- •І. Питання загальної травматології
- •1. Травматична хвороба. Травматичний шок. Класифікація. Діагностика. Лікування.
- •2. Синдром тривалого роздавлювання. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Травматизм. Класифікація, шляхи зниження його рівня.
- •4. Механізм травми, види зміщень відламків при переломах кісток
- •5.Класифікація переломів кісток
- •6. Особливості обстеження травматологічних хворих
- •7.Вимірювання довжини кінцівки та її окремих сегментів
- •8.Визначення вісі кінцівок та амплітуди рухів у суглобах
- •Розрізняють такі вкорочення або видовження кінцівок:
- •9. Допоміжні методи обстеження опорно-рухової системи
- •10.Мрт та кт в діагностиці травм та захворювань ора
- •11.Діагностична та лікувальна артроскопія
- •12.Стадійність утворення кісткової мозолі (за і.Л.Зайченко)
- •13. Консервативні методи лікування переломів. Показання та протипоказання до їх застосування
- •14. Основні принципи лікування переломів методом постійного скелетного витягання
- •15. Основні принципи лікування переломів кісток імобілізаційним методом
- •16.Оперативні методи лікування переломів, показання до їх застосування.
- •Протипоказання до операції:
- •При оперативному лікуванні переломів слід дотримуватись таких позицій:
- •Способи фіксації кісткових уламків.
- •17. Принципи лікування відкритиї переломів. Класифікація за Капланом-Марковою.
- •Оперативне лікування відкритих переломів кісток
- •17. Основні принципи і засоби малоінвазивного (біологічного) остеосинтезу
- •18.Техніка блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу металевими та металополімерними конструкціями.
- •Динамічний, статичний та детензійний варіанти блокую чого інтрамедулярного остеосинтезу діафізарних переломів металевими та метало полімерними конструкціями
- •Основні принципи остеосинтезу переломів кісток пластинами ао.
- •22. Техніка остеосинтезу переломів подвійною деротаційною пластиною та двоплощинним малоконтактним фіксатором.
- •23.Компресійно-дистракційний остеосинтез у лікуванні закритих та відкритих переломів.
- •24. Основні принципи остеосинтезу переломів спицевими апаратами за Ілізаровим
- •25.Основні принципи остеосинтезу переломів стрижньовими та спице-стрижньовими апаратами
- •Іі. Окремі питання з травматології
- •1.Травматичні вивихи ключиці. Класифікація, клініка, лікування
- •2. Травматичні вивихи плеча. Класифікація, клініка, лікування.
- •3.Травматичні вивихи передпліччя. Класифікація, клініка, лікування
- •4.Травматичні вивихи кисті та пальців. Класифікація, клініка, лікування
- •5.Травматичні вивихи стегна (класифікація, клініка, лікування).
- •6.Травматичні вивихи гомілки. Класифікація, клініка, лікування.
- •7.Діагностика та методи лікування пошкоджень бокових та хрещатих зв'язок колінного суглобу
- •8.Діагностика та лікування свіжих та застарілих пошкоджень менісків колінного суглобу
- •9.Травматичні вивихи в суглобах Шопара та Лісфранка. Клініка, лікування.
- •10. Переломи ключиці та їх лікування
- •11.Переломи лопатки. Класифікація, клініка, лікування
- •12. Переломи проксимального відділу плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •13. Діафізарні переломи плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування.
- •14. Переломи дистального відділу плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •Переломи голівки виростка і блока плечової кістки
- •15.Переломи ліктьового та вінцевого відростків, клініка, діагностика, лікування.
- •16. Переломовивихи Монтеджі та Галіацці. Клініка, діагностика, лікування
- •17. Переломи променевої кістки у типовому місці Колліса та Смітта. Клініка, діагностика, лікування
- •18. Переломи та переломо-вивихи човноподібної кістки. Механізм, класифікація, діагностика, лікування
- •19. Переломи п’ясткових кісток та фаланг пальців. Пошкодження Бенета. Клініка, діагностика, лікування
- •20 Переломи стегнової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •21. Переломи надколінка. Класифікація, клініка, лікування
- •22. Переломи виростків стегнової та великогомілкової кісток. Класифікація, клініка, лікування
- •23. Переломи діафізу великогомілкової кістки. Класифікація, клініка, лікування. Застосування блокуючих металевих та металополімерних інтрамедулярних конструкцій.
- •24. Переломи в ділянці гомілково-стопного суглоба. Механогенез. Методи консервативного та оперативного лікування
- •25.Переломи таранної та п’яткової кісток. Класифікація, клініка, лікування.
- •26. Переломи плесневих кісток та пальців стопи. Класифікація, клініка, лікування.
