14. Поняття case-технології, case-системи й case-засобів.

Термін CASE (Computer Aided Software Engineering) використовується в даний час у дуже широкому сенсі. Первісне значення терміна CASE, обмежене питаннями автоматизації розробки тільки лише програмного забезпечення (ПЗ), у даний час набуло нового сенсу, що охоплює процес розробки складних ІС у цілому. Тепер під терміном CASE-засобу розуміються програмні засоби, що підтримують процеси створення і супроводу ІС, включаючи аналіз і формулювання вимог, проектування прикладного ПЗ (додатків) і баз даних, генерацію коду, тестування, документування, забезпечення якості, конфігураційне управління і управління проектом, а також інші процеси. CASE-засоби разом із системним ПЗ і технічними засобами утворять повне середовище розробки ІС.

Появі CASE-технології і CASE-засобів передували дослідження в області методології програмування. Програмування знайшло риси системного підходу з розробкою і впровадженням мов високого рівня, методів структурного і модульного програмування, мов проектування і засобів їх підтримки, формальних і неформальних мов описів системних вимог і специфікацій і т.д.

 CASE-технологія являє собою методологію проектування ІС, а також набір інструментальних засобів, що дозволяють у наочній формі моделювати предметну область, аналізувати цю модель на всіх етапах розробки і супроводу ІС і розробляти додатка відповідно до інформаційних потреб користувачів.

Сучасні CASE-засоби охоплюють велику галузь підтримки численних технологій проектування ІС: від простих засобів аналізу і документування до повномасштабних засобів автоматизації, що покривають весь життєвий цикл ПЗ.

У разряд CASE-засобів попадають як відносно дешеві системи для персональних комп'ютерів з дуже обмеженими можливостями, так і дорогі системи для неоднорідних обчислювальних платформ і операційних середовищ. Так, сучасний ринок програмних засобів нараховує близько 300 різних CASE-засобів, найбільш могутні з який так чи інакше використовуються практично усіма ведучими західними фірмами.

15.Загальна характеристика та класифікація інтегрованих іс.

Інформаційні системи управління підприємством будуються на основі моделей і термінології фінансового аналізу і бухгалтерського обліку і дозволяють дати узагальнену оцінку роботи підприємства та спланувати його діяльність.

Нове покоління автоматизованих систем управління підприємством складають інтегровані системи планування ресурсів підприємства - Enterprise Resource Planning System (ERP). Сучасні ERP-системи використовують розподілену архітектуру клієнт-сервер, технічну базу якої складають сервери і робочі місця користувачів, об'єднані локальними мережами, і вирішують комплексні завдання управління підприємством, включаючи взаємодію з клієнтами і постачальниками. Використання автоматизованих ІС вимагає вивчення сучасних засобів технічного і програмного забезпечення і способів їх експлуатації; набуття практичних навичок роботи з основними інформаційними системами для економічних і управлінських застосувань, шляхом вирішення типових завдань з використанням найбільш раціональних прийомів роботи.

В свою чергу, інтегровані ІС поділяються на: малі, середні та великі

Малі інтегровані системи можна назвати виробничими системами. Для цих систем характерне поетапне впровадження за час до півроку і вартість в діапазоні від 5 до 30 тис. дол. для російських і вітчизняних систем і від 15 до 100 тис. дол. - для західних в залежності від конфігурації. В малих інтегрованих системах об’єднуються як фінансово-управлінські, наприклад, Finexpert, так і виробничі системи: Інфософт, Concorde XAL, Scala, Navision. Більш детально особливості цього класу будуть розглянуті далі на прикладі системи «Галактика».

Середні інтегровані системи менш за інші представлені на українському ринку, оскільки за вартістю ці продукти наближаються до великих систем (від 100 до 200 тис.дол.), а за функціями мало відрізняються від малих систем. Однак, система «Miracle 5» має кілька успішних впроваджень на вітчизняних підприємствах. Продукти американської фірми Platinum Software також широко відомі і використовуються для автоматизації фінансового і управлінського обліку, бюджетного планування, торгівлі, маркетингу і продажів. Існують версії цього продукту для малих і середніх підприємств. Продукти цієї групи, зазвичай, впроваджуються поетапно за час від півроку до року.

