Тема 5 Підрядні тендери та контракти

5.1 Сутність підрядних тендерів та контрактів

5.2 Контрактація ІП

5.3 Стан та проблеми концесійних проектів в Україні

5.1 Сутність підрядних тендерів та контрактів

Для створення ринку інвестиційних товарів усі замовлення на підрядні роботи доцільно розмішувати через механізм тендерних торгів. Головне завдання цього механізму — зведення між собою продавців і покупців, де покупцем є замовник (інвестор), а продавцем — підрядник, який пропонує замовникові свої послуги.

Тендери (торги) - це форма розміщення замовлення на будів­ництво, яка передбачає визначення підрядника шляхом конкурсного відбору кращої тендерної пропозиції (оферти) за критеріями, що встановлюються замовником.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.1998 р. № 1369 «Про проведення торгів (тендерів) у будівництві» встановлено, що підрядні контракти на будівництво нових об'єктів і споруд, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підпри­ємств, капітальний ремонт об'єктів і споруд, реставрацію пам'яток архітектури та містобудування, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, бюджетних позичок, державних позабюджетних фондів, коштів підприємств та організацій, понад 50% статутного фонду яких належить державі, а також інозем­них кредитів, що залучаються під гарантії Кабінету Міністрів України, укладаються тільки за результатами торгів (тендерів).

Рішення про проведення тендерів приймає замовник за наявності достатніх інвестицій для здійснення будівництва або документально під­тверджених фінансових гарантій щодо своєчасного одержання необхідних для виконання замовлення коштів. Замовлення на будівництво може роз­міщуватися шляхом проведення тендерів на виконання проекту в цілому, а за значного обсягу робіт — на спорудження комплексів, виконання черг, етапів будівництва, визначених проектною документацією. Не дозволяється поділ замовлення на частини з метою штучного зменшення його вартості й уникнення тендерів.

Проведення торгів організовує замовник, який не повинен вчиняти дискримінаційних заходів щодо підрядників і претендентів. До участі в тенде­рах не допускаються підрядники або їх участь у тендерах може бути припи­нена в разі, коли вони визнані банкрутами або стосовно них порушено справу про банкрутство; перебувають у стадії ліквідації; припинили свою господарську діяльність; не мають ліцензії на виконання відповідних робіт в Україні; подали необ'єктивну інформацію про свою професійну готовність виконати замовлення, а також щодо наявності виробничих потужностей, фінансової надійності.

Існує три способи проведення тендерів. У разі очікуваної («роз- рахункової») вартості будівництва, що дорівнює або перевищує 200 тис. грн, тендери можуть бути: відкритими, коли всі зацікавлені підрядники мають право подавати тендерні пропозиції; відкритими з попередньою кваліфікацією, коли тендерні пропозиції мають право подавати тільки ті претендента, які за результатами попередньої кваліфікації допущені до участі в тендерах; закритими, коли тендерні пропозиції мають право подавати тільки ті підрядники, які одержали від замовника запрошення до тендерів.

Основним видом проведення тендерів є відкритий спосіб. Від­криті тендери з попередньою кваліфікацією претендентів проводять у разі, коли кількість претендентів перевищує 6 осіб або коли це передбачено умо­вами тендерів. Закриті тендери проводять у разі: коли ця кількість підрядни­ків, здатних виконати контракт, обмежена; коли витрати на проведення відкритих тендерів будуть невиправдано великими порівняно з вартістю замовлення; коли проведення відкритих тендерів недоцільне через інші причини (таємність, терміновість робіт тощо). У зазначених випадках за­мовник запрошує до участі в тендерах таку кількість підрядників, яка б за­безпечила збереження конкуренції, але не менше ніж три. Рішення щодо проведення закритих тендерів приймається замовником за погодженням з органом, який забезпечує фінансування замовлення. Важливе значення при проведенні тендерів має організаційна робота замовника. Підготовку і проведення тендерів забезпечує або сам замовник, або за його дорученням організатор, що формує тендерний комітет, до складу якого входять представники замовника, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, проектних і громадських організацій тощо. Склад тендерного комітету затверджує замовник. Головою тендерного комітету є керівник підприємства, установи, організації — замовника тендерів або інша посадова особа, яка ним призначається.

