Тромбоцити, їх кількість, функції.

Тромбоцити це красні кров`яні пластинки, які відіграють основну роль у зупинці кровотечі.

У крові в нормі міститься 200-400-10⁹/л тромбоцитів.

Не всі тромбоцити вільно циркулюють у периферійній крові, частина їх знаходиться у депо - кістко­вому мозку, селезінці, печінці. Вихід із депо збільшує кількість клітин, що цир­кулюють.

Протягом доби їх кількість непостійна: ранком зменшується, а ввечері - збільшується.

Тромбоцити периферійної крові є частиною мегакаріоцита, який ще у кістковому мозку розпадається на 3000-4000 невеликих овальної форми осколків - кров'яних пластинок.

На мембрані та у внутрішніх гранулах тромбоцита міститься велика кількість біологічно активних сполук, частина яких утворена самим тром­боцитом, а частина надходить із плазми крові. Більшість із них задіяна у процесах згортання крові. Важливу роль відіграє фактор росту, що міститься у тромбоцитах і спричиняє посилення проліферації ендотеліальних та непосмугованих м'язових клітин кровоносних судин, фібробластів. В ендотелії вони вико­нують трофічну функцію, "виливаючи" до клітини свій вміст, у якому зна­ходиться фактор росту. Як наслідок, стінка судин, особливо капілярів, стає більш "міцною". Це так звана ангіотрофічна функція. Для виконання ангіотрофічної функції за добу може ви­користовуватися до 10% усіх тромбоцитів, що циркулюють у крові.

Мембрана тромбоцита також виконує низку функцій:

• її глікопротеїни забезпечують прилипання ( адрезію) тромбоцита до місця ушкодження судини.

• Час­тина глікопротеїнів мембрани є рецепторами, що задіяні у певних проце­сах згортання крові.

• Фосфоліпіди мембрани беруть участь у формуванні згустка крові, вони також є попередниками біологічно активних сполук - простагландинів.

Багато функцій тромбоцитів пов'язані із наявністю усередині їх скоро­тливого апарату, завдяки якому в процесі гемостазу форма і розміри тромбоцитів постійно змінюються, утворюються відростки на поверхні пластинки. Водночас під час скорочення у позаклітинний простір виштов­хується вміст гранул, що містять фактори згортання та інші сполуки. Ос­новними скоротливими елементами тромбоцита, як і більшості інших ско­ротливих клітин, є білки актиноміозинового комплексу.

Мембрана тромбоцитів нестійка до механічних впливів, вона лег­ко руйнується, і тому тривалість їхнього життя в крові не перевищує 10-12 діб. Потім вони або руйнуються у селезінці, печінці, легенях, або прилипають до ендотелію кровоносних судин.

Тромбоцити виявляють здатність скупчу­ватись у групи (агрегація) й прилипати до чужорідних агентів чи ушкоджених повер­хонь судин (адгезія), внаслідок чого утворю­ється тромбоцитарний (пластинчастий) тромб.

У цитоплазмі тромбоцитів містяться гра­нули, заповнені фізіологічно активними речовинами:

- адреналіном,

- гістаміном,

- ферменти гліколізу, дихального цик­лу, АТФазою, АТФ тощо,

- тромбоцитарні фактори згортання крові.

Крім того, тромбоцити здатні переносити адсорбовані на їхній по­верхні великомолекулярні речовини — нуклеотиди, поліпептиди тощо, за допомогою яких, як вважають, відбувається передавання інформації між клітинами та органами.

Тромбоцити здійснюють також фагоцитоз небіологічних часточок, вірусів, комплексів антиген — антитіло і таким чином беруть участь у підтриманні неспецифічного клітин­ного імунітету.