- •27. Переломи хребта. Класифікація. Поняття про стабільні та нестабільні пошкодження. Клініка, діагностика, лікування
- •28. Ускладнені переломи і переломовивихи хребта. Механогенез. Класифікація. Клініка, діагностика, лікування
- •29. Переломи кісток тазу. Клініка, діагностика, лікування. Блокада за Школьниковим-Селівановим
- •Ііі. Практичні питання з травматології
- •1. Первинна хірургічна обробка ран. Етапи. Способи накладання швів.
- •1. Наказ моз України №41 від 30.03.99р. "Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні".
- •2. Положення моз України про відділення реабілітації хворих ортопедо-травматологічного профілю.
- •3. Положення моз України про ортопедо-травматологічний кабінет (затверджено наказом моз від 30.02.94. №41)
- •4.Організація протезної служби в Україні.
- •Література
- •2. Скелетне витягання, методика накладання, точки проведення спиці.
- •3. Транспортна імобілізація при переломах кінцівок
- •4. Методи штучного дихання.
- •4.1. Дихання рот-в-рот, або рот-в-ніс.
- •4.2. Ручна штучна вентиляція легень.
- •4.3. Апаратна швл.
- •4.4. Допоміжне дихання.
- •5. Тимчасова зупинка кровотечі при пошкодженні магістральних судин кінцівок.
- •Техніка накладання джгута при артеріальній кровотечі.
- •4. Техніка вправлення вивихів кісток передпліччя за Купером.
- •5.Техніка вправлення вивихів стегна за Кохером та Джанелідзе.
- •6.Пункція, венесекція та катетеризація периферійних вен.
- •1. Рання діагностика та лікування дисплазії кульшового суглоба та уродженого вивиху стегна.
- •2. При огляді виявити основні симптоми уродженого вивиху стегна
- •3. Для уточнення діагнозу проводять сонографічне або рентгенологічне дослідження.
- •3. Сколіоз (класифікація, клініка, лікування).
- •V. Захворювання опорно-рухового аппарата
- •1.Травматичний остеомієліт. Класифікація, клініка, лікування.
- •2. Кістково-суглобовий туберкульоз. Діагностика, клініка та лікування.
- •3.Остеохондроз хребта.
- •4.Доброякісні пухлини кісток. Класифікація, клініка, лікування.
- •5.Злоякісні пухлини кісток. Клініка, діагностика, лікування.
- •Vі. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань опорно-рухового апарата
- •1. Стандарти оцінки якості лікування ушкоджень та захворювань плечової кістки.
- •2. Стандартні оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кісток кисті та зап'ястя.
- •1. Півмісяцевої та човноподібної кісток:
- •2. П’ястних кісток та фаланг:
- •3. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кісток тазу.
- •3.1. Без порушення тазового кільця:
- •3.2. З порушенням тазового кільця:
- •4.Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кульшового суглобу.
- •5.Стандарти оцінки якості лікування при медіальних переломах шийки стегна.
- •6. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань колінного суглоба.
- •7. Стандарти оцінки якості лікування переломів кісточок та заднього краю великогомілкової та малогомілкової кісток.
- •Vіі. Питання організації роботи ортопедо-травматологічної служби на Україні
9.Травматичні вивихи в суглобах Шопара та Лісфранка. Клініка, лікування.
Вивихи в суглобі Шопара
Цей суглоб, ще називають поперечним або перетинчастим суглобом заплесна, який включає суглоби надп'ятково-човноподібної і п'ятково-кубовидної кісток. Різке сильне відведення або приведення стопи чи ротація можуть зумовити неповний або повний вивих. Як правило, дистальний відділ стопи зміщується допереду і медіально. Інколи вивих може поєднуватися з переломом човноподібної або кубовидної кістки.
Діаґностика вивиху ґрунтується на клінічних ознаках і підтверджується рентґенологічно. При огляді видно значний набряк і деформацію стопи, внаслідок болю хворий не може стати на ногу. Пальпаторно визначають зміщений край човноподібної кістки. Інколи у дистальній частині стопи можливі розлади кровообігу. Найбільш інформативною є рентгенограма у боковій проекції, хоч необхідно мати рентґенограми у двох проекціях.
Лікування. Вивих без перелому і з переломом човноподібної кістки необхідно вправити у невідкладному порядку під наркозом. Помічник фіксує нижню третину голінки, а хірурґ проводить тракцію стопи за її віссю і усуває бічне зміщення, підтримуючи другою рукою п'яту з протилежного боку. Після цього, не зменшуючи сили витягання, обома руками згинає стопу і двома першими пальцями натискає на виступаючий край човноподібної кістки. Чим більша тракція і згинання стопи, тим легше вправляється вивих. Оскільки під час виведення стопи у нормальне положення є тенденція до повторного вивихування, необхідно спочатку зафіксувати вправлену човноподібну кістку до надп'яткової черезшкірно проведеними спицями Кіршнера. Відтак стопу виводять у нормальне положення, накладають гіпсовий чобіток і роблять контрольну рентґенографію.