Замовник або організатор здійснюють: публікацію оголошення про проведення тендерів або надсилання запрошень підрядникам; прийняття і реєстрацію заявок підрядників на участь у тендерах; розроблення документа­ції щодо попередньої кваліфікації претендентів та надсилання її претен­дентам; підготовку тендерної документації та надсилання її претендентам; організацію відвідування претендентами будівельного майданчика.

На тендерний комітет покладено: проведення попередньої кваліфікаційної оцінки претендентів; приймання, реєстрація, збері­гання заявок-пропозицій претендентів; їх розкриття та оголошен­ня; уточнення з претендентами, у разі потреби, окремих питань щодо тендерних пропозицій; оцінка тендерних пропозицій і прийнят­тя рішень за результатами оцінки; визначення переможця тендерів; документальне оформлення інформації щодо процедури і результатів проведення тендерів, підготовка звіту про проведення тендерів.

Замовник контролює хід роботи, пов'язаної з проведенням тендерів, вирішує найважливіші питання, що виникають у цьому процесі, затверджує протоколи засідань тендерного комітету, тендерну документацію, результати тендерів, розглядає скарги від претендентів, узгоджує остаточно умови контракту з переможцем тендерів та підписує з ним цей контракт.

Оголошення про відкриті тендери та запрошення підрядників до участі в закритих тендерах або конкурсних переговорах подає замовник або орга­нізатор за умови готовності тендерної документації. Оголошення про тендери, крім вітчизняних газет і бюлетенів, підлягають обов'язковій публікації в офіційних міжнародних виданнях, якщо очікувана вартість замовлення перевищує 1 млн дол. США.

Публікація оголошення про відкриті тендери або відправлення запрошень підрядникам до участі в закритих тендерах повинні здійснюватися за 1—6 місяців до закінчення строку подання та реєстрації тендерних пропозицій залежно від складності замов­лення та його терміновості. Оголошення або запрошення повинні містити таку інформацію: назва, адреса, телефони замовника або організатора і тендерного комітету; назва та опис замовлення; джерело його фінансування; строки, адреса і спосіб подання тен­дерних пропозицій тощо.

У разі проведення відкритих тендерів із попередньою кваліфікацією претендентів тендерний комітет визначає склад інформації, яку повинні надати претенденти, готує і передає їм відповідні форми. Інформація, яку подають претенденти, повинна містити: копії документів, що засвідчують юридичний статус, місце реєстрації організації, копію ліцензії, довідку про щорічні обсяги виконаних будівельно-монтажних робіт за останні три роки у вартісному виразі; перелік основних будівельних матеріалів, які передбачається використати для виконання замовлення із зазначенням їх виробника; відомості про кваліфікацію і досвід спеціалістів, які братимуть участь у виконанні замовлення; звіт про фінансово- майновий стан, фінансові результати і баланс підприємства (претен­дента ); пропозиції щодо залучення субпідрядників.

Після проведення попередньої кваліфікації складається список претен­дентів, які можуть узяти участь у тендері, їх кількість доцільно обмежити 6- ма учасниками. Список затверджує замовник, і кожному з претендентів, що залишилися у списку, надсилають офіційне запрошення взяти участь у тендері.

Тендерна документація повинна бути однаковою для всіх претен­дентів, а також недискримінаційною, однозначною для розуміння, містити вичерпну інформацію, необхідну для розроблення тендерних пропозицій, і не створювати ризику для підрядників за обставин і подій, які вони не можуть передбачити під час визначення ціни та на які не мають впливу. Тендерну документацію затверджує замовник, вона включає такі документи: інструкцію для претендентів, форму контракту, форму тендерної пропозиції, форми кваліфікаційної оцінки претендентів, проектну доку­ментацію, перелік робіт, інформацію щодо способу надання тендерного забезпечення. Передача претендентам тендерної документації здійснюється за відповідну плату, яка містить витрати, безпосередньо пов'язані з ЇЇ дру­куванням та відправленням претендентам. Витрати замовника, пов'язані з розробленням тендерної документації, у зазначену плату не включаються.

Тендерна пропозиція (оферта) повинна відповідати вимогам, визна­ченим у тендерній документації. Кожен претендент може подати тільки одну тендерну пропозицію. Остання надається мовою, визначеною за­мовником в оголошенні та інструкції для претендентів. Тендерна пропо­зиція, яку надає претендент, повинна містити два примірники запов­неної форми тендерної пропозиції (оферти), тендерне забезпечення, два примірники заповнених форм кваліфікаційної оцінки, перелік робіт із роз­рахунком їх вартості, альтернативні пропозиції (якщо такі передбачені).

