- •Державне управлніння охорони навколишнього природного середовища
- •Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в миколаївській області у 2011 році
- •1. Загальні відомості
- •1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості регіону.
- •1.2. Соціальний та економічних розвиток регіону.
- •2. Стан атмосферного повітря
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами.
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря по області та в розрізі населених пунктів.
- •2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки).
- •2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах.
- •2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря.
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин.
- •2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття.
- •2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря.
- •3. Зміна клімату
- •3.1. Тенденції зміни клімату.
- •3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів.
- •3.3. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів.
- •4. Стан водних ресурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання.
- •4.1.1. Загальна характеристика.
- •4.1.2. Водозабезпеченість територій та регіонів.
- •4.1.3. Водокористування та водовідведення.
- •4.2. Забруднення поверхневих вод.
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод.
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів.
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод.
- •4.3 Якість поверхневих вод.
- •4.3.1 Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками.
- •4.3.2 Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів.
- •4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію.
- •4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод.
- •4.4 Якість питної води та її вплив на здоров’я населення.
- •4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів.
- •4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів.
- •5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідного фонду та формування екологічної мережі
- •5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екологічної мережі.
- •5.1.1. Загальна характеристика.
- •5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття.
- •5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
- •5.1.4. Формування національної екомережі
- •5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу.
- •5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу.
- •5.2.2. Лісові ресурси.
- •5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів.
- •5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України.
- •5.2.5. Адвентивні види рослин.
- •5.2.6. Стан зелених насаджень.
- •5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу.
- •5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу.
- •5.3.1 Загальна характеристика тваринного світу.
- •5.3.2 Стан і ведення мисливського та рибного господарства.
- •5.3.3 Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України.
- •5.3.4 Інвазивні види тварин.
- •5.3.5 Заходи щодо збереження тваринного світу.
- •5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні.
- •5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду.
- •5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення.
- •5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон.
- •5.6. Природно-культурна спадщина.
- •5.7. Туризм.
- •6. Стан земельних ресурсів і грунтів
- •6.1. Структура та використання земельних ресурсів.
- •6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду.
- •6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь.
- •6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси.
- •6.3. Стан і якість ґрунтів.
- •6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення.
- •6.3.2. Забруднення ґрунтів.
- •6.3.3 Деградація грунтів.
- •6.4. Оптимізація використання та охорона земель.
- •7. Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база.
- •7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази.
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища.
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість.
- •7.2.2. Екзогенні геологічні процеси.
- •7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр.
- •8. Відходи
- •8.1. Структура утворення та накопичення відходів.
- •8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення).
- •8.3. Використання відходів як вторинної сировини.
- •8.4. Транскордонні перевезення відходів.
- •8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами.
- •9. Екологічна безпека
- •9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки.
- •9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія.
- •10. Промисловість та її вплив на довкілля
- •10.1. Структура та обсяги промислового виробництва.
- •10.2. Вплив на довкілля.
- •10.2.1. Гірничодобувна промисловість.
- •10.2.2. Металургійна промисловість.
- •10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість.
- •10.2.4. Харчова промисловість.
- •10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва.
- •11. Cільське господарство та його вплив на довкілля
- •11.1. Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві.
- •11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження.
- •1.2. Вплив на довкілля.
- •11.2.2. Використання пестицидів.
- •11.2.3 Екологічні аспекти зрошення та осушення земель
- •11.2.4. Тенденції в тваринництві.
- •11.3. Органічне сільське господарство.
- •12. Енергетика та її вплив на довкілля
- •12.1. Структура виробництва та використання енергії.
- •12.2. Ефективність енергоспоживання.
- •12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля.
- •12.4. Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики.
- •13. Транспорт та його вплив на довкілля
- •13.1. Транспортна мережа області.
- •13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень.
- •13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів.
- •13.2. Вплив транспорту на довкілля.
- •13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля.
- •14. Збалансоване виробництво та споживання
- •14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки.
- •14.2. Впровадження елементів «більш чистого виробництва».
- •14.3. Ефективність використання природних ресурсів.
- •14.4. Оцінка «життєвого циклу виробництва».
- •15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •15.1. Регіональна екологічна політика.
- •15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки.
- •15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства.
- •15.4. Виконання державних цільових екологічних програм.
- •1. «Національна програма оздоровлення басейну р. Дніпро, поліпшення якості питної води».
