- •І. Питання загальної травматології
- •1. Травматична хвороба. Травматичний шок. Класифікація. Діагностика. Лікування.
- •2. Синдром тривалого роздавлювання. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Травматизм. Класифікація, шляхи зниження його рівня.
- •4. Механізм травми, види зміщень відламків при переломах кісток
- •5.Класифікація переломів кісток
- •6. Особливості обстеження травматологічних хворих
- •7.Вимірювання довжини кінцівки та її окремих сегментів
- •8.Визначення вісі кінцівок та амплітуди рухів у суглобах
- •Розрізняють такі вкорочення або видовження кінцівок:
- •9. Допоміжні методи обстеження опорно-рухової системи
- •10.Мрт та кт в діагностиці травм та захворювань ора
- •11.Діагностична та лікувальна артроскопія
- •12.Стадійність утворення кісткової мозолі (за і.Л.Зайченко)
- •13. Консервативні методи лікування переломів. Показання та протипоказання до їх застосування
- •14. Основні принципи лікування переломів методом постійного скелетного витягання
- •15. Основні принципи лікування переломів кісток імобілізаційним методом
- •16.Оперативні методи лікування переломів, показання до їх застосування.
- •Протипоказання до операції:
- •При оперативному лікуванні переломів слід дотримуватись таких позицій:
- •Способи фіксації кісткових уламків.
- •17. Принципи лікування відкритиї переломів. Класифікація за Капланом-Марковою.
- •Оперативне лікування відкритих переломів кісток
- •17. Основні принципи і засоби малоінвазивного (біологічного) остеосинтезу
- •18.Техніка блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу металевими та металополімерними конструкціями.
- •Динамічний, статичний та детензійний варіанти блокую чого інтрамедулярного остеосинтезу діафізарних переломів металевими та метало полімерними конструкціями
- •Основні принципи остеосинтезу переломів кісток пластинами ао.
- •22. Техніка остеосинтезу переломів подвійною деротаційною пластиною та двоплощинним малоконтактним фіксатором.
- •23.Компресійно-дистракційний остеосинтез у лікуванні закритих та відкритих переломів.
- •24. Основні принципи остеосинтезу переломів спицевими апаратами за Ілізаровим
- •25.Основні принципи остеосинтезу переломів стрижньовими та спице-стрижньовими апаратами
- •Іі. Окремі питання з травматології
- •1.Травматичні вивихи ключиці. Класифікація, клініка, лікування
- •2. Травматичні вивихи плеча. Класифікація, клініка, лікування.
- •3.Травматичні вивихи передпліччя. Класифікація, клініка, лікування
- •4.Травматичні вивихи кисті та пальців. Класифікація, клініка, лікування
- •5.Травматичні вивихи стегна (класифікація, клініка, лікування).
- •6.Травматичні вивихи гомілки. Класифікація, клініка, лікування.
- •7.Діагностика та методи лікування пошкоджень бокових та хрещатих зв'язок колінного суглобу
- •8.Діагностика та лікування свіжих та застарілих пошкоджень менісків колінного суглобу
- •9.Травматичні вивихи в суглобах Шопара та Лісфранка. Клініка, лікування.
- •10. Переломи ключиці та їх лікування
- •11.Переломи лопатки. Класифікація, клініка, лікування
- •12. Переломи проксимального відділу плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •13. Діафізарні переломи плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування.
- •14. Переломи дистального відділу плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •Переломи голівки виростка і блока плечової кістки
- •15.Переломи ліктьового та вінцевого відростків, клініка, діагностика, лікування.
- •16. Переломовивихи Монтеджі та Галіацці. Клініка, діагностика, лікування
- •17. Переломи променевої кістки у типовому місці Колліса та Смітта. Клініка, діагностика, лікування
- •18. Переломи та переломо-вивихи човноподібної кістки. Механізм, класифікація, діагностика, лікування
- •19. Переломи п’ясткових кісток та фаланг пальців. Пошкодження Бенета. Клініка, діагностика, лікування
- •20 Переломи стегнової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •21. Переломи надколінка. Класифікація, клініка, лікування
- •22. Переломи виростків стегнової та великогомілкової кісток. Класифікація, клініка, лікування
- •23. Переломи діафізу великогомілкової кістки. Класифікація, клініка, лікування. Застосування блокуючих металевих та металополімерних інтрамедулярних конструкцій.
