- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу
- •Функції крові
- •Плазма крові
- •Мінеральні речовини плазми
- •Властивості крові. Осмотичний та онкотичний тиск крові
- •Кровозамінники
- •Білки плазми крові
- •Щільність крові
- •В'язкість крові
- •3. Кислотно-основна рівновага крові
- •Буферні системи крові
- •Швидкість осідання еритроцитів (шое)
- •Еритроцити
- •Життєвий цикл еритроцитів.
- •Гемоліз
- •Еритрон
- •Підрахунок кількості еритроцитів
- •Гемоглобін
- •Методика визначення гемоглобіну за допомогою гемометра Салі
- •Колірний показник
- •Захисна функція крові. Лейкоцити, кількість, види. Лейкоцитарна формула.
- •Нейтрофіли.
- •Базофіли
- •Еозинофіли
- •Моноцити
- •Лімфоцити
- •Тромбоцити, їх кількість, функції.
- •Захисні системи організму. Імунітет
- •Механізми реакції антиген — антитіло.
- •Система згортання крові
- •Судинно-тромбоцитарний (первинний) гемостаз
- •Коагуляційний (вторинний) гемостаз
- •Протизгортальна система крові
- •Групи крові: системи ав0, сdе та ін. Антигенні структури еритроцитів.
- •Система аво
- •Інші антигени еритроцитів
- •Резус-належність
- •Резус-конфлікт.
- •Методи визначення груп крові.
- •Визначення групи крові за цоліклонами.
- •Метод визначення групи крові за стандартними сироватками.
- •Визначення групи крові за системою сде
- •Поняття про сумісність крові. Фізіологічні основи переливання крові.
- •Дослідження на індивідуальну сумісність
- •Кровотворення і його регуляція
- •Кровотворні клітини.
- •Регуляція утворення формених елементів крові.
- •А. Тести для самоконтролю:
- •1. Пацієнту необхідна гемотрансфузія. Яку пробу з обов'язкових ви
- •2. При визначенні групи крові відбулася аглютинація еритроцитів із
- •3. У жінки в зв'язку з крововтратою перед переливанням крові визначили
- •8. При змішуванні досліджуваної крові з цоліклонами анти-а та анти-в аглютинація відсутня. Це, перш за все, свідчить про:
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
Тромбоцити, їх кількість, функції.
Тромбоцити це красні кров`яні пластинки, які відіграють основну роль у зупинці кровотечі.
У крові в нормі міститься 200-400-109/л тромбоцитів.
Не всі тромбоцити вільно циркулюють у периферійній крові, частина їх знаходиться у депо - кістковому мозку, селезінці, печінці. Вихід із депо збільшує кількість клітин, що циркулюють.
Протягом доби їх кількість непостійна: ранком зменшується, а ввечері - збільшується.
Тромбоцити периферійної крові є частиною мегакаріоцита, який ще у кістковому мозку розпадається на 3000-4000 невеликих овальної форми осколків - кров'яних пластинок.
На мембрані та у внутрішніх гранулах тромбоцита міститься велика кількість біологічно активних сполук, частина яких утворена самим тромбоцитом, а частина надходить із плазми крові. Більшість із них задіяна у процесах згортання крові. Важливу роль відіграє фактор росту, що міститься у тромбоцитах і спричиняє посилення проліферації ендотеліальних та непосмугованих м'язових клітин кровоносних судин, фібробластів. В ендотелії вони виконують трофічну функцію, "виливаючи" до клітини свій вміст, у якому знаходиться фактор росту. Як наслідок, стінка судин, особливо капілярів, стає більш "міцною". Це так звана ангіотрофічна функція. Для виконання ангіотрофічної функції за добу може використовуватися до 10% усіх тромбоцитів, що циркулюють у крові.
Мембрана тромбоцита також виконує низку функцій:
її глікопротеїни забезпечують прилипання ( адрезію) тромбоцита до місця ушкодження судини.
Частина глікопротеїнів мембрани є рецепторами, що задіяні у певних процесах згортання крові.
Фосфоліпіди мембрани беруть участь у формуванні згустка крові, вони також є попередниками біологічно активних сполук - простагландинів.
Багато функцій тромбоцитів пов'язані із наявністю усередині їх скоротливого апарату, завдяки якому в процесі гемостазу форма і розміри тромбоцитів постійно змінюються, утворюються відростки на поверхні пластинки. Водночас під час скорочення у позаклітинний простір виштовхується вміст гранул, що містять фактори згортання та інші сполуки. Основними скоротливими елементами тромбоцита, як і більшості інших скоротливих клітин, є білки актиноміозинового комплексу.
Мембрана тромбоцитів нестійка до механічних впливів, вона легко руйнується, і тому тривалість їхнього життя в крові не перевищує 10-12 діб. Потім вони або руйнуються у селезінці, печінці, легенях, або прилипають до ендотелію кровоносних судин.
Тромбоцити виявляють здатність скупчуватись у групи (агрегація) й прилипати до чужорідних агентів чи ушкоджених поверхонь судин (адгезія), внаслідок чого утворюється тромбоцитарний (пластинчастий) тромб.
У цитоплазмі тромбоцитів містяться гранули, заповнені фізіологічно активними речовинами:
- адреналіном,
- гістаміном,
- ферменти гліколізу, дихального циклу, АТФазою, АТФ тощо,
- тромбоцитарні фактори згортання крові.
Крім того, тромбоцити здатні переносити адсорбовані на їхній поверхні великомолекулярні речовини — нуклеотиди, поліпептиди тощо, за допомогою яких, як вважають, відбувається передавання інформації між клітинами та органами.
Тромбоцити здійснюють також фагоцитоз небіологічних часточок, вірусів, комплексів антиген — антитіло і таким чином беруть участь у підтриманні неспецифічного клітинного імунітету.
