Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВСТУПНИЙ МВСП UPD.docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
505 Кб
Скачать
☆

9. "Німецьке питання" після Другої світової війни.

Одразу по війні Німеччина була розділена на чотири зони окупації: амер, брит, рад і фр. За рішенням Потсдамської конференції було утворено Союзну контрольну раду – орган, до якого входили чотири командувачі окупаційних військ, та який був покликаний здійснювати управління окупованою Німеччиною та забезпечити виконання рішень Потсдамської конференції. ПРОГРАМА 4-х Д: денацифікація, декартелізація, демілітаризація, денацифікація. В Потсдамській угоді вперше термін «західні зони» - фактично зафіксувала поділ Німеччини.

«План з репарацій та рівня по­воєнної німецької економіки» 1946 р.- схвалений чотирма союзниками. Передбачав збереження традиційних господарських зв'язків, незважаючи на міжзональні кордони, тобто мова йшла про збережен­ня єдності країни. Репарації: обладнання, продукція, праця німців.

Документ про мирне врегулювання мав бути розроблений РМЗС. На Паризькій сесії РМЗС (Молотов – СРСР, Бідо – Фр, Бернс – США, Бевін – Вб) в квітні—липні 1946р. Проект бірнса – швидке підписання мирної угоди, забезпечення гарантій її демілітаризації. Молотов – неподільність Нім та розвиток мирної промисловості. Бідо – розчленувати. Не було досягнуто ніякого компромісного рішення, проголошено намір створ амер-брит «Бізонію».

Московська сесія РМЗС, яка проходила з 10 березня до 24 квітня 1947 р. у новому складі (Бірнса змінив Маршалл), Почалася вона з сим­волічного акту ліквідації Прусської держави, який під­тверджував щире прагнення сторін знищити націона­лістичну спадщину в історії Німеччини. Було узгоджено питання про заснування Інформаційно-консультативної ради, на яку покладалися такі завдання: 1) інформувати союзні уряди про підготовку німецької мирної угоди Радою міністрів закордонних справ; 2) передавати союзним уря­дам усю документацію РМЗС стосовно підготовки мирної угоди; 3) проводити консультації з представниками союзних урядів з питань, пов'язаних із німецькою проб­лемою. Вирішено створити постійні комітети Ради міністрів закордонних справ: а) з політичної структури Німеччини; б) з територіальних змін; в) з еконо­мічної реорганізації Німеччини та з репарацій; г) з роз­зброєння і демілітаризації Німеччини.

Лондонська сесії РМЗС (25 листопада-— 15 грудня 1947 р.). Проте її фактично було зірвано. створення «Тризонії».:

Лондонська конференція без участі СРСР (лют-бер/квіт/черв 48 року )проголосила курс на ство­рення західнонімецької держави та її інтеграцію в західний блок. Це, Відповідні заходи з боку Радянського Союзу. Було роз­роблено план запровадження обмежень на комунікаціях Берліна з західними зонами окупації.

Перша берлінська криза

Першим кроком на шляху до створення західнонімецької держави стала підготовка сепаратної грошової реформи для західних секторів. 23 липня 1948 року західні держави ухвалили рішення про поши­рення реформи на західні сектори Берліна. 24 липня було цілком перекрито наземні комунікації між західними зонами окупації й Берліном !!! Транспортні обмеження триватимуть доти, доки не буде скасовано плани західних держав про створення західно­німецького уряду.

Західні держави організували й розширили «повіт­ряний міст» міх західними зонами окупації й Берліном. Радянський уряд проголосив, що транспортні обме­ження між Берліном і західними зонами окупації будуть зняті одночасно зі згодою на введення в обіг у Берліні німецької марки радянської зони й вилучення з обігу марки. Розраховував ство­рити передумови для повного витиснення західних дер­жав з Берліна.

«Повітряний міст» успішно функціо­нував взимку. Радянський Союз мусив визнати провал блокади Берліна.

Основний Закон Західної Ні­меччини оприлюдненого 23 травня 1949 р. Ця дата вважається днем створення ФРН. У той самий день відкрилася Паризька сесія РМЗС (23 травня — 20 липня 1949 р.), яка стала останньою і вже нічого не .могла зро­бити для врегулювання німецького питання. Ще 19 березня 1949 р. Німецька народна рада ухвалила проект Конституції Німецької Демократичної Республіки. У квітні пройшли вибори до Німецького народного конгре­су, а 7 жовтня 1949 р. була сформована тимчасова Народ­на палата (день створення НДР). Створення НДР фактично завершило процес «ре­єстрації»- поділу Німеччини.

26 травня 1952 р. Загальну угоду Про взаємини між трьома державами і ФРН у Боні. Скасування окупаційного статусу й надання ФРН самостійності у внутрішній і зовнішній політиці, за винятком питань, пов'язаних з єдністю Німеччини, з Західним Берліном, з укладанням Мирних угод.

Наступного дня, 27 травня, представники урядів Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Голландії та Люксембургу підписали в Парижі угоду, що завершила створення ЄОС. Національні збори Франції відхилили. Бонська теж втрачала силу.

25 січня — 18 лютого 1954 р. почергово в західному і східному секторах Берліна пройшла чотиристороння конференція з німецького питання. СРСР запропонував створити тимчасовий загальнонімецький уряд, вивести окупаційні війська й провести вільні загальнонімецькі вибори. Реко­мендувалося звільнити Німеччину від сплати повоєнних боргів чотирьом державам. Ідею німецького нейтралітету було підсилено запропо­нованим проектом загальноєвро­пейської угоди про колективну безпеку. Позиція західних країн базувалася на «плані Ідена», який передбачав негайне об'єднання Німеччини шляхом загальнонімецьких виборів.

Формальне рішення про вступ ФРН у Західноєвро­пейський союз і НАТО було прийнято на Паризькій нараді Дев'яти держав (20—23 жовтня 1954 р.). Паризькі угоди передбачали скасування окупаційного режиму у ФРН, Уряд ФРН, у свою чергу, оголосив про те, що він ніколи не вдаватиметься до сили для об'єднання Німеччини або зміни існуючих кордонів. Окрім того, західнонімецька Держава взяла на себе зобов'язання не виробляти атом­ної, бактеріологічної та хімічної зброї.Паризькі угоди набрали сили після всіх передбачених формальностей 5 травня 1955 р

22 вересня 1955 р. керівництво ФРН проголосило «доктрину Хальштейна» - встановлення будь-якою країною дип відносин з «режимом зони» розглядалось як ворожий акт щодо ФРН, яка відповідатиме на такий акт розривом дипломатичних відносин. Це й було згодом зроблено відносно Югославії (1957), Куби (1963) та Занзібару (1964).

Друга берлінська криза

Початок «берлінської кризи» пов'язують із нотами ра­дянського уряду урядам США, Англії, Франції, ФРН та НДР від 27 листопада 1958 р. Вони містили пропозицію про перетворення Західного Берліна на «демілітаризоване вільне місто», шість місяців на роздуми („ультиматум Хрущова”).

Ключовим моментом берлінської кризи став масовий виїзд громадян НДР на Захід (лише в липні 1961 року НДР покинуло близько 30 тис. осіб), що негативно відображалося на східнонімецькій економіці. Це призвело до зведення Берлінського муру 13 серпня 1961 року.