Гіпсову пов'язку скидають через 2 місяці, призначають відновне лікування і дозоване навантаження у взутті з супінаторами.
Оперативне лікування проводять у випадках невдачі вправляння, а також його призначають хворим, які звернулись по допомогу після 2 тижнів від дня травми.
Вивихи в суглобі Лісфранка
Виникають під впливом значної прямої травми, причому можуть бути підвивихи і повні вивихи декількох або усіх кісток плесна. Вони часто поєднуються з переломами прилеглих до суглоба кісток.
Залежно від механізму травми і напрямку діючої сили, плеснові кістки можуть зміщуватися вбік, догори або у бік підошви. Найчастіше трапляються верхньо-бокові вивихи стопи, дорзальні та ізольовані вивихи першої плеснової кістки.
Симптоми. При огляді видно чітку деформацію стопи в ділянці вивиху на фоні крововиливів і набряку. При дорзолатеральних вивихах стопа дещо супінована, а її середній відділ розширений і зміщений, склепіння опущене. Пальпаторно можна відчути напрям і ступінь зміщення кісток. Стати на ногу хворий не може. При ізольованому вивиху першої кістки на дорзальній поверхні стопи видно і пальпується кістковий виступ.
Діаґноз уточнюють рентґенологічно у двох проекціях, причому звертають увагу на наявність чи відсутність перелому якоїсь з кісток.
Лікування. Вивих вправляють негайно під наркозом тому, що з часом набряк збільшується і затруднює вправлення. Хірурґ однією рукою фіксує проксимальний відділ стопи, а другою, схопивши дистальний відділ, витягує стопу за її віссю і натискуванням на ділянку зміщення вправляє вивих.
Враховуючи те, що ці вивихи мають тенденцію до повторого зміщення, їх краще одразу фіксувати кількома спицями Кіршнера (проведеними транскутанно і трансартикулярно). Роблять контрольну рентґенографію. Після одномоментного ручного вправлення стопі надають функціонально вигідне положення (90-100°) і накладають добре відмодельований гіпсовий чобіток. Після спадання набряку гіпсову пов'язку слід замінити.
Через 5-6 тижнів пов'язку скидають і призначають реабілітаційне лікування, рекомендують користуватися супінаторами не менше одного року. Термін непрацездатності — 2,5-3 місяці.
При вивихах у суглобі Лісфранка, які не вдається вправити одномоментно ручним способом, а також при несвіжих вивихах доцільно застосувати скелетне витягання за відповідні пальці стопи або, що краще, апаратну дистракцію.
Техніка накладання скелетного витягу. Під місцевою анестезією у саґітальній площині через проксимальні фаланґи відповідно до вивихнутих кісток проводять спиці Кіршнера, які П-подібно згинають у кільце. Накладають гіпсовий чобіток, в який вгіпсовують металеву рамку чи скобу так, щоб вона виступала за межі кінчиків пальців на 10см. Відтак з'єднують спиці Кіршнера зі скобою ґумовими трубками або пружинами чи тракційним ґвинтом у натягу, який поступово збільшують. Ступінь дистракції і вправляння вивиху контролюють рентґенологічно.
Техніка накладання дистракційного апарата. Аналогічно проводять спиці Кіршнера через фаланґи пальців або через шийки плеснових кісток при несвіжих вивихах. Щоб зберегти поперечну дугу дистальної частини стопи, одну спицю Кіршнера проводять через І і II кістки, а потім другу спицю через III-V кістки під кутом 25° стосовно першої спиці. Спиці фіксують у півкільці апарата. Відтак перехресно проводять другу під кутом 45-50° стосовно першої через кубовидну кістку і шийку надп'яткової кістки. Ці спиці закріплюють у кільці апарата Ілізарова і ґвинтовими опорами з'єднують його з півкільцем. Після поступової дистракції досягають діастазу в суглобі Лісфранка і тоді ручним способом вправляють вивихнуті кістки, які відразу фіксують черезшкірно і черезсуглобово спицями Кіршнера. Якщо на рентґенограмі співвідношення кісток добре, тоді апарат можна зняти і накласти добре відмодельований гіпсовий чобіток.
Якщо вивиху не усунено, тоді спицю проводять через п'яткову кістку і закріплюють у півкільці, яке з'єднують з кільцем, а потім проводять через основу вивихнутих кісток другу спицю Кіршнера, фіксують її дугою у ґвинтових натягувачах, які кріпляться в прапорцях фіксованих у кільці апарата. Натягуванням спиці з обох боків стопи вдається вправити вивихнуті кістки. Процес вправляння контролюють рентґенологічно. Подальша тактика така ж, як вказано перед тим. Гіпсовий чобіток скидають через 2,5-3 місяці і призначають відновне лікування, рекомендують користуватися супінаторами.
