- •1.Версальсько-вашингтонська система мирних договорів.
- •2. Еволюція взаємин Україна-нато.
- •3. Еволюція зовнішньої політики кнр 50-80-і рр..
- •4. Україна в регіональних організаціях.
- •5. Формування ялтинсько-потсдамської системи мв, її витоки та базові засади
- •6. Проблема контролю над ядерними озброєннями та роззброєння на початку ххі ст.
- •7. Брест-Литовська конференція і підписання мирних договорів з Радянською Росією та Україною.
- •8. Проблема реформування оон.
- •9. "Німецьке питання" після Другої світової війни.
- •10. Інтеграційні процеси в Південно-Східній Азії. Створення асеан та її діяльність.
- •11. Проблема та етапи розширення Європейського Союзу.
- •Копенгагенські критерії
- •Політичні критерії
- •Економічні критерії
- •22 Січня 1919 року - акт злуки унр та зунр.
- •13. Об’єднання Німеччини та його наслідки.
- •14. Косовська проблема в міжнародних відносинах.
- •15. Україна в Чорноморсько-Каспійському регіоні.
- •16. Криза та розпад ялтинсько-потсдамської системи міжнародних відносин.
- •17. Завершення “холодної війни ” та блокового протистояння. Еволюція відносин між Україною та Росією.
- •1. "Про статус і умови перебування Чорноморського флоту рф на території України".
- •2. "Про взаєморозрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту рф на території України".
- •18. Радянсько-американські відносини у 60-70-і рр.. Хх ст.
- •19. Нато у 90-і рр. Хх ст. – на поч.. Ххі ст. Проблеми реформування та еволюція.
- •20. Місце та роль обсє в європейській політиці.
- •21. Україна в процесі ядерного роззброєння.
- •22. Проблема близькосхідного врегулювання на початку ххі ст.
- •24 Червня 2002 р план Буша «дорожня карта»:
- •23. Дії сша та нато в Афганістані: причини та наслідки.
- •24. Політика сусідства єс та «Східне партнерство».
- •25. Паризька нарада країн-учасниць нбсє. Договір про звичайні збройні сили в Європі.
- •26. Інтеграційні процеси в Західній Європі в 70-80-і роки
- •27. Становлення пост-біполярної системи мв. Її основні характеристики.
- •28. Еволюція доктринальних засад зовнішньої політики срср.
- •29. Створення та еволюція Європейського Союзу
- •30. Мирне врегулювання в Європі та на Далекому Сході після Другої світової війни.
- •31. Інтеграційні процеси в Латинській Америці у 80-і роки хх ст. – на поч. Ххі ст.
- •32. Проблеми ядерної зброї на Корейському півострові.
- •33. Суецька криза.
- •34. "Нова східна політика" фрн.
- •35. Еволюція зовнішньої політики Російської Федерації.
- •36. Становлення блокового протистояння в Європі після Другої світової війни.
- •37. Мюнхенська угода. Політика "умиротворення агресора".
- •38. Війна сша у в’єтнамі: причини та наслідки.
- •39. Проблема розширення нато на Схід.
- •40. Режим чорноморських проток. Етапи створення та сучасність.
- •41. Арабо-ізраїльське протистояння у 60-70-і рр.
- •42. Пакт Молотова - Ріббентропа та політика срср щодо країн Балтії у 1939-1940 рр.
- •43. Карибська криза
- •44. "Нове політичне мислення" у зовнішній політиці срср.
- •45. Американо-китайські відносини в 70-80-і рр.. Хх ст.
- •5) 1969-1978 – Зближення з західними країнами
- •6) 1978 – Кінець 80-х (89?)
- •4 Грудня 1982 р. – 4 конституція. Основні елементи зп Китаю:
- •46. Формування антигітлерівської коаліції.
- •47. Еволюція європейської інтеграції України.
- •48. Врегулювання конфліктів на Африканському континенті в пост біполярний період.
- •49. Війна в Індокитаї і міжнародне врегулювання та наслідки.
- •50. Кіпрська проблема в міжнародних відносинах.
- •51. Американо-китайські відносини в 90-і рр. Хх ст. – на поч.. Ххі ст.
- •52. Міжнародне врегулювання в колишній Югославії: етапи та наслідки.
- •IV етап (лютий 1994 – грудень 1995)
- •V етап (січень 1995 – червень 1999)
- •53. Снд та Україна.
- •54. Радянсько-американські самміти у другій половині 80-их – початку 90-их рр.
- •55. Корейська війна.
- •56. Нарада з безпеки і співробітництва в Європі. Гельсінський Заключний Акт.
- •57. Еволюція зовнішньої політики сша в постбіполярний період.
- •58. Ліга арабських держав: створення, еволюція та роль в міжнародних відносинах.
- •59. Становлення та розгортання «холодної війни».
- •60. Еволюція українсько-американських відносин.
- •61. Еволюція російсько-американських відносин.
- •62. Берлінські кризи 1948-1949 рр. Та 1958-1961 рр.
- •63. Проблеми реформування та еволюція нато після завершення «холодної війни».
- •64. Тайванська проблема в міжнародних відносинах.
