45.Історія русів. Основні проблеми дослідження. Образ укр. Історії.

одна з найвизначніших пам’яток укр. істор. та сусп.-політ. думки. В ній дається тогочасний виклад історії України від найдавніших часів до початку російсько-турецької війни 1768—1774 з пріоритетним розглядом історії козацтва та Гетьманщини. Авторство невід. Велика увагаприділяється описові доби Хмельниччини (1648—57) та І.Мазепи. В «І.Р.» достовірний матеріал чергується з тенденційними вимислами, Автор вводить, або запозичує з ін. джерел, вигаданих героїв, апокрифічні сюжети та незадокументовані тексти: гетьманство Федора Богдана, Зборівський трактат, текст якого докорінно відрізняється від тексту справжнього Зборівського договору Криму з Польщею 1649. Згадуються посилання на Д.Вагнер, Вольтер, Геродот, Нестор, Автор козацтво розглядається в як єдиний репрезентативний та верховний стан укр. сусп-ва, як аналог польс. шляхти чи рос. дворянства,. Гетьман виступає як господар землі Руської, що обирається не з простих козаків, а тільки з вищого прошарку козацької старшини.

У літ.-естетичному плані стиль «І.Р.» кваліфікується по-різному: бароковий (О.Мишанич), класичний (Д.Чижевськи

Осн проблема-укр автономія, незал.

Проблематика досл

-коли нап

-де нап і ким

У 1828 знайдено твір на Черніг. Але списки були відомі і раніше.

Написано могло бути навколо Новгород Сіверщини (там був гурток+мова подібна+покоління написало інше видало)

Хто написав?

-Кониський(Бодянський видав під його іменем)

-Гр.і В Полетики(шляхтичі)

-Безбородько

-Худорбай (україніз турок)

Коли написана – в безнадійні часи, коли Укр була поневоленою

В уста гетьманів вкладає промови

46.Василь Григорович Барський і його «мандри по св місцях Сходу».

Василь Григорович-Барський ще з дитинства, за його власним висловом, «мав охоту бачити чужі краї», і в квітні 1723 р. в одязі пілігрима вирушає в подорож, яка тривала майже 24 роки. Під час подорожей вивчав історію, економіку, освіту, побут і звичаї різних країн і народів, а також пам’ятки мистецтва та архітектури. Спостереження ретельно занотовував у своїх дорожніх записках, до яких додав детальний маршрут подорожей і близько 150 ілюстрацій,. Він побував у Кашау (Кошице), Пешті, Відні, Барі (місто в Італії, де зберігаються нетлінні мощі святого Миколая Мирлікійського) і, у Римі та Венеції; далі простує на острів Корфу і через Кефалонію досягає острова Хіос, а потім — Солуня й гори Афон.

мандрівник відплив із Солуня до Палестини, побував у Єрусалимі, на горі Синайській, відвідав острів Кіпр. Вісім місяців жив у Єгипті, Згодом знову вирушає на Синай і до Палестини.

Головна праця Мандри..в яких він називає себе то Панським, то Василем Київським,Після його смерті ці «Записки» зберігалися ) у його матері, яка охоче давала переписувати їх усім бажаючим. С.Тодоровський розібрав малюнки, вклеїв їх в оригінал і хотів видати «Записки» окремою книгою, але в 1754 р. помер, не встигнувши здійснити свій задум. Уривок із книги Григоровича-Барського вперше було опубліковано на сторінках журналу «Парнасский щепетильник» Повністю надрукувати книгу В. Рубану вдалося) лише в 1778 р., з окремими поправками та доповненнями.

47.Українське бароко.Хронологічні межі.Джерела.Природа барокового тексту.

Бароко — літературний і загально-мистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни,Українське бароко виникає на межі XVI—XVII століть і розвивається протягом двох віків. Бароко поширюється в усіх жанрах тодішньої літератури. В поезії українського бароко виникає силабічний вірш, поряд з яким існує також вірш народний.

Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня. Різноманітні жанрові форми існують і всередині поезії світської: панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо. Чи не найбільш оригінальними творами українського бароко були так звані «віршові іграшки»: акростих, мізостих, фігурні вірші та ін. Розвивається й українська барокова проза: повісті й оповідання як релігійного характеру, так і світські.

Бароко в українській літературі XVII—XVIII ст. мало велике значення: воно взяло на себе важливі функції гуманізації духовної культури, зокрема літератури. Адже в Україні доби Відродження не існувало. Письменники барокового напряму брали теми для своїх творів із сучасного їм життя. В основу цих творів лягали трагічні події, страждання людей від урядових утисків, беззаконня чиновників, невлаштованості побуту, різних невдач тощо. Особливостями композиції цих творів було те, що в них поєднувалося непоєднанне — добро і зло, прекрасне й потворне, високе й низьке.

Чільне місце займає постать Івана Вишенського —, автора низки трактатів і послань. Мелетій Смотрицький, Іоанникій Галятович, Лазар Баранович, Дмитро Туптало Слід відзначити, що бароковий стиль був характерним для віршів Григорія Сковороди.

Серед найвизначніших набутків бароко вирізняється виражена в літературній формі заглибленість у внутрішній світ людини, нетерпимість до зла в будь-яких його проявах Українське Бароко мало значний вплив на подальший розвиток української літератури: урізноманітнення літературних жанрів, гуманізація духовної культури, розвиток драматургії.