- •24. Переломи в ділянці гомілково-стопного суглоба. Механогенез. Методи консервативного та оперативного лікування
- •25.Переломи таранної та п’яткової кісток. Класифікація, клініка, лікування.
- •26. Переломи плесневих кісток та пальців стопи. Класифікація, клініка, лікування.
- •27. Переломи хребта. Класифікація. Поняття про стабільні та нестабільні пошкодження. Клініка, діагностика, лікування
- •28. Ускладнені переломи і переломовивихи хребта. Механогенез. Класифікація. Клініка, діагностика, лікування
- •29. Переломи кісток тазу. Клініка, діагностика, лікування. Блокада за Школьниковим-Селівановим
- •Ііі. Практичні питання з травматології
- •1. Первинна хірургічна обробка ран. Етапи. Способи накладання швів.
- •1. Наказ моз України №41 від 30.03.99р. "Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні".
- •2. Положення моз України про відділення реабілітації хворих ортопедо-травматологічного профілю.
- •3. Положення моз України про ортопедо-травматологічний кабінет (затверджено наказом моз від 30.02.94. №41)
- •4.Організація протезної служби в Україні.
- •Література
- •2. Скелетне витягання, методика накладання, точки проведення спиці.
- •3. Транспортна імобілізація при переломах кінцівок
- •4. Методи штучного дихання.
- •4.1. Дихання рот-в-рот, або рот-в-ніс.
- •4.2. Ручна штучна вентиляція легень.
- •4.3. Апаратна швл.
- •4.4. Допоміжне дихання.
- •5. Тимчасова зупинка кровотечі при пошкодженні магістральних судин кінцівок.
- •Техніка накладання джгута при артеріальній кровотечі.
- •4. Техніка вправлення вивихів кісток передпліччя за Купером.
- •5.Техніка вправлення вивихів стегна за Кохером та Джанелідзе.
- •6.Пункція, венесекція та катетеризація периферійних вен.
- •1. Рання діагностика та лікування дисплазії кульшового суглоба та уродженого вивиху стегна.
- •2. При огляді виявити основні симптоми уродженого вивиху стегна
- •3. Для уточнення діагнозу проводять сонографічне або рентгенологічне дослідження.
- •3. Сколіоз (класифікація, клініка, лікування).
- •V. Захворювання опорно-рухового аппарата
- •1.Травматичний остеомієліт. Класифікація, клініка, лікування.
- •2. Кістково-суглобовий туберкульоз. Діагностика, клініка та лікування.
- •3.Остеохондроз хребта.
- •4.Доброякісні пухлини кісток. Класифікація, клініка, лікування.
- •5.Злоякісні пухлини кісток. Клініка, діагностика, лікування.
- •Vі. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань опорно-рухового апарата
- •1. Стандарти оцінки якості лікування ушкоджень та захворювань плечової кістки.
- •2. Стандартні оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кісток кисті та зап'ястя.
- •1. Півмісяцевої та човноподібної кісток:
- •2. П’ястних кісток та фаланг:
- •3. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кісток тазу.
- •3.1. Без порушення тазового кільця:
- •3.2. З порушенням тазового кільця:
- •4.Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кульшового суглобу.
- •5.Стандарти оцінки якості лікування при медіальних переломах шийки стегна.
- •6. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань колінного суглоба.
- •7. Стандарти оцінки якості лікування переломів кісточок та заднього краю великогомілкової та малогомілкової кісток.
