22. Жанр лементу в українській поезії 1 половини 17 ст.

1603 р – Д. Наливайко «Лямент на смерть кн.. Острозького» (смерть розгляд. як належне, як воля Божа, є кодекс лицарської честі , тобто, як було за життя, так має бути і після смерті; жаль до жінки – вчора дружина, сьогодні вдова)

1615 р - анонімний лемент на смерть Григорія Желиборського (написаний у Львові, тема смерті розвивається так, що той чоловік не все так робив, як вимагає кодекс церковний, до цього ляменту може мати відношення Кирило Транквіліон)

1620р. - Лямент на смерть Леонтія Карпавича (найбільш канонічний лемент)

1 мотив – прийняти божу волю, 2 – усвідомлення гріховності, далі є відновлення образу карповича, який був інструментом божем, потім «окомгнення», що життя дуже швидке. Використ античні мотиви – згадуються 3 богині, які плетуть нитку долі, згадується Овідій. Автор говорить, що Бог дасть новий інструмент, тобто нового проповідника.

1622 р – вірші на жалісний погреб Сагайдачного

1628 р - луцький лемент на смерть Йоана Василевича

23. «Ліки розкішникам того світу» Кирила- Транквіліона Ставровецького в контексті його «перла многоцінного»

Кирило Транквіліон-Ставровецький (? - 1646)

Предтеча Г.Сковороди.

Після 1625 р. перейшов до унії.

Помер чернігівським архімандриом.

1618 – Почаївська друкарня – “Зерцало богословій”: виклад світоглядних засад: фундамент світу становлять чотири елементи: вогонь, повітря, вода й земля. З них Богом створене все на землі.

Книга викликала звинувачення її автора у єресі.

1619 – Рахманів – Учительне Євангеліє, присвячене різним магнатам, -підручник для проповідування, засуджений іншими ієрархами, що, можливо, посприяло переходові автора до унії.

Оцінки вчених:

П.Житецький: поезії, повчання та богословські твори Ставровецького залишилися на рівні “шкільної велиречивості, не зачеплені дотиком народної дуики”.

М.Возняк: “Це нудний, позбавлений усякого літературного інтересу віршороб”.

.Франко: ”Це перший український поет, у якого здибуємо вірші, зближені формою до дум… Чи він наслідував готові форми дум, чи творці дум наслідували його? Бо ж можливо, що коли була витворена така вигідна форма, то українські кобзарі адаптували її, перенесли в неї давніші пісні та думи, зложені в іншій формі”.

В.Перетц: “…віршові вправи його бліді, риторичні і якщо оригінальні вирази і звороти мови, то тільки в тому випадку, коли автор говорить про становище православ”я в литовській Русі”.

Збірка “Перло многоцінне”

Призначена для мистецької насолоди вибраного кола меценатів  зразок елітарної поезії.

Збірка – авторське прагення дати зразок для проповідників та студентів.

Жанри: казання, церковні вірші, прозовий плач Богородиці, орації, діалоги (3).

Версифікація: нерівноскладовий вірш (вірші ліричних псалмів і дум), рима дієслівна. Заперечує силабічний вірш, користується виключно національним – нерівноскладовим.

Мова близька до народної.

“Лікарство розкошником того світу правдивоє” (1646)

Підзаголовок: “пісня вдячна при бенкетах панських”.

У формі монолога від імені несподівано померлого молодого багатого пана, звернений з того світу до живих панів, котрі продовжують розкошувати на бенкетах і втішатися земним багатством. Застерігає, що все це облуда, яка щезне. Вся їх слава і влада – для смерті ніщо, а самі вони після смерті – “смрадливії трупи”, описуючи їх, автор використовує елементи натуралізму.

Згадка про минуле життя і багатство дозволяє намалювати картину побуту тогочасної шляхти.

Гімн смерті, здатній одним помахом коси урівняти земні стани. Смерть – справедливий суддя, що карає грішників.