- •Державне управлніння охорони навколишнього природного середовища
- •Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в миколаївській області у 2011 році
- •1. Загальні відомості
- •1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості регіону.
- •1.2. Соціальний та економічних розвиток регіону.
- •2. Стан атмосферного повітря
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами.
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря по області та в розрізі населених пунктів.
- •2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки).
- •2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах.
- •2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря.
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин.
- •2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття.
- •2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря.
- •3. Зміна клімату
- •3.1. Тенденції зміни клімату.
- •3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів.
- •3.3. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів.
- •4. Стан водних ресурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання.
- •4.1.1. Загальна характеристика.
- •4.1.2. Водозабезпеченість територій та регіонів.
- •4.1.3. Водокористування та водовідведення.
- •4.2. Забруднення поверхневих вод.
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод.
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів.
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод.
- •4.3 Якість поверхневих вод.
- •4.3.1 Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками.
- •4.3.2 Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів.
- •4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію.
- •4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод.
- •4.4 Якість питної води та її вплив на здоров’я населення.
- •4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів.
- •4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів.
- •5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідного фонду та формування екологічної мережі
- •5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екологічної мережі.
- •5.1.1. Загальна характеристика.
- •5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття.
- •5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
- •5.1.4. Формування національної екомережі
- •5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу.
- •5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу.
- •5.2.2. Лісові ресурси.
- •5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів.
- •5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України.
- •5.2.5. Адвентивні види рослин.
- •5.2.6. Стан зелених насаджень.
- •5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу.
- •5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу.
- •5.3.1 Загальна характеристика тваринного світу.
- •5.3.2 Стан і ведення мисливського та рибного господарства.
- •5.3.3 Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України.
- •5.3.4 Інвазивні види тварин.
- •5.3.5 Заходи щодо збереження тваринного світу.
- •5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні.
- •5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду.
- •5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення.
- •5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон.
- •5.6. Природно-культурна спадщина.
- •5.7. Туризм.
- •6. Стан земельних ресурсів і грунтів
- •6.1. Структура та використання земельних ресурсів.
- •6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду.
- •6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь.
- •6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси.
- •6.3. Стан і якість ґрунтів.
- •6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення.
- •6.3.2. Забруднення ґрунтів.
- •6.3.3 Деградація грунтів.
- •6.4. Оптимізація використання та охорона земель.
- •7. Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база.
- •7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази.
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища.
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість.
- •7.2.2. Екзогенні геологічні процеси.
- •7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр.
- •8. Відходи
- •8.1. Структура утворення та накопичення відходів.
- •8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення).
- •8.3. Використання відходів як вторинної сировини.
- •8.4. Транскордонні перевезення відходів.
- •8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами.
- •9. Екологічна безпека
- •9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки.
- •9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія.
- •10. Промисловість та її вплив на довкілля
- •10.1. Структура та обсяги промислового виробництва.
- •10.2. Вплив на довкілля.
- •10.2.1. Гірничодобувна промисловість.
- •10.2.2. Металургійна промисловість.
- •10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість.
- •10.2.4. Харчова промисловість.
- •10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва.
- •11. Cільське господарство та його вплив на довкілля
- •11.1. Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві.
- •11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження.
- •1.2. Вплив на довкілля.
- •11.2.2. Використання пестицидів.
- •11.2.3 Екологічні аспекти зрошення та осушення земель
- •11.2.4. Тенденції в тваринництві.
- •11.3. Органічне сільське господарство.
- •12. Енергетика та її вплив на довкілля
- •12.1. Структура виробництва та використання енергії.
- •12.2. Ефективність енергоспоживання.
- •12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля.
- •12.4. Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики.
- •13. Транспорт та його вплив на довкілля
- •13.1. Транспортна мережа області.
- •13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень.
- •13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів.
- •13.2. Вплив транспорту на довкілля.
- •13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля.
- •14. Збалансоване виробництво та споживання
- •14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки.
- •14.2. Впровадження елементів «більш чистого виробництва».
- •14.3. Ефективність використання природних ресурсів.
- •14.4. Оцінка «життєвого циклу виробництва».
- •15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •15.1. Регіональна екологічна політика.
- •15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки.
- •15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства.
- •15.4. Виконання державних цільових екологічних програм.
- •1. «Національна програма оздоровлення басейну р. Дніпро, поліпшення якості питної води».
- •2. «Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів».
- •15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища.
- •15.6. Державна екологічна експертиза.
- •15.7. Економічні засади природокористування.
- •15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності.
- •15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі.
- •15.8. Технічне регулювання у сфері охорони довкілля,, екологічної безпеки та раціонального прородокористування.
- •15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування.
- •15.10. Екологічний аудит та екологічне страхування.
- •15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля.
- •15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень.
- •15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій.
- •15.12.2. Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж.
- •15.13. Екологічна освіта та інформування.
- •15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля.
- •15.14.1. Співробітництво з Європейським Союзом.
- •15.14.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм / проектів зовнішньої допомоги.
- •15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво.
- •Висновки
- •1. Незадовільний технічний стан каналізаційних очисних споруд.
- •2. Забруднення вод малих річок області
- •3. Забруднення вод р. Інгулець високомінералізованими шахтними водами Кривбасу.
- •4. Залишок на території області непридатних до використання та заборонених до застосування пестицидів та агрохімікатів.
- •5. Забруднення тов «Миколаївський глиноземний завод» пилом червоного шламу довкілля.
- •6. Екологічні наслідки незаконного демонтажу колишніх шахтно-пускових ракетних установок.
- •7. Низький відсоток заповідності області
- •8. Інтенсивний розвиток екзогенних процесів на території області.
11.3. Органічне сільське господарство.
