожні п’ятнадцять хвилин, на які поділена година) знову проводяться числові паралелі – з цифрою чотири:

Збірка «Млеко, от овцы пастыру належ-ноє» починається так само із посвяти Марії, а також віршів на герб митрополита В. Ясинського. І якщо у першій збірці автор порівнював зірки, що на тому зображені, місяць і стрілу із виглядом годинника, то у другій проводиться паралель із «млєчной дорогой», що у небі. Вдаючись до пояснення причин, що спонукали його до написання віршів, автор наголошує, що вони створені на зразок іноземних, але у «славу Божу», на той час серед творів «Малої Росії», за словами Ве-личковського, таких віршів не було. Автор нарікає, що написання їх надзвичайно складне і потребує багато часу.

Серед віршів представлені так зване «ехо», в яких останні два склади є ніби луною, відголоском, тобто дублюються, і є водночас відповіддю на поставлене питання:

Чимала частина збірки відведена різним «Ракам» – «літеральному», «словному», «прекословному», у них відповідно рядки, слова можуть читатися в обох напрямках і виражають при цьому той самий або протилежний зміст. Анна во дар бо имя ми обрадованна. «Єдиногласний» і «єдинопадежний» вірші написані так, що в одному вірші наявні лише однакові голосні або усі слова стоять в одному відмінку

Виражаючи основні ідеї, утверджуючи заповіді, оповідаючи біблійні історії (усі вони так чи інакше пов’язані із образом Діви Маріі), автор подає теоретичне визначення кожної з «поетицьких штучок» і показує їх практично і при цьому виявляє варте наслідування майстерне володіння мовними засобами, майстерне поєднання образності, змісту і форми.