У розрахунку ціни, за яку претендент згоден виконати замовлення, враховуються всі види робіт згідно з переліком, у тому числі ті, які доруча­ються для виконання субпідрядникам. Претендент для кожного виду робіт визначає розцінку та його загальну вартість. Не врахована претендентом вартість окремих видів робіт не оплачується замов­ником окремо, а затрати на їх виконання вважаються врахованими в загальній ціні його тендерної пропозиції. До загальної ціни тендерної пропозиції включають усі витрати претендента, у тому числі прямі та накладні витрати, прибуток, що його планує одержати претен­дент, а також витрати на оплату робіт, що передають для виконання субпідрядникам.

Для підтвердження серйозності намірів претендента взяти участь у тендерах він надає відповідне тендерне забезпечення. Розмір тендерного забезпечення встановлює замовник в обсязі не більше ніж 1 % очіку­ваної («розрахункової») ціни замовлення. Замовник має право прийняти рішення про проведення тендерів без надання претендентами тендерного забезпечення. Замовник повинен зазначити в тендерній документації спосіб надання тендерного забезпечення (у формі завіреного чека, векселя, гарантії банку, державних облігацій тощо). Замовник повертає претендентам їх тендерне забезпечення протягом 10 днів після прийняття одного з таких рішень: невідповідність претендента кваліфікаційним вимогам; претендента не визнано переможцем тендерів; дострокове припинення тендерів.

Порядок підписання та подання тендерних пропозицій. Тендер­ні пропозиції візують особа або особи, уповноважені підписувати ці доку­менти за порядком, встановленим інструкцією для претендентів, і подають тендерному комітетові на зазначену замовником адресу.

Замовник повинен терміново зареєструвати подані тендерні пропозиції із зазначенням дати і часу їх отримання та повідомити про це претендента способом, передбаченим у тендерній документації. Претендент зобов'язаний подати тендерну пропозицію в установлений для цього строк. Претенденти мають право вносити зміни та відкликати свої тендерні пропозиції в письмо­вій формі до закінчення кінцевого терміну їх подання, без втрати свого тендерного забезпечення.

Вивчення тендерних пропозицій проходить так: розкриття конвертів із тендерними пропозиціями претендентів здійснюється тендерним комітетом у порядку, передбаченому інструкцією для претендентів. Під час розкриття конвертів перевіряється наявність усіх необхідних документів, правильність їх оформлення та оголошується найменування претендента, ціна тендерної продукції, ціна альтернативної пропозиції (якщо вона була передбачена) та інші відомості. Процедуру розкриття тендерних пропозицій та оголошення їх змісту оформляють протоколом, копію якого тендерний комітет повинен надати претендентам на їх прохання.

Після розкриття тендерних пропозицій та оголошення основних по­казників претендентів тендерний комітет проводить детальне вивчення тен­дерних пропозицій, яке починається з визначення правомірності участі претендента в тендерах згідно з кваліфікаційними вимогами та відповідності тендерних пропозицій вимогам тендерної документації. У разі неадекватності претендента кваліфікаційним вимогам або невідповідності поданої ним тендерної пропозиції вимогам тендерної документації його тендерну про­позицію відхиляють.

Відповідальним етапом є оцінка та зіставлення тендерних про­позицій. Критерії оцінки тендерних пропозицій визначено в інструкції для претендентів. Це може бути: ціна виконання замовлення; терміни виконання замовлення; експлуатаційні витрати, пов'язані з використанням завершеного об'єкта; рівень використання місцевих матеріальних і трудових ресурсів; рентабельність, технічний рівень нових виробничих фондів, інші показники. Якщо ціна виконання замовлення, що запропонована в тендерних про­позиціях українських претендентів, перевищує ціну, запропоновану іно­земним претендентом, не більше ніж на 15%, перевага в цьому вартіс­ному показнику віддається вітчизняним претендентам (застосування преференційної поправки). Тендерні пропозиції претендентів після їх оцінки та зіставлення вносять до списку в порядку визначених місць згідно з установленими критеріями.

