35. Образ Хмельн у літописах

Самійло Величко

У літописах XVII—XVIII століть відображена визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти. Очолював її Богдан Хмельницький. Тому Самійло Величко і робить його центральною постаттю свого літопису. Автор розповідає про характер цієї боротьби, дає їй оцінку, тому його твір посідає чільне місце в давній українській літературі. Початок твору подається на основі народних переказів, легенд про Богдана Хмельницького: як він служив кошовим у Потоцького, як він викрав листи у Барабаша. Величко докладно зупиняється на підготовці до бою козаків з ворогом, описує саму битву під Жовтими Водами: Письменник прославляє військове уміння козаків і їхнього геніального полководця Б. Хмельницького. У своєму літописі він розповідає про силу нашого народу і цим стверджує його перемогу над ворогами. Військо Богдана Хмельницького здобуло дві перемоги, але не втомилося, не зупинилося на досягнутому Смерть полководця боляче вразила серця людей. Самійло Величко, усвідомлюючи цю непоправну втрату, пише: «Умер добрій вождь наш, оставивши по себъ безсмертную славу...»  Самовидця

Образ Богдана Хмельницького: прихильного ставлення до особи Б. Хмельницького в цій праці немає, Хмельницький зображується як звичайна "смертна людина" (а не як національний Герой наступних літописів), расторопний чигиринський сотник, у письмі біглий. Після двох перемог - загордився, хоча мав ставитись до короля польського як до свого пана.

Грабянки

Образ Богдана Хмельницького: центральна постать літопису, поєднує риси реальної історичної особи та ідеального вождя:"преславний вождь запорозький", "муж хитрий у військовій справі і дуже розумний", "в науці латинської мови вправний", бувши "найбільшим недругом шляхти, все ж у війні цій виявив себе і найбільшим справедливцем".

Грабянка приписує Хмельницькому промови у найзначніших справах та історичних моментах - в традиціях літописів Київської Русі. Посмертну характеристику Б. Хмельницького автор витримує в дусі традиційних доброчесностей воїна-богатиря.

Хмельницький має дві основні заслуги - визволення України від "тяжкого ярма лядського" та приведення її до російського монарха у підданство.

36. Образ п Могили

На Великдень 1632 року двадцять троє спудеїв колегії на чолі з професором риторики Софронієм Почаським піднесли Петрові Могилі книгу віршованих подяк під назвою Євхаристіон³. Ця книжка з прозовою передмовою, підписаною професором поділялася на дві частини, кожна з яких дає нам уявлення про освітній обрій тих молодих людей, та про культурні цінності, яких там навчали.

Перша частина брошури має заголовок Гелікон — тобто «гора Муз», зведена учнями Могили як поетичний вияв вдячності. Існує ще один заголовок: «Перший сад знань». «Сад» мав вісім «коренів» : Граматика, Риторика, Діалектика, Арифметика, Музика, Геометрія, Астрономія й Богослов’я Можна здогадуватися, що назвою Гелікон  означено школу — чи одну із шкіл, що їх очолював Могила

Друга частина цього твору, теж віршована, називається Парнас, або «Другий сад знань». Парнаська сад-гора теж споруджена спудеями на честь Могили. Тут росте десять паростей знання — дев’ять Муз разом з Аполлоном. Дві гори це, що вони символізують зусилля спудеїв двох шкіл Могили — Київської братської та Печерської.

Обидві поеми написані сильно полонізованою українською мовою. Обидві прославляють Христа-переможця, воскреслого у Великдень, і возносять хвалу Могилі.

У самих віршах йдеться, зокрема, про таке: Граматика з надією сподівається на ті часи, коли русини зрівняються у знаннях з мудрими поганами. Діалектика висловлює побажання, щоби гострота мудрості колола очі Музика цитує поган Діогена й Орфея, а також візантійця Йоанна Дамаскина. Геометрія зводить водно Ксенофана Колофонського й Христа — «верховного Геометра», що воскрес з-під земліУ завершальному вірші, присвяченому Теології, Могила непрямо уподібнюється до Геракла. Як «сумлінний еспанець» поставив мармурового стовпа на західному узбережжі, ознаменувавши зовнішні межі Геркулесових подвигів, так і архимандрит звів мармурову колону на берегах Дніпра на півночі Так Могила кладе край мандрам русинів у чужинецькі землі по богословську науку Насамкінець Аполлона й його сестер-Муз проганяють геть, а натомість запрошують Пречисту Діву оселитися між спудеїв.

Брошуру оздоблено двома символічними дереворитами ¹⁵. На одному зображений сам Могила — він стоїть на горі Гелікон, тримаючи посох і гілку мудрості, зате відкидаючи скіпетр з короною (натяк на те, Що він відмовився від молдавського трону). Другий дереворит змальовує Муція Сцеволу — героя латинської легенди, який стоїть на Парнасі, вкладаючи правицю в огонь. Цей епізод включено недарма — Могили виводили свій рід від цього римського героя

Могила є і золотом, і діамантом.щедрість (разом із золотом себе Мінерві віддав) Погорджує багатством заради науки, в тяжких трудах і працях не втомлюється.