74. Криза політики розрядки. "Друга холодна війна".

12 грудня 1979 р. В Політбюро ЦК КПРС Л. Брежнєв, Д. Установ, Ю. Андропов, А. Громико схвалили рішення про втручання СРСР у громадянську війну в Афганістані.

Реакція США була негативною – остаточно поховати розрядку. Дж. Картер висловив рішучість змусити СРСР заплатити за акцію. «Каральні заходи» США: відміну постачання, відмову західних держав від участі в Олімпіаді у Москві 1980 року; посилення військової присутність в Індійському океані та Перській затоці; відмова від зустрічі з представниками СРСР; за­борона радянським суднам ловити рибу в американських водах; відмова СРСР в отриманні кредитів із-за кордону, а також високих технологій; посилилення зв'язків з країнами, що побоювалися «радянської агресії», особливо з Китайською Народною Республікою, яка засудила дії СРСР в Афганістані і у спілці з Пакистаном почала допомагати силам опору.

США мо­білізували країни світу проти політики Радянського Союзу в Афганістані, особливо в ООН. У 1980 р., незважаючи на протести СРСР, до порядку денного чергової сесії Генеральної Асамблеї було внесене афганське питання. Резолюція вимагала негайного виведення радян­ських військ з Афганістану. Більшістю у дві третини голосів ГА засудила дії СРСР.

1980 р. – строк Кар­тера скінчився. Р. Рейган ще в виборах 1976 р критикував розрядку, і знову зробив критику СРСР своїм гаслом. По обранні він: відродив антирадянську риторику (1982 – у парламенті ВБ заявив, що місце марксизму-ленінізму на смітнику історії; назвав СРСР „Імперією Зла”), продовжив бойкот переговорів з СРСР, посилив своє збройне втручання в Лат Америці користуючись зайнятістю сил СРСР. Нова холодна війна зірвала ратифікацію підписаного в 1979 році договору ОСО-2, який стосувався Міжконт.Бал.Ракет з Розділл.Головн.Част. та Страт.Бомбард., але сторони все ж дотримувалися його. Рейган також мав свій підхід до політики «гарантованого взаємного зни­щення», започаткувавши програму-обман СОІ(1983) з метою економічного виснаження СРСР в погоні за нездійсненним проектом захисту території від ядерних ракет з космосу. Взагалі Рейган він стратегію дезінформації СРСР у всіх військових сферах аби примусити його нарощувати військову потугу і „озброїтися до смерті”. Для цього він започаткував „Нову воєнну стратегію”, мета якої – досягти повної та незаперечної переваги над СРСР, але насправді змусити СРСР збільшувати власну армію. Проводилися операції накшталт „Влучного Стрільця”(1983) – навчань НАТО в ході в Європу були доставлені і розгорнуті макети МБР, і інформацію про яку було злита СРСР через подвійних агентів – що призвело до приведення сил СРСР в Європі у повну бойову готовність. Було також розроблено „комплексний стра­тегічний план» ведення затяжної ядерної війни проти СРСР”(1982). В рамках плану було сформоване «центральне командування» (СЕНТКОМ), до сфери якого входило 19 держав Азії та Африки, а також значна частина Індійського океану, Перська затока і Червоне море.

В свою чергу СРСР з 1981 проводив розвідувальну операцію „Раптовий ядерний напад” – шукалися найменші побіжні ознаки його підготовки. Активна робота велася з 1981 по 1984, але відмінена лише в 1991.

З 1980 західні держави припинили переговори з СРСР про заборону випробувань ядерної зброї початі в 1977. В 1983 відбулося т.зв. „Подвійне Рішення НАТО” розмістити в Європі ракети середнього радіусу „Першинг-2”, аби тиснути ними на СРСР і змусити його прибрати свої СС-20 в обмін на їх прибирання (нульовий варіант). Також у 1984 США запропонував підписати договір заборони хімічної зброї, по якому інспектувалися б всі хімічні підприємства у власності Д. (всі в СРСР), але не приватні (більшість в США).

СРСР теж блокував переговори : так конференцію НБСЄ(1984) із заходів зміцнення довіри він зірвав виставивши в ультимативній формі «широкомасштаб­ну програму миру і безпеки»(зменшення військових бюджетів).

Відносини також погіршив інцидент 1 вересня 1983 р. над Сахаліном радянський винищувач збитий південнокорейський пасажирський літак «Боїнг». Рейган засудив СРСР, а згодом СРСР засудила в РБ ООН і ін. МО.

В збройних акціях після 1980 року позиції були такі:

Фолклендські Війна: США підтримали ВБ (хоча з Арг. були пов’язані „Договором Ріо”), СРСР – надавали інформацію Арг., попри те що до того звинувачували її в антикомунізмі.

Близький Схід: США – за Ізраїль, СРСР – за Арабські країни. В Лівії (контр Ізраілській країні) постійно військова напруженість – США патрулювали повітряні та морські кордони, збиваючи літаки та катери. 1986 – після вибуху на дискотеці в Німеч. США бомбардували Триполі і порт Бенгазі. Каддафі – персональний ворог Рейгана. Акції проти громадян США.

Гренадська Інтервенція 1983: поавлення США марксистського режиму Бішопа, аби не допустити другої Куби та будівництва злітної смуги, можливо для страт. Бомбард.

В Польщі захід надавав підтримку Солідарності – в 1981 році мало не дійшло до військових дій – запроваджено було „військовий стан”.