Переможцем тендерів визнається претендент, який за оцінкою та зі­ставленням тендерних пропозицій зайняв у списку перше місце. У разі від­мови цього претендента від укладення контракту переможцем тендерів вважається претендент, що зайняв наступне місце. Якщо ціни всіх тендерних пропозицій перевищують ціну, орієнтовно визначену замовником, ці тендер­ні пропозиції можуть бути відхилені, а тендери визнано такими, що не визначили переможця.

Рішення про результати тендерів оформляють протоколом і затверджує замовник за погодженням з органом, який забезпечує фінансування замовлення у строк, передбачений умовами тендерів, але не пізніше ніж через 45 календарних днів із дня розкриття тендерних пропозицій. Повідомлення про акцепт тендерної пропозиції переможця торгів має бути надіслано йому не пізніше ніж через три дні після затвердження рішень про результати тендерів. Переможець тендерів після одержання акцепту тендерної пропозиції надає замовникові гарантії вико­нання контрактних зобов'язань, після чого сторони остаточно узгоджують і укладають контракт.

Контракт, підписаний замовником, надсилають переможцеві тендерів протягом 10 календарних днів після акцепту його тен­дерної пропозиції. Переможець тендерів зобов'язаний підписати контракт протягом 14 календарних днів після його одержання від замовника. Після підписання контракту або визнання тендерів такими, що не визначили переможця, замовник повинен протягом п'яти днів надіслати претендентам, які взяли участь у тендерах, але не стали переможцями, копію рішення про результати тендерів, а органові, який забезпечує фінансування замовлення, — відповідну інформацію.

Витрати на організацію та здійснення тендерів проводять за рахунок коштів замовника і враховують у вартості будівництва. Кошторис на організацію і проведення тендерів складає і затверджує замовник за погодженням з органом, який забезпечує фінансування за­мовлення. У разі, коли тендери не відбулися або переможець не був визна­чений і в подальшому замовник відмовився від здійснення будівництва, витрати замовника на проведення тендеру відшкодовуються: підприємствами за рахунок основної діяльності; управліннями (відділами) капітального будівництва місцевих органів виконавчої влади — за рахунок коштів місце­вого бюджету; дирекціями підприємств, що будуються, — за рахунок коштів на будівництво або інших джерел, визначених органом, що створив зазначену дирекцію. Витрати підрядника на підготовку тендерної пропозиції відносять на його накладні витрати.

5.2 Контрактація ІП

Основним правовим документом на управління інвестиційним про­ектом є угода (договір, контракт). Вона визначає і регулює взаємовідносини між учасниками цього проекту. Угода — це документ регламентації організаційно-економічних та правових взаємовідносин між її учасниками. Підрядник зобов'язується виконати в конкретний термін визначений угодою обсяг робіт із використанням своїх матеріалів і людських ресурсів. Замовник зобов'язується передати підрядникові територію під будівництво або надати фронт робіт (в умовах діючого виробництва), передати у визначений угодою термін устаткування та матеріали поставки замовника, прийняти виконані роботи та оплатити їх за узгодженою ціною в установлені терміни.

Угода підряду може бути укладена на виконання будівельно-монтаж­них, проектно-пошукових, науково-дослідних, дослідно-конструкторських, пуско-налагоджувальних та інших робіт.

Замовник (інвестор) у капітальному будівництві може передати право управління від свого імені інвестиційним проектом іншій юридичній особі або громадянинові, які, будучи довіреного особою замовника, діють від його імені та представляють його інтереси протягом усього інвестиційного періоду, та остаточного розрахунку за введений в експлуатацію об'єкт чи потужність. Майнову відповідальність перед підрядником за невиконання або неналежне виконання зобов'язань несе замовник.

Підрядником (генпідрядником) виступають будівельно-монтажні, про- ектно-будівельні, ремонтно-монтажні та інші організації і підприємства, а також окремі фізичні особи, які одержали право (ліцензії) на здійснення будівництва, або організації-посередники, які взяли на себе функції коор­динації робіт і мають право вести підприємницьку діяльність. Підрядник (генпідрядник) може залучати до виконання спеціальних та інших робіт субпідрядні організації, укладаючи з ними угоди субпідрядних робіт. При цьому відповідальність перед замовниками за виконання передбачених уго­дою робіт із належною якістю несе генпідрядник, з яким замовник уклав угоду підряду (підрядну угоду). У такому разі генпідрядник виступає перед субпідрядником у ролі замовника.