- •65. Близькосхідне врегулювання у 80-і рр. Хх ст.
- •66. Режим нерозповсюдження ядерної зброї в пост біполярний період.
- •67. Близькосхідне врегулювання в 90-і рр. Хх ст.
- •69. Політика сша в Європі по завершенні Другої світової війни. «План Маршалла».
- •70. Війна сша та їх союзників проти Іраку (2003 р.): причини та наслідки.
- •71. Питання про відкриття «другого фронту» в Європі у 1941-1944 рр.
- •72. Питання ядерного роззброєння у другій половині 80-их – на початку 90-их рр.
- •73. Агресія Іраку проти Кувейту. Війна у Перській затоці.
- •74. Криза політики розрядки. "Друга холодна війна".
- •75. Концептуальні засади і головні напрями зовнішньої політики незалежної України.
- •76. Деколонізація Африканського континенту. Створення та діяльність оає.
- •77. Створення держави Ізраїль. Перша арабо-ізраїльська війна.
- •78. Джерела та еволюція індо-пакистанського конфлікту.
- •79. Війна в Індокитаї і міжнародне врегулювання та наслідки.
- •80. Французько-німецьке партнерство в європейських інтеграційних процесах
8. Проблема реформування оон.
На сучасному етапі світ змінився: розпалася біполярна система, Німеччина і Японія – могутні держави, з’явилися нові конфлікти і нові засоби їх вирішення. ООН потрібно реформуватися аби відповідати сучасним вимогам. Так секретаріат організації є непомірно великим та відтягує помітну частину бюджету на організаційні питання, також і сама система фінансування недосконала, і як наслідок – фінансові кризи. Органи ООН уже не відповідають реаліям – так пов’язані з деколонізацією уже не потрібні, а от у галузях М. тероризму, екології, боротьби з наркотиками – прогалини. Вимагають перерозподілу також сфери дії між ООН та регіональними організаціями, які не мали реальної сили та майже не існували за часів її створення – відповідно зараз ООН може і має концентруватися лише на справді глобальних проблемах людства. Зараз на першому місці оперативність: ООН має оптимізувати ресурси. Це планується зробити за рахунок реформування структури та правових основ організації. Основною проблемою є неузгодженість позицій щодо шляху реформування багатьох великих країн.
Реформування особливо жорстко постало як питання на 49-50ій сесіях ГА. Були створені експертні комісії (Мориса Стронга) та керівний комітет з питань реформ. 1997 – доповідь Кофі - «Поновлення Організації Об'єднаних Націй: програма реформи» - три типи заходів реформування: структури й системи управління секретаріату; структури міжурядових органів; підходів до розробки стратегій і політики ООН. Основою є запровадження посади першого заступника Генсекретаря, створення Групи старших керівників, перебудова роботи Секретаріату в межах секторальних груп, які включали б усі департаменти, фонди і програми ООН, створення Групи стратегічного планування. Розподіл по групах: мир і безпека; економічні й соціальні питання; співробітництво в цілях розвитку; гуманітарні питання; права людини. Створені Виконавчі комітети з перших чотирьох проблем, а права людини поділили між ними як комплексну проблему. Активно об’єднувалися споріднені департаменти та адм. підрозділи. Кількість посад в 1999 скоротилася на 25%. Передбачалося створити оборотний кредитний фонд з капіталом до 1 млрд дол. за рахунок добровільних внесків та інших джерел.
Новий підхід до вироблення ГА політики: тематичний підхід ГА та комітетів. Також тепер питання формулюються за 2 роки до обговорення.
Існує також проблема реформування системи мандатів РБ на миротворчу діяльність та посилити власні сили ООН і їх участь в порівнянні з М. коаліціями. Також балансувати ефект економічних санкцій проти військових галузей на цивільне населення. Ключове питання – розширення складу РБ. Найзапекліші дискусії – на скільки розширити і хто має отримати статус постійного члена, а також обмеження чи ліквідація права Вето. Варіанти:
збільшити кількість постійних членів на п'ять (ФРН, Японія і три країни від Азії, Африки і Латинської Америки);
збільшити склад Ради Безпеки на п'ять постійних і чотири непостійних члени від регіонів;
ввести до складу Ради Безпеки п'ять постійних членів без права вето;
статус постійних членів мають отримати не окремі країни, а регіональні організації (ЄС, ОАЄ, ОАД та ін.);
статус постійних членів країни від Азії, Африки і Латинської Америки повинні отримувати на ротаційній основі.
В 2005 році США створили експертну групу з реформування ООН, яка видала свою доповідь: „Американські інтереси в ООН”. Засобом їх досягнення став бюджет – адм Буша пообіцяла скоротити фінансування ООН на 50% якщо та не відповідатиме критеріям США, наприклад не буде придушено опозицію до Ізраїлю, але ці законопроекти ще не підписані.
В 2005 році на 60ій асамблеї ГА було проведено саміт абсолютної більшості голів Д-членів, під гаслом „Шансу раз на покоління на нові сміливі рішення в галузі реформування ООН”. Основними цілями визначені – досягнення цілей „Декларації Тисячоліття”, права людини, мир, демократія, безпека і боротьба з тероризмом.