- •Vіі. Питання організації роботи ортопедо-травматологічної служби на Україні
15. Основні принципи лікування переломів кісток імобілізаційним методом
Репоновані уламки фіксують гіпсовою пов’язкою з іммобілізацією двох сусідніх з переломом суглобів. Щоб запобігти порушенню кровообігу, слід застосовувати на верхню кінцівку лонгетні, а на гомілку – вікончасті або мостоподібні (при відкритих переломах) гіпсові пов’язки, а не циркулярні “глухі“ пов’язки. При спаданні набряку гіпсову пов’язку лише поправляють – замінюють кільця. Не слід замінювати всю пов’язку, оскільки під час заміни уламки можуть зміститися. Після втручання слід зробити контрольну рентгенограму. Ідеальна репозиція та надійна фіксація уламків може забезпечити первинне зрощення кісток.
Протипоказанням до одномоментної репозиції є:
• переломи кісток, які за характером і локалізацією важко або неможливо вправити;
• такі, що мають тенденцію до повторного зміщення в гіпсовій пов’язці.
Тимчасовим протипоказанням можуть бути:
• дерматити;
• гнійничкові хвороби шкіри;
• значний набряк переламаного сегменту кінцівки.
а б
Рис.9. а–гіпсовий овал Титової для лікування переломів ключиці; б–безпідкладочна лонгетна гіпсова пов’язка при переломах плеча.
Не слід застосовувати гіпсові пов’язки, а отже проводити одномоментні репозиції у хворих на :
• тромбофлебіт;
• облітеруючий ендартериїт;
• трофічні виразки;
• у хворих стан здоров’я яких не дозволяє наявності тяжкої гіпсової пов’язки.
16.Оперативні методи лікування переломів, показання до їх застосування.
На думку багатьох хірургів та травматологів, лікування переломів кісток кінцівок закритими методами (витяжінням та гіпсовими пов’язками) дає добрі та задовільні результати. Тому при свіжих переломах кінцівок, зазвичай, немає потреби в оперативному методі лікування.До такого висновку можна дійти за умови, що добрими та задовільними результатами лікування переломів будуть вважатися випадки зрощення відламків з їх зміщенням і вкороченням кінцівки до 1-2см, невеликим викривленням фізіологічної осі пошкодженої кістки, обмеженням функції суглобів внаслідок підвивихів та ін.
Ретельний аналіз результатів лікування за допомогою витягання та гіпсової пов’язки переломів діафізу стегна, гомілки, плеча, передпліччя дає більш низьку оцінку цим методом лікування. Слід прибрати до уваги не тільки високі вимоги до анатомо-функціональних результатів лікування, але й тривалість ліжкового режиму, термінів госпіталізації та непрацездатності. Досвід показує, що при деяких видах переломів оперативний (відкритий) метод дає кращі результати, ніж лікування витяганням та гіпсовими пов’язками.
Загальноприйняті показання до оперативного лікування:
1. Інтерпозиції між кістковими уламками м’яких тканин (клінічно – відсутність хрускоту уламків, рентгенологічно – діастазу між ними).
2. Ушкодження магістральних судин чи нервів, що проявляється порушенням кровообігу чи іннервації нижче перелому.
3. Подвійні переломи кісток, коли середній фрагмент зміщений, а консервативними методами вправити його практично неможливо (це так звані ’’бамперні переломи’’).
4. Переломи надколінника чи ліктьового відростка з розходженням уламків більше 3-5мм – розвиваються фіброзні тканини і не утримують їх.
5. Внутрішньо- або білясуглобові переломи і переломовивихи, які не вдається ідеально вправити консервативними методами (надвиросткові переломи, складні переломи кісточок з розривом синдесмозу, переломовивихи Монтеджі і Голеацці тощо).
6. Переломи кісток у хворих, що не витримують тривалого перебування в гіпсовій пов’язці чи положення у ліжку на витяганні (хворі похилого віку із серцево-легеневою патологією, ожирінням, психічнохворі та ін.).
7. Відкриті переломи кісток і суглобів, при яких первинна хірургічна обробка повинна включати один із методів фіксації кісткових ділянок.
8. Переломи кісток у хворих з комбінованими ураженнями (до розвитку променевої хвороби, коли важко розраховувати на зрощення кісток в нормальні терміни).
9. Незрощені переломи і псевдоартрози.
10. Неправильно зрощені переломи, що порушують функцію кінцівки.