Угода передбачає дотримання підрядником таких умов:

• виконання робіт у строгій двосторонній домовленості;

• проведення робіт на свій ризик;

• здійснення робіт згідно з чинними нормативами, державними нор­мами і правилами;

• здійснення робіт під наглядом і контролем замовника, особливо скритих робіт з оформленням відповідних актів на скриті й інші роботи.

У будівельній практиці вживають такі найбільші відомі форми угод (договорів підряду): генеральні угоди, прямі угоди, угоди «під ключ».

Генеральні угоди (генеральні договори) укладають на виконання будівельно-монтажних робіт, а також на поставку і монтаж устаткування, коли генпідрядник бере на себе зобов'язання забезпечити виконання на об'єкті всього комплексу (переліку) робіт і поставок. При цьому деяка части­на поставок та робіт може забезпечуватися замовником, у тому числі за окре­мими прямими угодами. Генпідрядник за генеральним договором бере на себе координацію робіт усіх виконавців робіт (субпідрядників) і несе відповідаль­ність за якісне і своєчасне завершення всіх робіт на споруджуваному об'єкті (комплексі), за введення його в експлуатацію.

Прямі угоди (прямі окремі угоди) укладають на виконання певних обсягів будівельних або спеціальних робіт, які становлять частину комплексу (об'єкта), з поставкою або без поставки матеріалів та устаткування. Прямі угоди (прямі договори) укладають у тих випадках, коли замовник є автором (власником) технології того виробництва, для якого споруджується об'єкт. За прямим договором підрядник несе відповідальність тільки за своїми прямими зобов'язаннями, за свої роботи та послуги. За такою угодою відповідальність за своєчасне завершення всього об'єкта (комплексу) покладається на замов­ника. Для генерального підрядника прямим договором (угодою) є договір субпідряду із субпідрядною організацією.

Угоду «під ключ» укладають у разі, коли підрядник (генпідрядник) бере на себе виконання всього комплексу робіт та поставок на даному об'єкті і введення його в експлуатацію в установлений термін. Частину робіт і поставок на цьому об'єкті (комплексі) може взяти на себе замовник, але відповідаль­ність за здачу об'єкта «під ключ» покладається на підрядник (генпідрядника).

Угоди підряду можуть укладати на конкурсній основі, за результа­тами переговорів замовника та підрядника, шляхом торгів та тендерів.

За угодою підряду на конкурсній основі вартість будівництва ви­значається на об'єкт (комплекс) і має тверду ціну. Умови конкурсу встановлює замовник. Ця угода вигідна замовникові, оскільки він із кількох пропозицій- замовлень підрядників може обрати найбільш ефективну (за двома най­важливішими для нього параметрами — вартості та тривалості будівництва), підрядникові ця угода теж вигідна, бо її прибуток фіксований у ціні, і він зацікавлений у зниженні витрат на будівництво. Питання фінансування будівництва повинні бути вирішені до моменту оголошення конкурсу.

Угода підряду на підставі переговорів замовника та підряд­ника має можливі два варіанти договірної ціни:

• перший варіант — витрати генпідрядника відшкодовуються за кошторисною вартістю плюс оплата обґрунтованих перевитрат, плюс сума гарантованого прибутку. За такого варіанта підрядник застрахований на випадок підвищення цін на будматеріали, устаткування, транспортні послуги та інше. Цей варіанту більшості вживається при будівництві великих та складних об'єктів із довготривалим терміном будівництва або коли неможливо з достовірною точністю встановити вартість будівництва, а також в умовах економічної нестабільності, інфляції, коли зростає ризик;

• другий варіант — відшкодування витрат підрядника (генпід­рядника) за фактичною вартістю плюс гарантований прибуток. Цей варіант найбільш вигідний підрядникові при укладенні угоди на будівництво під «ключ».