- •2. «Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів».
- •15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища.
- •15.6. Державна екологічна експертиза.
- •15.7. Економічні засади природокористування.
- •15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності.
- •15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі.
- •15.8. Технічне регулювання у сфері охорони довкілля,, екологічної безпеки та раціонального прородокористування.
- •15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування.
- •15.10. Екологічний аудит та екологічне страхування.
- •15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля.
- •15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень.
- •15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій.
- •15.12.2. Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж.
- •15.13. Екологічна освіта та інформування.
- •15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля.
- •15.14.1. Співробітництво з Європейським Союзом.
- •15.14.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм / проектів зовнішньої допомоги.
- •15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво.
- •Висновки
- •1. Незадовільний технічний стан каналізаційних очисних споруд.
- •2. Забруднення вод малих річок області
- •3. Забруднення вод р. Інгулець високомінералізованими шахтними водами Кривбасу.
- •4. Залишок на території області непридатних до використання та заборонених до застосування пестицидів та агрохімікатів.
- •5. Забруднення тов «Миколаївський глиноземний завод» пилом червоного шламу довкілля.
- •6. Екологічні наслідки незаконного демонтажу колишніх шахтно-пускових ракетних установок.
- •7. Низький відсоток заповідності області
- •8. Інтенсивний розвиток екзогенних процесів на території області.
11.2.4. Тенденції в тваринництві.
Тваринництво - невід'ємна споріднена з рослинництвом галузь. Воно покликане задовольнити потреби населення у м'ясомолочних продуктах, а також потреби легкої та інших галузей промисловості в багатьох видах сільськогосподарської сировини.
Впродовж тривалого періоду розвиток галузі тваринництва відбувається в умовах занепаду матеріально-технічної бази, скорочення маточного поголів'я худоби, спаду виробництва м'яса, молока, інших видів продукції галузі та потребує негайного відродження.
Тваринництво області представлене такими основними галузями як скотарство, свинарство і птахівництво. Певною мірою розвинутими є бджільництво, вівчарство й кролівництво
У 2011 році, за попередніми даними, виробництво тваринницької продукції забезпечило 26,8% всієї валової продукції сільського господарства, що на 3 в.п. менше від аналогічного показника в 2010р. та на 7,1 в.п. менше ніж у 2005р. Індекс обсягу виробництва продукції тваринництва порівняно з 2010р. склав 100,5%. В аграрних підприємствах та господарствах населення цей показник знаходився на такому ж рівні. Господарствами усіх категорій торік було вирощено 48,0 тис.т худоби та птиці (у живій вазі), що на 3,2% менше, ніж у попередньому році. Відношення обсягів вирощування худоби до її реалізації на забій дорівнювало 97,2% (108,3% - у 2010р.). У цілому по області було одержано 49,4 тис.т м'яса (у живій вазі), що на 7,6% більше, ніж у попередньому році та на 10,3% - ніж у 2005р.
У структурі виробництва м'яса (у живій вазі) в минулому році в усіх категоріях господарств найбільша питома вага припадала на м'ясо великої рогатої худоби - 36,8% (43,8% у 2010р.); м'ясо свиней займало 32,2% (23,3%), птиці - 28,2% (29,6%), овець та кіз - 1,6% (2%), інші види м'яса - 1,2% (1,3%). Проти 2005р. скоротилася частка м'яса великої рогатої худоби (на 17 в.п.), інших видів м'яса (на 1,7 в.п.), натомість зросла питома вага виробництва м'яса птиці (на 9,4 в.п), свиней (на 9 в.п.), овець та кіз (на 0,3 в.п.)
Усіма категоріями господарств за підсумками 2011 р. вироблено 365,9 тис.т молока, що на 0,5% більше рівня попереднього року, 617,0 млн. штук яєць (на 7,7%), 6205 т меду (на 6%). Разом з тим, на 6,9% скоротилося виробництво вовни і становило 95 т.
