- •1.1. Поняття, зміст, мета і функції науки
- •1.2. Етапи становлення і розвитку науки
- •1.3. Наукознавство та його основні розділи
- •1.5. Система підготовки наукових кадрів в Україні
- •1.6. Науково-дослідна робота студентів
- •2 .1. Методи активізації творчого мислення
- •2.2. Наукове дослідження та його методологія
- •2.3. Методи наукових досліджень
- •2.4. Гіпотези в наукових дослідженнях
- •2.5. Доведення гіпотез
- •2.7. Математичне планування експерименту
- •Розділ з
- •3.1. Основні терміни та поняття
- •3.2. Типи наукових документів, сфера їхнього створення та використання
- •3.3. Закономірності зростання, розпорошення та старіння наукових документів і аналіз документальних інформаційних потоків
- •3.4. Інформаційне забезпечення науково-дослідного процесу
- •3.5. Глобальна мережа Internet
- •4 .1. Алгоритм науково-дослідного процесу
- •4.2. Організаційна стадія науково-дослідного процесу
- •4.2.2. Організаційно-методична підготовка наукового дослідження
- •4.3. Дослідна стадія науково-дослідного процесу
- •4.4. Завершальна стадія науково-дослідного процесу
- •4.4.1. Етап узагальнення та апробації результатів дослідження
- •4.4.2. Етап реалізації результатів дослідження
- •4.5. Ефективність наукових досліджень
- •5.1. Особливості творчої праці дослідника
- •5.2. Наукова організація праці в дослідницькій діяльності
- •5.3. Етичні норми і цінності науки
5.1. Особливості творчої праці дослідника
Ефективність праці в науковій діяльності залежить від моральних, вольових і якісних характеристик працівника, його інтелектуального рівня. Останнє особливо важливо у творчій праці науково-дослідницької діяльності. Найважливішими особливостями сучасних наукових досліджень, що впливають на ефективність наукової праці, є такі:
/ ймовірнісний характер їхніх результатів, тому дослідник повинен мати моральні та вольові якості (організованість, наполегливість, твердість); / унікальність, яка обмежує застосування типових методик і рішень,
на відміну від матеріального виробництва;
/ складність і комплексність, які підвищують вимоги до наукових працівників у кооперації праці, що насамперед стосується економічного аспекту проблеми, яка вивчається. Це потребує не тільки розширення економічного світогляду дослідника іншої галузі, а й залучення професійних економістів;
/ масштабність і трудомісткість, які грунтуються на вивченні великої кількості об'єктів та експериментальній перевірці здобутих результатів;
/ зв'язок досліджень з практикою, що закріплюється мірою перетворення науки в безпосередню виробничу силу.
Досвід свідчить, що не кожен спеціаліст, навіть висококваліфікований, має нахил до виконання наукових досліджень.
Організаційні принципи у сфері наукової праці впродовж тривалого часу грунтувалися на практичному досвіді дослідника. Формування наукової організації творчої праці зумовлено потребою координації взаємозв'язку цілої низки однорідних за технічним характером процесів колективної праці. Слід зазначити, що методи організації колективної праці, які грунтуються
на практичному досвіді окремого дослідника, не забезпечують оптималь-ності творчого процесу в умовах технічного прогресу.
Як вже згадувалося, підвищення рівня використання наукового потенціалу є одним з найважливіших напрямів підвищення ефективності науки, який залежить від організації праці наукових працівників. Раціональна організація праці забезпечує зниження трудових витрат на науку. Найважливішими принципами організації праці в науковій діяльності є наступність, колективність, динамічність, мобільність, самоорганізація, творчий підхід.
Наступність становить взаємозв'язок між живою працею та працею уречевленою в раніше виконаних дослідженнях. Наука не могла б розвиватися, якби кожний дослідник починав би "з нуля". Тому в організації праці в наукових дослідженнях багато важить вивчення наукової спадщини попередників.
Колективність праці в наукових дослідженнях зумовлена зростанням спеціалізації працівників, масштабами і складністю досліджень, розвитком матеріально-технічної бази науки. У сфері розумової праці, особливо творчої, спілкування між її учасниками опосередковується усною мовою і письмово, що знижує швидкість і точність взаєморозуміння. Тому виникла потреба згуртування сил багатьох працівників, хоча безпосередній процес творчості має індивідуальний характер. Ця суперечність усувається координуючими впливами управління науковими дослідженнями (консультаціями, колективними обговореннями програм робіт, координаційними нарадами та ін.). Колективізм, що застосовується у більшості галузей науки, грунтується на функціональному розподілі праці, за якого окремі функції закріплюються за різними працівниками (організаторами, координаторами, інформаторами, експериментаторами тощо).
До оптимальної організації колективної праці входить також кооперування — поєднання різноманітних демографічних і психологічних типів, "генераторів" ідей з виконавцями, сміливих з обережними, ініціативних — з більш самокритичними тощо. І тут необхідно враховувати психологічну сумісність працівників.
Динамічність організаційних форм праці у наукових дослідженнях визначається тим, що в умовах прискорення темпів розвитку науки змінюються форми розподілу і кооперації праці (розміщення кадрів, рівень колективності праці, поділ ЇЇ на етапи, організація робочого місця тощо). Вона зумовлює потребу в оперативному забезпеченні координації дії працівників у процесі досліджень. На основі здобутих результатів до робочих планів і методики виконання робіт вносять корективи, спрямовані на успішне завершення досліджень у регламентовані терміни.
Мобільність професійної підготовки кадрів полягає в адаптації працівників до зміни функцій, спеціалізації місця роботи, що великою мірою впливає на організацію праці.
Самоорганізація передбачає комплекс заходів соціологічного і психофізіологічного характеру, який виконує працівник з метою підвищення ефективності досліджень. Наприклад, оскільки сучасні дослідження пов'язані з опрацюванням цифрової інформації, дослідник повинен виробити в собі такі риси характеру, як зосередженість, уважність, аналітичність мислення, що дає змогу критично оцінювати результати виконаних робіт. Велику користь може принести і самонормування праці, яке полягає у визначенні щоденної норми, яку дослідник встановлює для себе особисто, наприклад норма написання текстового матеріалу (8—10 сторінок, 4—5 аналітичних таблиць, реферування 70—80 сторінок літературних джерел тощо).
Творчий підхід грунтується на вивченні та узагальненні досягнень, що є в цій галузі знань, критичному осмисленні їх і створенні нових концепцій. Спрямований він на виробництво нових знань і, зокрема, на пізнання об'єктивних законів і тенденцій розвитку явищ, що дають змогу вирішувати нові науково-теоретичні і науково-практичні проблеми.
Науково-дослідний процес взагалі — це система, яка функціонує з використанням матеріальних, трудових та інтелектуальних цінностей. Тому, як і кожна система, науково-дослідний процес має бути раціонально організований, тобто всі елементи системи упорядковані, приведені у системний взаємозв'язок, зумовлений цільовою функцією.
Організація як змістове поняття передбачає упорядкованість, взаємодію окремих елементів, що перебувають у функціональній залежності. Організаційні принципи науково-дослідного процесу тривалий час грунтувалися на практичному досвіді працівників, зайнятих виконанням наукових досліджень.
Контрольні запитання і завдання
Які особливості наукового дослідження впливають на ефективність наукової праці ?
Організація науково-дослідного процесу як змістове поняття.
Охарактеризуйте найважливіші принципи організації праці в науковій діяльності.