При укладенні угоди в ній доцільно передбачити такі положення:

1. Найменування предмета угоди та його місце розташування. Предмет угоди повинен містити виклад завдання замовника (перелік робіт, опис об'єкта). Предметом угоди підряду є завершений будівництвом і підготовлений до експлуатації об'єкт чи пусковий комплекс;

2. Зміст угоди — перелік усіх документів та матеріалів, що входять до його складу (креслення, кошториси, специфікації, протоколи, узгодження, графіки, інші матеріали за узгодженням сторін);

3. Вартість предмета угоди, визначену за вільними (договірними) цінами;

4. Терміни введення в експлуатацію потужностей та об'єктів згідно з календарним планом виконання робіт;

5. Вимоги до проектно-кошторисної документації, обсяг та терміни їх передачі генпідрядникові;

6. Зобов'язання щодо передачі території під забудову, забезпечення будівництва всіма видами енергоресурсів та інші;

7. Здійснення замовником технічного нагляду на предмет відповідності виконання робіт проектним рішенням і вимогам;

8. Умови розірвання угоди. У разі розірвання угоди винна сторона повинна відшкодовувати іншій збитки, що виникли у зв'язку з розірванням угоди;

9. Заходи майнової відповідальності за невиконання угоди у формі неустойок, відшкодування винною стороною іншій стороні фактично понесених збитків, втраченої вигоди в доповнення до заходів, передбачених чинним законодавством.

5.3 Стан та проблеми концесійних проектів в Україні

Практика створення в Україні інвестиційних проектів на концесійних засадах, на відміну від економічно розвинутих країн, поки що не набула поширення. Але цей вид діяльності для нас треба вважати перспективним. Для порівняльного аналізу візьмімо Францію. За територією вона майже рівняється Україні. Площа України — 603 700 км², Франції — 547 030 км². У 1991 — 1992 pp. кількість населення обох країн була майже однаковою — близько 52 млн осіб. Україна — центральноєвропейська країна (географічний центр Європи — у Рахівському районі Закарпатської області). Франція — західноєвропейська. Але за 14 років населення в Україні залишилось (на кінець 2005 р.) менше ніж 47 млн, а у Франції — більше ніж 60 млн.

Франція — друга за рівнем розвитку країна Західної Європи (після Німеччини). Вона посідає 4-те місце у світі (після США, Японії, ФРН). За обсягами промислового виробництва та часткою у світовій торгівлі їй належить 17% промислового та 20% сільськогосподарського виробництва Західної Європи.

Економіка Франції має потужну індустріальну базу з добре розвину­тими стратегічно важливими галузями (авіаракетобудування, енергетика, транспорт і зв'язок, агропромисловий комплекс). Важливу роль у ній відігра­ють наукові дослідження та інформаційне обслуговування. Наукові дослід­ження стосуються широкого кола проблем: атомна енергетика, авіаційна техніка, обладнання для зв'язку, деякі види електроніки тощо.

Франція є третьою ядерною країною світу та першою в Західній Європі, поділяє 3-4 місця у світі із Великобританією за розвитком космічного комп­лексу. Ракетоносій «Аріан» забезпечує країні лідируючі позиції в комерцій­них запусках космічних супутників цивільного та військового призначення.

Високим є тут рівень концентрації та централізації виробництва і капіталу. Сто найбільших компаній дають понад 2/3 промислового вироб­ництва у країні. До галузей із найвищим рівнем концентрації належать ви­робництво енергоносіїв, засобів наземного транспорту, кораблів та авіацій­ної техніки, чорних та кольорових металів, синтетичних волокон тощо.

Активну роль в економіці Франції відіграють малі та середні підпри­ємства, на які припадає 99% усіх існуючих у країні фірм. Ефективність їх забезпечується вузькою спеціалізацією, гнучкістю виробництва, а також охопленням високотехнологічних новітніх галузей економіки. При цьому головною особливістю французької економіки є значна роль державного сектора. Так, у промисловості діє 446 державних компаній, здебільшого в металургії, хімії та машинобудуванні; на транспорті й у сфері зв'язку — 194 державні компанії, в енергетиці — 32; у фінансовій сфері — 280! Як правило, їх характеризують значний рівень концентрації виробництва, висока продуктивність праці, активна зовнішньоекономічна діяльність.

Банківська система Франції налічує понад 400 банків, деякі з них («Креді агріколь», «Банк Насьональ де Парі», «Креді Ліонне», «Сосьєте Женераль») належать до 50-ти найбільших банків світу.

