Економічна класифікація видатків

Ознайомтесь із Постановою ВРУ "Про структуру бюджетної класифікації України" від 12.07.1996 р. № 327/96 - ВР з 1 січня 1998 р., а також наказу МФУ "Про запровадження нової бюджетної класифікації" від 13.12.1997р. № 265 зі змінами і доповненнями. Значна увага бюджетній класифікації приділяється у Бюджетному кодексі України.

Бюджетна класифікація передбачає окремо класифікацію доходів бюджету і окремо – класифікацію витрат бюджетних коштів. Відповідно до статей 8–12 Бюджетного кодексу складовими бюджетної класифікації є:

• класифікація доходів бюджету;

• класифікація видатків бюджету;

• класифікація фінансування бюджету;

• класифікація боргу.

Витрати бюджетна класифікація поділяє:

• за функціональною ознакою (за головними розділами і підрозділами бюджету;

• за відомчою структурою (освіта, наука, культура, мистецтво, охорона здоров'я та ін.);

• за економічними ознаками (група, підгрупа, стаття, під стаття);

• за бюджетними програмами.

Для бухгалтера важливе значення має економічна класифікація видатків, за кодами якої організовується аналітичний облік фактичних видатків бюджетної установи.

Економічна класифікація видатків бюджету багаторівнева і є розмежуванням видатків за економічними ознаками. Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Видатки можуть передбачатися або на поточні потреби (код 1000), або для здійснення капітальних витрат (код 2000). Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними.

На першому рівні видатки бюджету поділяють на такі групи:

• поточні видатки (1000);

• капітальні видатки (2000);

• нерозподілені видатки (3000);

• кредитування з вирахуванням погашення (4000).

На другому рівні поточні видатки поділяються на підгрупи:

• видатки на товари і послуги (1100);

• виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями (1200);

• субсидії та поточні трансфертні виплати (1300).

На третьому рівні видатки на товари і послуги поділяються на статті:

• оплата праці працівників бюджетних установ (1110);

• нарахування на заробітну плату (1120);

• придбання предметів постачання і матеріалів, утримання бюджетних установ (1130);

• видатки на відрядження (1140);

• матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення (1150);

• оплата комунальних послуг та енергоносіїв (1160);

• дослідження і розробки, державні програми (1170).

На четвертому рівні оплата праці працівників бюджетних установ поділяється на:

• заробітну плату (1111);

• грошове утримання військовослужбовців (1112);

• виплати з тимчасової непрацездатності (1113).

У такому ж порядку деталізуються всі інші види видатків бюджетних установ. За цими кодами виділяються і обліковуються видатки бюджетів усіх рівнів та всіх бюджетних установ.

Кошториси, їх значення та принципи побудови

З метою посилення контролю і забезпечення цільового і ефективного використання бюджетними установами і організаціями коштів, що надходять на їх утримання, Кабінетом Міністрів України затверджується "Порядок складання, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій".

Кошторисно-бюджетне планування видатків – це система науково та економічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта, що фінансується.

Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис. Кошторис доходів та видатків бюджетної установи, організації–основний плановий документ, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис має дві складові:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподілу видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій;

• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою певних функцій.

Форма кошторису затверджується Мінфіном України.

Єдиний кошторис установи складається з двох розділів доходів і видатків. Доходна частина складається з бюджетних асигнувань і позабюджетних коштів. Видаткова частина поділяється на видатки, які провадяться за рахунок бюджетних асигнувань, і на видатки, які покриваються за рахунок інших (позабюджетних) надходжень, з виділенням видатків, які провадяться установою за рахунок прибутку, що залишається в її розпорядженні.

Формування доходної частини єдиного кошторису здійснюється на підставі індивідуальних розрахунків доходів і платежів (крім асигнувань з бюджету, які показуються загальною сумою згідно з лімітною довідкою) та відрахувань з бюджету з кожного виду (джерела) доходів, що передбачається на плановий період. За основу таких розрахунків беруться показники про обсяги запланованих платних послуг та інші розрахункові показники (площа приміщень, вартість обладнання, що здається в оренду; кількість місць у гуртожитках; кількість відвідувань музею, виставок тощо) і розмір плати з розрахунку на одиницю показника, який повинен враховувати чинне законодавство з ціноутворення. На підставі цих даних визначається сума доходів на плановий період з кожного джерела їх утворення з поквартальним розподілом та врахуванням конкретних умов роботи установи. При плануванні доходів повинні враховуватися рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік (відповідно до показників бухгалтерського звіту) та очікуване виконання за передплановий період. Розрахунки доходів з кожного їх виду (джерела утворення), а також зведення доходів, платежів і відрахувань до бюджету за всіма позабюджетними коштами з урахуванням їх залишку на початок року, додаються до єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи.

У видатковій частині єдиного кошторису зазначається загальна сума витрат установи з розподілом їх за статтями бюджетної класифікації (поквартально), у тому числі витрат за рахунок бюджетних асигнувань і позабюджетних коштів (окремо). Передбачені асигнування повинні забезпечити стовідсоткове фінансування витрат установи. Перевищення суми видатків у єдиному кошторисі над обсягами коштів, що виділяються установі з бюджету, можливе лише за рахунок прибутку від госпрозрахункової діяльності, що залишається у розпорядженні установи і може бути спрямований на покриття такого перевищення видатків над бюджетними асигнуваннями. У кошторисі установи повинні бути враховані галузеві особливості її діяльності (освіта, культура, наука, охорона здоров'я тощо).