Таблиця 11.2.4.1 Виробництво основних видів продукції тваринництва
(усі категорії господарств)
|
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2011 у% до 2010 |
М'ясо всіх видів |
|
|
|
|
|
|
|
|
(у живій вазі), тис.т |
44,8 |
44,4 |
50,7 |
46,0 |
39,9 |
45,9 |
49,4 |
107,6 |
Молоко, тис.т |
432,3 |
413,1 |
379,2 |
368,8 |
367,7 |
364,0 |
365,9 |
100,5 |
Яйця. млн. штук |
313,7 |
327,0 |
336,7 |
386.3 |
473,9 |
572,7 |
617,0 |
107,7 |
Вовна, т |
64 |
84 |
83 |
95 |
120 |
102 |
95 |
93,1 |
Мед, т |
4775 |
4778 |
4388 |
5986 |
7386 |
5856 |
6205 |
106,0 |
Останніми роками триває динаміка підвищення продуктивності корів. Якщо у 2005р. середній удій молока від однієї корови (яка була в наявності на початок року) в усіх категоріях господарств становив 3482 кг, то у 2011р. - 3906 кг, що на 67 кг більше ніж у попередньому та на 424 кг - ніж у 2005р. У сільськогосподарських підприємствах у порівнянні з 2010р. відбулося зростання продуктивності корів на 10,1%, у господарствах населення - на 1%. Середній надій молока від однієї корови в аграрних підприємствах становив 3699 кг, в господарствах населення - 3927 кг.
У 2011р. в сільськогосподарських підприємствах в середньому від однієї курки-несучки було отримано 299 штук яєць, що на 6,8% більше ніж у 2005р. та на 4,5 % - ніж у попередньому.
Настриг вовни від однієї вівці в аграрних господарствах порівняно з 2010р. збільшився на 6,7%, разом з тим з 2005р. - зменшився на третину і становив 1,6 кг.
Основою для нарощування обсягів виробництва тваринницької продукції є наявність поголів'я худоби та птиці. Протягом минулого року в області спостерігалася негативна тенденція скорочення чисельності корів (на 0,6%), свиней (на 6,6%), овець і кіз (на 1,4%) та птиці (на 3,2%).
Таблиця 11.2.4.2 Поголів'я худоби га птиці в усіх категоріях господарств
(на кінець року; тис, голів)
|
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2011 у % до 2010 |
Велика рогата худоба |
180,6 |
171,4 |
150,6 |
145,6 |
144,5 |
141,4 |
142,0 |
100,4 |
у т.ч. корови |
115,1 |
105,0 |
100,8 |
96,2 |
93,5 |
92,4 |
91,8 |
99,4 |
Свині |
140,2 |
184,0 |
127,3 |
113,7 |
147,7 |
166,9 |
155,9 |
93,4 |
Вівці та кози |
41,0 |
42,4 |
43,0 |
48,6 |
53,2 |
48,7 |
48,0 |
98,6 |
Птиця всіх видів |
3200,0 |
3285,2 |
2886,2 |
3742,0 |
3856,2 |
4198,1 |
4065,3 |
96,8 |
На початок 2012р. близько 28% загальнообласного поголів'я великої рогатої худоби зосереджено у господарствах Баштанського, Новоодеського, Снігурівського та Вознесенського районів; більше третини (34,4%) чисельності свиней - Первомайського, Новоодеського, Арбузинського та Кривоозерського. Аграрії Жовтневого, Баштанського та Березанського районів утримують 26,4% загального поголів'я овець та кіз у цій категорії господарств. Значна сумарна частка (54,7%) поголів'я птиці всіх видів припадає на господарства Снігурівського, Арбузинського та Баштанського районів.
Стосовно розподілу поголів'я худоби та птиці за категоріями господарств слід відмітити, що у минулому році зберігалася тенденція зростання питомої ваги окремих видів худоби, що утримується у господарствах населення. Так, на початок поточного року на подвір'ях громадян було зосереджено 84,9% загальнообласної чисельності великої рогатої худоби (на початок 2006р. - 79,2%), з неї корів - 90,1% (88,1%), свиней-59,1% (51,3%).
Тваринництво є одним з основних екологічних забруднювачів.
Виробництво кормів вимагає інтенсивного використання води, добрив, пестицидів і викопного палива.
Відходи тваринництва є іншим предметом серйозного занепокоєння. оскільки тільки третина з поживних речовин, що згодовується тваринам, поглинається, відходи тваринництва є провідним фактором у забрудненні землі і водних ресурсів.
Особливу небезпеку для довкілля становлять великі промислові тваринницькі комплекси. Відходи тваринництва окремо можуть бути джерелом небезпечного забруднення урожаю та ґрунтових вод нітратами, що швидко утворюються з аміачних солей.
Підприємства з виробництва яловичини, свинини і птиці також викидають велику кількість вуглекислого газу, метану та інших парникових газів. Проблеми зміни клімату, пов’язані з тваринництвом, залишаються в основному невирішеними.