При цьому у Франції спостерігається високий рівень інвестиційно- інноваційної діляьності, у тому числі на концесійних засадах, і передусім у транспортній інфраструктурі (основні показники якого, якщо порівнювати з Україною, наведено в табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Основні транспортні показники

Країна	Довжина залізничних колій, км		Довжина автошляхі, км		Довжина трубопроводів, км
	всього	утому числі, електри­фіко­вані	всього	утому числі, 3 твердим покрит­тям	сира нафта	нафто­про­дукти	при­родний газ
Україна	23350	8600	169500	163800	4000	4500	34400
Франція	31939	14176	892900	892800	3059	4487	24746

Закінчення табл. 8.1

		Аеропорти				ВВП, млн дол. США
Країна	Довжина судноплавнн шляхів, км	всього	зі смугами без покриття	із присто­сованими смугами	Гелікоптери станції		ВВП надушу населення, дол. США
Україна	4499	718	604	114	0	63000	1340
Франція	14932	475	207	268	3	1620000	29222

Як видно із табл. 8.1, Україна значно відстає від Франції як за якіс­ними, так і за кількісними показниками, властивими транспортній діяль­ності. Це стосується залізниць, автомобільних шляхів сполучення, авіацій­ного, морського, річкового транспорту.

Багато чинників сприяли успіхові французів у створенні такого рівня розвитку транспортного обслуговування. Але не останнє місце відводиться концесійним проектам. Найбільшим і най унікальнішим серед них є (і у світо­вій практиці одночасно) великомасштабний інвестиційний проект «Євро- тунель» довжиною 50 км, який діє з 1994 року під протокою Ла-Манш і з'єднує Францію та Великобританію напрямком Лондон — Кале — Париж. Вартість проекту - 60 млрд французьких франків (12 млрд.дол. США). За­безпечення інвестиційними ресурсами цього проекту здійснював банків­ський синдикат із 198-ми банків (див. підрозділ 1.1.4 цього підручника) на чолі із французьким банком Kredit Lyonnais. При цьому деяке прохідницьке устаткування для цього проекту на експортних засадах поставляли українські підприємства. Цей проект був створений на концесійних засадах.

Потреба і майбутнє подібних концесійних проектів є і в Україні. Залізничні і автомобільні тунелі в Карпатах у майбутньому будуть на транзитних шляхах з'єднувати Китай і прилеглі по цьому транспортному коридору країни із Західною Європою. З урахуванням потрібних авто­мобільних автострад і щільності шляхів сполучення на одиницю площі до середнього рівня Західної Європи потрібно буде спорудити в Україні ще додатково до існуючих не менше ніж 600 тис. км нових. Ці нові дороги повинні відповідати світовим і європейським стандартам. Вартість 1 км такої дороги буде в межах 10 млн дол. США з урахуванням авіадуків, шляхопроводів, допоміжної інфраструктури. А це прогнозно (600 000 х х 10 000 000) у межах 6 трильйонів доларів. Із цієї суми експертно концесійна частка може мати величину до 10%, до 1,2 трлн дол. США.

Україна у більшості своїх міських агломерацій, великих і середніх міст не вирішила проблему утилізації побутових відходів. Світова практика застосовує підприємства, створені на інноваційній основі з повним циклом переробки на безвідхідній технології. Такі підприємства за теперішніми реаліями окуповуються через 10—12—20 років. Вартість такого підприємства — 10—20—30 млн дол. В Україні подібних є десь близько десяти. Потреба в них з урахуванням екологічних вимог сягає більше ніж 200. Це ще не менше ніж 4 млрд.дол. США.

На великих ріках у великих мегаполісах і великих міських агло­мераціях у світовій практиці теж вживається створення шляхопроводів і шляхових розв'язок на концесійних засадах. В Україні уже зараз на великих ріках (Дніпро, Дунай, Південний Буг, Дністер та ін.) і на лиманах Чорного та Азовського морів існуючі проблеми транспортних розв'язок не вирішуються. Частина з них може бути вирішена на концесійних засадах. Не треба виклю­чати створення на зразок «Євротунелю» під Ла-Маншем створення подіб­ного під Керченською протокою для з'єднання Криму і Кубані. Це в майбут­ньому прислужиться до поступового відновлення «шовкового шляху» із Китаю, Індії в Європу.

Перспективним на концесійних засадах може бути відновлення якоїсь частини вугледобування в Донецькій і Луганській областях, створення там виробництв з відведення газу метану із загазованих вугільних пластів з метою його споживання для соціальних та виробничих потреб, а також створення виробництв для отримання бензину і дизпалива шляхом перегонки його із кам'яного вугілля.

