28. Літ спадщина д.Туптала

Найб праця – «Житіє святих»(нап на кожен місяць) Ініціатором був Пмогила, але йому не вдалось це зробити.

Варлаам Йоасинськ. Зміг це зреалізувати – знайшов Туптала. З передмови, яка супроводжувала перший том Четіїх ми довідуємося про стадії, які привели до написання Четіїх Міней. Архимандрит Варлаам, автор цієї передмови, починає з того, що згадує: ті Четії Мінеї які привезено до Русі в IX ст., вже давно втрачені через напади татар, які нищили наші землі та монастирі і при тому знищили багато цінних книг, а між ними й Четії Мінеї. Тому ті, що бажають читати життя святих, змушені користатися книгами, писаними чужою мовою, які не завжди православні у своєму навчанні.

Далі він згадує, що першим, хто старався про виготовлення Четіїх Міней слов'янською мовою, був Київський митрополит Петро Могила

Головними джерелами для життів святих він називає Мінею Симеона Метафраста, життя інших східних отців і святих, та грецьких істориків. У кінці він мимохідь також згадує про Великі Четїї Мінеї митрополита Макарія. Дмитро переробив весь цей матеріал, щоб у результаті дати коротші оповіді життів, які можна легко читати.

Ще одна передмова, супроводжувала другий з чотирьох томів Четіїх Міней.  Цю передмову виготовив сам Дмитро, щоб дати відповідь на закиди, які висунули проти нього після випуску першого тому.[11] У ній Дмитро передусім підкреслює, що житія були написані в короткій формі, щоб дати людям можливість читати життя святих або стежити, коли їх читають. Він перелічує в передмові три помилки: перша стосується до датування в житті св. Иоакима і Анни, яких пам'ять припадає на 9 вересня. Друга - до числа цвяхів, якими Христос був прибитий до хреста. Третя помилка стосується до осіб Михаїла Валвоса і Михаїла Ранквея, яких вважали за одну й ту ж особу в житті св. Йоанікія, яке припадає на 4 листопада.

По передмові йде благословення Адріяна, Московського патріярха, для праці та її друкування[12] і також коротке слово архимандрита Варлаама, який повторно висловлює, що праця Дмитра вільна від помилок.[13] Хронологічно третьою є передмова Вона починається розповіддю про різні збірки житій святих, що існували на Сході й на Заході. Тоді подано огляд різних збірок житій, що існували в слов'янській мові до часу написання Четіїх Міней митрополита Дмитра. У передмові згадано дише дві збірки - цеВеликі Четії Мінеї митрополита Макарія і Києво-Печерський Патерик.

Утворах є різні типи житій:власне житіє від нар до смерті, мучеництва, житія пам яті.

До творів автор додав власні коментарі

Пише вірші: на Діяння св апостола, на Апокаліпсис (завіршував Св Письмо), емблеми-вірші, псалми (у його творчості бачимо перехід від середн трад до зрілого бароко)

29. Літ спадщина Лазаря Барановича- поет, проповідник, полеміст, Учився в Києво-Могилянській колегії та єзуїтських школах , викладав поетику і риторику в Києво-Могилянській колегії. З 1650 р. — її ректор та ігумен київського братського Богоявленського монастиря, а з Учнем Барановича серед інших був і майбутній гетьман України Іван               В 1674 році заклав друкарню при Спасо-Преображенському монастирі у Новгороді-Сіверському,

Був душею києво-чернігівського гуртка вчених та письменників (, Іоаникій Галятовський, Антоній Радивиловський, Варлаам Ясинський, Димитрій Туптало, Іван Величковський та ін.).   

       Серед його збірок відомі такі: збірки проповідей "Меч духовний" (1666р.) (коли Петро відітнув вухо раба у Гетьсим саду – меч – є щоб не відтинати вухо, а щоб служити.Тут присутній бароковий концептизм-зіткнення несподіваних понять і тлумачень)та "Труби словес проповідних" (1674р.), поетична збірка "" - "Аполлонова лютня" . Вважав, що література не менше сприяє самоутвердженню нації, ніж козацька зброя