Екологічне (або органічне) сільське господарство – розповсюджена у всьому світі практика ведення сільського господарства без використання будь-яких видів хімічних препаратів (пестицидів, антибіотиків тощо). Як відомо, «хімія» накопичується не лише у виробленій продукції (рослинах, плодах, м’ясі тварин і птиці), але і в ґрунті, що завдає непоправної шкоди навколишньому середовищу. При веденні екологічного сільського господарства хімічні засоби підвищення врожайності і продуктивності повністю заміняються натуральними, в першу чергу – біопрепаратами. В результаті – аграрії виробляють екологічно чисту і безпечну продукцію для споживача. Сучасні біопрепарати є не лише повністю натуральними і екологічно безпечними засобами – їх ефективність на рівні із ефективністю агрохімікатів, а в деяких випадках і перевищує її.
В області існує Миколаївська обласна асоціація фермерів та приватних землевласників «Відродження» – незалежна самоврядна громадська організація, яка захищає інтереси 4574 фермерських та майже 39000 особистих селянських господарств. Мета створення організації – захист інтересів селян шляхом належного громадського контролю за діяльністю влади по додержанню прав і законних інтересів фермерів та селян-землевласників, сприяння розвиткові масового фермерського руху в Миколаївській області, інформативне забезпечення як фермерів, так і споживачів сільськогосподарської продукції про наявність попиту та пропозиції, впровадження інноваційних технологій господарювання з меншим виснаженням ґрунту.
Асоціація має свою регіональну інфраструктуру, яка налічує 14 районних осередків, об’єднує на добровільних засадах власників фермерських та особистих селянських господарств, а також працівників обслуговуючих кооперативів, інших недержавних підприємств та організацій, які формують фермерську структуру і обслуговують членів асоціації.
Асоціація «Відродження» є членом асоціації фермерів та приватних землевласників України. Члени асоціації постачають у 12 країн світу свою продукцію, а саме:
- соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену олію;
- томатну пасту в асортименті, виготовлену по технології Сold break та Hot break.
- овочеві консерви, томатну пасту та соки в асортименті, виготовлені з екологічно чистої сировини у скляній тарі;
- зернові та олійні культури, сою;
- ковбасну продукцію та м’ясні копченості;
- м’ясо та молоко в асортименті.
12. Енергетика та її вплив на довкілля
12.1. Структура виробництва та використання енергії.
Сучасна енергетика Миколаївської області характеризується поступовим старінням обладнання електростанцій, зростанням питомих витрат пального та низьким коефіцієнтом корисної дії (ККД). Більшість комунальних підприємств Миколаївщини за останні 10 років не отримували достатнього фінансування для ремонту і модернізації обладнання та мереж.
В Миколаївській області функціонує 34 підприємства, які виробляють теплову енергію та забезпечують опалення житлових будинків і об’єктів соціальної сфери. Підприємствами теплопостачання експлуатується 197 котелень. Більшість – майже 92%, котелень теплопостачальних підприємств є дрібними опалювальними котельними з малоефективними, морально і фізично зношеними котлами, з низьким ККД, застарілою автоматикою і пальниковими пристроями, що обумовлює значні перевитрати палива. Основним видом палива для котелень є природний газ, частка якого становить 85% від загальних обсягів всіх видів палива.
Електроенергетична галузь області представлена 326 електростанціями, загальною потужністю понад 3,1 млн.кВт. Основою енергетичної галузі регіону є ВП НЕК «Енергоатом» «Южно-Українська АЕС», частка якої в загальних обсягах виробництва електроенергії області досягає 99%.
Провідні підприємства паливно-енергетичного комплексу Миколаївської області: ВП «Южно-Українська АЕС», ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», ПАТ «Миколаївобленерго», ПАТ «Миколаївгаз».
В 2011 році підприємствами і організаціями регіону на виробничі та комунально-побутові потреби використано 1,03 млн.т енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти в умовному вимірі.
В структурі використаних ресурсів основною складовою залишився природний газ, питома вага якого становила 85,3%. Серед інших видів палива помітні структурні частки займали: паливо дизельне – 10,5%, бензин моторний – 1,8%, вугілля кам’яне – 0,6%. Частки решти паливних ресурсів (бітум нафтовий і сланцевий, мазути топкові важкі, пропан та бутан скраплені, фракції середні інші, дрова для опалення, масла мастильні тощо) були незначними і в сумі не перевищили 1%.
Динаміка використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти за видами упродовж 2008-2011рр. свідчить про відсутність загальної тенденції в зміні їх обсягів. Нарощення споживання одних видів супроводжувалося зменшенням використання інших. Порівняно з 2010р. збільшення обсягів спожитих ресурсів обумовлено зростанням споживання дизельного пального - на 5,8 тис.т, газу природного - на 4 млн.м3 та бітуму нафтового - на 2,1 тис.т. Водночас, менше використано бензину моторного - на 1,3 тис.т, вугілля кам'яного - на 320 т, пропану та бутану скраплених - на 114 т, дров для опалення - на 120 щільн.м3.
При цьому слід відмітити, що протягом останніх чотирьох років чітка тенденція до скорочення простежується тільки зі споживання дров для опалення, обсяги яких, у порівнянні з 2008р., скоротилися на 32,2%. Серед інших видів палива, зменшилися також обсяги використання бензину моторного - на 24,7%, палива дизельного - на 4,7%, газу природного - на 1,1%. Водночас, порівняно з 2008 роком збільшилися обсяги споживання вугілля кам'яного - у 1,5 раза, пропану і бутану скраплених - на 47,9% та мазутів топкових важких - на 43,8%.
Основними споживачами енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти залишилися промислові підприємства, якими використано чотири п’ятих загальнообласних обсягів спожитого палива.