Доцільно розібратися із нафтою і газовидобуванням на шельфі Чор­ного та Азовського морів із використанням концесійних засад.

Це далеко не весь перелік можливостей застосування концесійних підходів для створення інвестиційних проектів за методом ПФ.

Висновки до розділу

Проекте фінансування як новий метод реалізації інвестицій є основою залучення фінансових ресурсів з метою ефективного використання інвестиційного потенціалу економіки країни та окремих її галузей.

На загальнодержавному рівні успішна реалізація проектів шляхом ПФ дає змогу підвищити інвестиційну привабливість та кредитний рейтинг країни, а також сприяє ефективній кооперації виробничого та фінансового секторів економіки в умовах глобалізації світового ринку.

На рівні окремого підприємства ПФ є інструментом інвестування власних коштів у перспективні проекти, що мають високий ступінь дохідності, запровадження виробництва конкурентоспроможної продукції, сприяє ство­ренню нових робочих місць та ринкової інфраструктури.

Тому дослідження особливостей та перспектив застосування схем проектного фінансування є актуальним питанням, яке повинно знайти своє відображення у працях сучасних учених та економістів. Важлива роль у цьому процесі відводиться підрядним тендерам та контрактам. Уже на стадії обґрунтування доцільності інвестування замовником повинні розроблятися інвесторські кошториси, де визначається прийнятна на всіх стадіях інвестиційного процесу (життєвого циклу) вартість створення ІП.

Ці інвесторські кошториси на тендерах стають підставою для розробки проектів цін на будівельну продукцію підрядників, що беруть участь у торгах. Державні та недержавні інвестори мають змогу обрати з підрядників тих, що пропонують ціни, нижчі від закладених в інвесторських кошторисах. Норму­вання поточних витрат, планових нагромаджень, інших витрат, що ліміту­ються, слід здійснювати до базису (прямих витрат, кошторисної собівар­тості), з якого повинна вилучатись вартість матеріалів, деталей і конструкцій. Кошториси підрядної фірми розробляються на підставі інвесторських кошторисів з урахуванням можливого зниження рівня собівартості робіт як умови, що забезпечує перемогу на тендері. У підрядних контрактах слід відокремити предмет договірної ціни: на будівельну частину (будівлі, споруди з інженерним обладнанням) і на технологічну (доставку, установку та монтаж технологічного обладнання), що дасть можливість проводити розрахунки між замовником і підрядником окремо за будівельні роботи і монтаж обладнання. Доцільно також надавати можливість незалежним інжиніринго-консалтинговим фірмам оприлюднювати регіональні ціни на матеріально-технічні та людські ресурси, що складаються в будівельному виробництві.

Отже, підсумовуючи викладене, доцільно зазначити, що у країнах з розвиненою ринковою економікою для розробки інвесторських кошторисів використовується велика кількість інформації, яка зумовлюється високими вимогами до якості кошторисної документації. Підрядник за умов конкуренції змушений зважати на ціни, що закладені в інвесторському кошторисі, якщо він прагне перемогти на тендері. Необхідність участі у тендерах і прагнення одержання замовлень на виконання будівельних робіт змушує підрядників також розробляти кошториси, що пропонують зустрічні ціни, які врахо­вують також уже свої індивідуально складені рівні витрат ресурсів на проведення робіт. Очевидно, що в Україні потрібно переймати зарубіжний досвід, розширювати сфери інвестиційної діяльності, визначати більш привабливі об'єкти інвестування, удосконалювати ціноутворення, прове­дення тендерів і контрактацію інвестиційних проектів.

Контрольне завдання

Розробити проект організаційної структури управління і гене­ральної угоди між генпідрядником і замовником на створення виробничої потужності (ІП) на випуск 2 тис. вантажних автомо­білів у Львівській області за таких умов:

1. Капітал приватний у сумі 6 000 млн грн;

2. Інвестиційна фаза створення ІП — 4 роки;

3. Проектна компанія комплексна (від проектування до пусконалагодження включно);

4. Організаційної структури управління в замовника не існує, є тіль­ки протокол намірів на мобілізацію грошових коштів учасників і зарезервована ділянка землі під майбутню забудову.