Великі інтегровані системи розраховані на великі холдингові компанії, фінансово-промислові групи і транснаціональні компанії.. Для цих систем характерне складне поетапне впровадження за час від 1 року і довше. Їх вартість знаходиться в діапазоні від 100 тис. до 1 млн. дол. в залежності від конфігурації. Більш детально особливості цього класу будуть розглянуті далі на прикладі системи «R/3» німецької фірми SAP AG.

До середніх і великих інтегрованих систем належать виробничі системи, призначені в першу чергу для управління і планування виробничого процесу, хоча в них глибоко розроблені і функції обліку. Ці системи орієнтовані на використання на одному або кількох типах підприємств. В них практично завжди використовується технологія клієнт-сервер, що передбачає роботу з великими об’ємами даних і запитів і дозволяє оптимізувати інтенсивність їх передавання.

Серед українських та російських КІС, представлених на вітчизняному ринку, до класу інтегрованих можна віднести такі: «Інфософт», «Галактика», «Finexpert». Вартість проекту на їх базі значно нижча, ніж при використанні будь-яких західних КІС, але при цьому за функціональністю, дещо слабші.

Усі ці системи можна умовно поділити на два великих класи: а) фінансово-управлінські і б) виробничі системи.

Фінансово-управлінські системи включають підкласи локальних і частково малих інтегрованих систем. Такі системи призначені для ведення обліку по одному або декількох напрямах (бухгалтерія, збут, облік кадрів). Системами цієї групи може скористатися практично будь-яке підприємство, яке потребує управління фінансовими потоками й автоматизації облікових функцій.

Фінансово-управлінські системи значно більш гнучкі в адаптації до потреб конкретного підприємства. Часто пропонуються «конструктори», за допомогою яких можна практично цілком перекроїти вхідну систему, самостійно або за допомогою постачальника встановити зв'язок між таблицями баз даних та окремими модулями.

Хоча загальна конфігурація систем може бути досить складною, практично всі фінансово-управлінські системи спроможні працювати на ПК у звичайних мережах передачі даних Novell Netware або Windows NT. Вони спираються на технологію виділеного серверу бази даних, що характеризується високою завантаженістю мережних каналів для передачі даних між сервером і робочими станціями. Тільки окремі із запропонованих систем такого класу буди розроблені для промислових баз даних. (Oracle, SYBASE, Progress, Informix, SQL Server). Використовувалися переважно більш прості засоби розробки Clipper, FoxPro, dBase, Paradox, що як правило дають збої на складних конфігураціях мережі і при збільшені обсягів опрацьованих даних.

Виробничі системи. Включають підкласи середніх і великих інтегрованих систем. Ці системи призначені для управління і планування виробничого процесу. Виробничі системи значно більш складні у впровадженні, оскільки задовольняють потреби усього виробничого підприємства.

Всі виробничі системи розроблені за допомогою промислових баз даних. Здебільшого використовується технологія «клієнт - сервер». Ця технологія виправдовує себе під час опрацювання великих обсягів даних і запитів, оскільки дозволяє оптимізувати інтенсивність передачі даних комп'ютерною мережею.

Для малих підприємств, торгових фірм і компаній, що надають послуги, за співвідношенням ціна/якість найбільше підійдуть фінансово- управлінські системи, оскільки основні розв'язувані ними задачі - це бухгалтерський облік, управління складами продукції та кадрами.

Для малих і середніх виробничих підприємств, із невеликою кількістю юридичних осіб і взаємозв'язків найефективнішими будуть середні інтегровані системи. Для таких підприємств основним критерієм є власне управління виробництвом.

Під час вибору тієї або іншої системи для підприємства необхідно брати до уваги, що автоматизація заради автоматизації не має сенсу. Основною метою повинна бути якість управління. Найкраща у світі комп'ютерна система не виконає ролі чарівної палички, що магічно вирішує всі накопичені проблеми.