Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення основних засобів та охарактеризуйте способи їх оцінки в бюджетних установах.

2. Наведіть класифікацію основних засобів бюджетних установ.

3. Назвіть первинні документи з обліку руху основних засобів та інших необоротних активів.

4. Назвіть джерела надходження основних засобів у бюджетних установах та наведіть приклади відображення в обліку операцій з надходження основних засобів.

5. Порядок нарахування зносу основних засобів та його відображення в обліку.

6. Що таке нематеріальні активи та який порядок їх оцінки і обліку?

7. Порядок проведення інвентаризації основних засобів та оформлення їх результатів.

5. Облік запасів

1. Економічний зміст та оцінка запасів.

2. Облік матеріалів і продуктів харчування.

3. Облік лікувальних засобів.

4. Облік централізованого постачання матеріальних цінностей.

5. Синтетичний і аналітичний облік запасів.

6. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Література

Л-10, с. 196–227; Л-11, с. 85–112, 188–192.

1. Економічний зміст та оцінка запасів

Запаси – це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.

Сутність запасів, їх офіційне тлумачення та застосування в бюджетній сфері, на відміну від госпрозрахункових підприємств, які користуються П(С)БО 9 "Запаси", визначено спеціальною інструкцією (Наказ Державного казначейства України за № 125 від 8 грудня 2000 р., зареєстрований в Мін'юсті України 21 грудня 2000 року за № 937/5158), затвердженою Державним казначейством України.

На відміну від виробничої сфери, де всі виробничі запаси у процесі використання переносять свою вартість на собівартість виготовленої готової продукції, вартість спожитих матеріалів у бюджетних установах здебільшого відноситься на їх фактичні видатки.

Склад матеріальних цінностей бюджетних установ досить широкий і різноманітний, тому для правильної організації їх обліку важливе значення має науково обґрунтована їх класифікація, оцінка та вибір одиниці обліку. У бюджетних установах основним є групування матеріалів за функціональним призначенням, яке покладене в основу організації обліку матеріальних цінностей:

• матеріали для навчальних, наукових та інших цілей;

• продукти харчування;

• медикаменти й перев'язувальні засоби;

• господарчі матеріали і канцелярське приладдя;

• пальне, паливо та мастильні (змащувальні) матеріали;

• тара;

• матеріали в дорозі;

• корми і фураж;

• запасні частини до машин і обладнання;

• будівельні матеріали;

• інші матеріали;

• малоцінні та швидкозношувані предмети;

• вироби виробничих (навчальних ) майстерень;

• продукція підсобних (навчальних) сільських господарств.

Окрему облікову групу в складі виробничих запасів бюджетних установ становлять тварини на вирощуванні та відгодівлі, які за економічною класифікацією належать до предметів праці.

Кожному найменуванню матеріалів у цьому переліку надається постійний номенклатурний номер, визначається облікова одиниця вимірювання, інколи й облікова ціна. У такому вигляді цей перелік (реєстр) матеріальних цінностей набуває значення номенклатури- цінника.

Номенклатурний номер – це скорочене постійно діюче умовне позначення відповідної групи або видів матеріалів, яке використовується для полегшення внутрішньогосподарського обліку. Номенклатурний номер проставляють на всіх первинних документах з обліку руху та витрачання матеріальних цінностей.

Важливим елементом організації обліку матеріалів є їх оцінки, тобто грошовий вираз їхньої вартості. У бюджетних установах матеріали всіх видів, продукти харчування, малоцінні та швидкозношувані предмети в обліку та звітності відображають за купівельною ціною. Транспортні витрати, суми податку на додану вартість за придбані цінності зараховуються прямо на фактичні видатки установи і не впливають на оцінку придбаних цінностей. За облікову ціну звичайно беруть фіксовані (постійні) ціни на рік (прейскурантні, планово-розрахункові або середньозважені). Відхилення фактичної вартості матеріалів від їхньої облікової ціни можна обліковувати на окремому аналітичному рахунку "Відхилення від облікових цін" у складі відповідного субрахунку обліку матеріалів і періодично списувати на видатки установи пропорційно обліковій вартості витрачених матеріалів, а при незначних запасах матеріалів (у невеликих установах) – прямо списувати на фактичні видатки установи при оприбуткуванні матеріалів.

Матеріально-виробничі запаси, виготовлені силами організації у власній майстерні, підсобному господарстві тощо, приймаються на облік за фактичною собівартістю. Вартість цінностей, одержаних безплатно, визначають, виходячи з їхньої ринкової ціни на дату оприбуткування. Цінності, придбані за іноземну валюту, оцінюють у національній валюті України (гривнях) за курсом НБУ на дату здійснення операції придбання. Матеріально-виробничі запаси, що належать іншим юридичним або фізичним особам, але знаходяться на відповідальному зберіганні і в даній установі, обліковуються на забалансових рахунках за цінами, передбаченими договором.

Періодично, як правило у періоди інфляції, бюджетні установи за рішенням Головного управління Державного казначейства України та Міністерства економіки, можуть проводити дооцінку матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів. Остання така дооцінка матеріальних цінностей була проведена станом на кінець 1997 р. Для цього відповідно до затвердженої інструкції створювалися спеціальні комісії (за наказом керівника установи). Для визначення нової ціни користувалися діючими цінами на дату переоцінки. Результати переоцінки оформляли актом довільної форми і відображали в обліку та звітності як збільшення вартості активів і фінансування з бюджету. В умовах стабільного економічного розвитку такі дооцінки запасів проводити недоцільно.